3. Розвиток конструктивної діяльності в дошкільному віці

 

Конструктивна діяльність передбачає створення конс­трукцій з окремих частин і деталей. її виконання розвиває техні­чні здібності дітей, сприяє розвиткові винахідницьких умінь на якостей. При створенні конструкцій необхідно враховувати взає­мне розміщення деталей, спосіб їх з'єднання, можливість заміни на інші деталі тощо. При цьому дитина пізнає властивості кожної з деталей, розкриває для себе закономірності з'єднання різних матеріалів. Так, деталі з пластиліну з'єднуються притискуванням, а металеві деталі з'єднати важко, потрібні спеціальні способи.

Дитяче конструювання позначає процес побудови споруд та­ких конструкцій, де передбачається взаємозв'язок у розміщенні частин та елементів, способи їх з'єднання [37, с. 6]. Діти конс­труюють, насамперед, ті споруди й конструкції, які їх оточують та стають предметом їх досвіду. Створена дитиною конструкція повинна виконувати призначення справжньої: на ліжку може спати лялька, у шафі можна повісити одяг.

Перші конструкції дітей з'являються в ході предметної діяль­ності в результаті практичних дій з різними об'єктами: кубиками, кружальцями пірамідки тощо. Дорослий наділяє такі споруди пе­вним смислом, пояснює, для чого їх можна використати: «Який у тебе місточок! Тепер по ньому проїде машина» (Є. В. Зворигина).

Таким чином дитина залучається до гри з конструкцією та від­криває можливості її використання.

Дошкільний вік відзначається розквітом сюжетно-рольової гри, тому конструктивна діяльність часто відіграє при цьому об­слуговуючу роль. Необхідність використання конструкції у грі стає провідним мотивом конструктивної діяльності. Водночас кон­структивна діяльність набуває для дитини й самостійного значен­ня, перетворюється на особливу гру, захоплюючи дитину своїм процесом і включаючи умовну ситуацію.

Як відзначає А. Н. Давидчук, у дошкільному віці розвивають­ся дві взаємозв'язані сторони конструктивної діяльності: конс-труювання-зображення і будівництво для гри [37, с. 7].

Конструювання-гра відрізняється від будівельних ігор дошкі­льника особливістю своєї мети й предмета. У будівельній грі на перший план виходить процес побудови споруди, при цьому ди­тина бере на себе роль будівельника. Конструювання-гра збли­жується з конструктивно-технічною творчістю дорослих, адже вона спрямована на вирішення певних технічних завдань з ура­хуванням низки важливих умов. Наприклад, довжина мосту по­винна бути достатньою для з'єднання «берегів». Водночас дитяча споруда не відповідає всім вимогам до справжньої споруди, нага­дує реальну тільки загальною формою при відсутності багатьох елементів. Проте у грі конструкція повинна виконувати ту функ­цію, заради якої створювалась: на парті можна розмістити навча­льне приладдя; на автомобілі можна везти вантаж.

Конструювання дошкільника спирається на його розумову ді­яльність і водночас служать засобом її розвитку. Щоб спорудити конструкцію, дитина повинна встановити структуру об'єкта і йо­го частин, врахувати логіку їх з'єднання. Так, занадто широка й низька ваза не втримує букет квітів у горизонтальному положен­ні. При цьому дитина розкриває для себе, що можливості викори­стання конструкцій залежать від їх форми. Це спонукає дошкіль­ника наперед продумати, якої форми повинна бути конструкція. Щоб створити конструкцію з потрібними властивостями, дитина ретельно обстежує відповідні зразки. Підбирає деталі, які стануть складовими конструкції, співвідносить властивості деталей між собою, насамперед, за формою і розміром. Проте всіх особливос­тей конструкції дитина передбачити наперед не здатна. Тому у ході конструювання вона звіряє її властивості із потрібними та вносить необхідні корективи. Ось дитина зробила з картону тарі­лки у формі конуса, але при спробі насипати у них «кашу» (на­мистинки) помічає, що така тарілка нахиляється і не втримує сво­го вмісту. Дитина вносить зміни у свою конструкцію: зрізає ко­нус та закриває дірку пластиліном, забезпечуючи стабільність конструкції.

Таким чином, протягом дошкільного дитинства дитина навча­ється наперед продумувати властивості конструкції та способи її створення. До кінця дошкільного віку конструкція створюється за попереднім задумом дитини.

Конструктивна діяльність є різновидом творчості дитини. Вже молодші дошкільники виявляють свою індивідуальність та ори­гінальність. Вони здатні по-своєму використати наявні у їх роз­порядженні споруди: пірамідка стає «деревом», грибочок, виго­товлений з природного матеріалу, перетворюється на лісовичка тощо. Іноді дитина ініціює конструювання, але самостійно його реалізувати не спроможна. Тоді на допомогу приходить дорос­лий. Старші дошкільники виявляють дивовижну винахідливість у конструюванні. Вони діють за певним задумом, який включає осмислення функцій (для чого буде використовуватись) майбут­ньої конструкції. Дитина використовує незвичайні матеріали та способи їх поєднання. Наприклад, конструюючи паркан, дитина використовує уламки гребінця, з'єднуючи їх між собою за допо­могою нитки. В іншому випадку дитина виготовляє прикраси для ляльки, використовуючи квіти та закріплюючи їх за допомогою

дроту.

ВИСНОВКИ про особливості конструктивної діяльності в дошкільному віці:

у процесі конструювання дитина розв'язує певні конструктивно-технічні завдання, сутністю яких є з'єднання окремих частин і елементів за певною логікою;

у дошкільному віці розвиваються дві взаємозв'язані сторони конструктивної діяльності: конструювання-зобра-ження (зближується з образотворчою діяльністю) і будів­ництво для гри (зближується з конструктивно-технічною творчістю дорослих);

дитяча споруда забезпечує виконання певних функцій справжньої, але зовні нагадує її тільки загальною формою;

конструювання дошкільника спирається на його ро­зумову діяльність і водночас служить засобом її розвитку;

уміння обстежувати конструкцію розвивається під керівництвом дорослого;

з віком дитини зростає самостійність та творчість конструювання.

 

ДШД мояуульїі

 

і?


РОЗВИТОК ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ДОШКІЛЬНИКА