3. Розвиток уваги у ранньому дитинстві

 

Оволодіння ходінням та мовленням значно розширює самостійність дитини в освоєнні дійсності. Зростає кількість об'єктів, які доступні для пізнання й дії дитини. Ці обставини стають стимулом для подальшого розвитку уваги малюка.

Зростає обсяг уваги (дитина спрямовує її на різні властивості в об'єктах), вдосконалюється розподіл та переключення. Закладають­ся передумови для довільної уваги, оскільки дитина самостійно встановлює, на які предмети спрямувати свою увагу. Дитина може зосереджено виконувати цікаву діяльність протягом 8—10 хвилин.

Водночас, спостерігається певна обмеженість у можливостях уваги дитини, що виявляється у недосконалості властивостей уваги. Назвемо головні з них.

У дитини з'являється ситуативна здатність до глибокої конце­нтрації уваги, яка ще слабо керована. Глибоке зосередження на пе­вній ділянці свого оточення супроводжується у малюка таким ж сильним відволіканням від усього іншого. Розглядаючи та переби­раючи в руках квіти в букеті, дитина не помічає нахилу вази, яка перекидається, з неї виливається вода, але й тепер дитина не реагує.

В інших ситуаціях увага дитини нестійка, легко відволіка­ється. Тому дитина не здатна довго і послідовно виконувати якусь роботу. У поведінці дитини спостерігається певна непослі­довність: вона довго просить маму купити хутряного котика, але грається ним одну-дві хвилини і відволікається, тому що побачи­ла в однолітка морозиво.

Своєрідною є і вибірковість уваги, пов'язана із перевагою чуттєвої уваги над інтелектуальною. Так, увагу дитини виклика­ють незначущі, але найбільш помітні, емоційно насичені зовніш­ні ознаки об'єктів.

В організації уваги починає брати участь мовлення, як самої дитини, так і дорослого. Спочатку дитина навчається діяти за ко­роткою та зрозумілою інструкцією дорослого. Для виконання дій за інструкцією дорослого дитині необхідно зосередити увагу, яка в цьому випадку характеризується як довільна. З'являються пер­ші самоінструкції, коли дитина про себе говорить у 3-й особі: «Петя зараз буде мити ручки».

Дорослий, як і раніше, залишається серед найважливіших об'є­ктів пізнання та уваги, виступає найсильнішим стимулом у розви­тку уваги дитини. Прагнення до розуміння мовлення дорослого призводить до подовження тривалості зосередження дитини на словах дорослого, зрозуміти які можна, коли дослухаєш до кінця. Дитина із задоволенням та інтересом слухає виразне читання до­рослим художніх творів дитячої літератури (лічилки, скоромовки, віршики, казки, оповідання), навіть без відповідних наочних опор. Це сприяє розвиткові соціальної, опосередкованої, довільної уваги.

ВИСНОВКИ щодо особливостей уваги малюка в ранньо­му дитинстві:

— розвиток уваги стосується як її окремих видів, так і властивостей;

зростання самостійності дитини зумовлює розши­рення можливостей її пізнавальної та предметної діяльно­сті, що спричиняє зростання обсягу уваги, вдосконалення її розподілу й переключення;

властивості уваги слабо регульовані, тому проявля­ються ситуативно: переважно увага малюка нестійка й поверхова, але у деяких випадках глибока концентрація уваги поєднується із глибоким відволіканням;

успіхи малюка в оволодінні мовленням спричиняє роз­виток елементів опосередкованої, соціальної, інтелектуа­льної, довільної уваги.