1. Зародження образотворчої діяльності у дитини до 3-х років

 

Образотворчу й конструктивну діяльність дитини ще називають продуктивною, маючи на увазі, по-перше, її націле­ність на отримання результату, а по-друге, її творчий та оригіна­льний характер. Водночас, ці види діяльності допомагають дити­ні відобразити оточуючу дійсність так, як вона її сприймає та розуміє. Створюючи малюнок, аплікацію, скульптурну форму чи конструкцію, дитина втілює на доступному їй технічному рівні свої індивідуальні та суб'єктивні образи предметів та явищ ото­чуючого, тому така діяльність носить моделюючий характер. Продукти образотворчої та конструктивної діяльності — це мо­делі оточуючої дійсності [120, с. 10].

Моделюючий характер продуктивної діяльності дитини збли­жує її із грою, де моделюються відносини між дорослими.

Технічну сторону продуктивної діяльності становлять її засо­би та здатність дитини володіти ними. Використовуються кольо­ри, форми, композиції, які передаються за допомогою фарб, па­перу, пластиліну, конструктора, використовуючи спеціальні знаряд­дя та пристрої: пензлики, олівці, ножиці тощо. Протягом дошкі­льного дитинства дитина оволодіває навичками продуктивної ді­яльності, способами моделювання. У результатах продуктивної діяльності відбивається пізнавальний досвід дитини, її розуміння світу. Водночас прагнення змоделювати певний об'єкт ставить перед дитиною завдання його детального пізнання, виділення у ньому частин та властивостей. Продуктивна діяльність становить форму пізнання дитиною світу, тісно пов'язану із потребою у са­мовираженні малюка.

Перші продуктивні дії дитини виникають на основі предмет­них дій із такими зображувальними засобами, як олівець, пенз­лик, з такими матеріалами, як папір, пластилін. Маніпулюючи олівцем у 2 роки дитина відкриває його властивість залишати на поверхні слід. Перші помітки олівцем дитина робить не тільки на папері, а й на стінах, на меблях, не розуміючи смислу цих помі­ток. Поступово дитина дізнається про зв'язок між рухами своєї руки та лініями, які залишає олівець на папері. З цього почина­ється формування техніки малювання, вироблення навичок воло­діння олівцем.

Дорослий спонукає дитину до осмислення перших карлючок, запитуючи «Що це?» або говорячи «Це м'ячик. Це яблучко». Ди­тина знайомиться з дитячими книжками, вчиться впізнавати на­мальоване, встановлювати його зв'язок із почутим. Процес ство­рення власного малюнка відбувається за схемою: випадкові лінії олівця — їх осмислення. Перші зображення олівцем дуже при­близно передають зовнішні властивості предметів. Так, дитина часто малює замкнену лінію, форма якої наближається до кола, яка для неї позначає різні предмети: це і кулька, і дівчинка, і со­нечко. Дорослому важко впізнати в них певний предмет. Він по­яснює дитині: якщо це яблучко, то домалюємо черешок чи лис­точок. Зв'язок карлючок із предметом дитина запам'ятовує, про що свідчить впізнавання ним предметів на своїх малюнках. Зго­дом дитина сама починає називати намальоване.

Називання дитиною своїх карлючок становить перший етап у розвитку образотворчої діяльності. У цьому процесі бере участь знакова функція свідомості. Малювання дитини набуває сутніс-ної ознаки образотворчої діяльності як творення образів оточую­чих предметів. Дитина все глибше проникає у сутність образот­ворчої діяльності, починає усвідомлювати її специфічну мету зобразити щось. Про це свідчить постановка дитиною завдання перед початком малювання за принципом назвав-намалював. Малюнок задається дитиною наперед, ще до свого втілення. На­малювавши, дитина помічає, що дорослий не завжди правильно розуміє дитячий задум, не впізнає на малюнку того, що хотіла намалювати дитина. Відсутність схожості зображеного з оригіна­лом стає перешкодою на шляху опосередкованого предметом спілкування з дорослим. Перехід до навмисного зображення предмета створює умови для того, щоб малюнок все більше на­ближався до дійсності. Розвивається моторика руки, її довіль­ність. Т. С. Комарова виділила три групи образотворчих умінь:

уміння використовувати знаряддя і матеріали (пензлик, олівці, фарби та ін.);

здатність встановлювати зв'язок дійсної форми предмета з тим рухом, який слід використати для її передачі у малюнку;

зорове сприйняття і контроль рухів на основі уявлення про особливості того малюнка, який повинна зробити дитина.

ВИСНОВКИ про особливості образотворчої діяльності у дитини до 3-х років:

образотворча діяльність носить продуктивний хара­ктер, виступає різновидом дитячої творчості;

образотворча діяльність зароджується на основі по­треби дитини в активності, у пізнанні оточуючого, у на­слідуванні дорослих;

образотворчі дії виникають з 2-х років на основі предметних дій малюка з олівцем при появі осмислення йо­го слідів на поверхні;

ознакою власне образотворчої діяльності дитини є називання нею зображеного, що пов'язане із розвитком знакової функції свідомості;

формування у дитини техніки малювання відбува­ється на основі її потреби бути зрозумілою для дорослого, встановити з ним контакт через малюнок.