4. Розвиток співпраці дошкільника з однолітками

Становлення спілкування та взаємодії дошкільників з ровесниками включає й розвиток їхньої спільної праці. Спільне перебування у дитячому садочку з раннього віку привчає дітей розподіляти спільні місця своєї активності, не заважати один од­ному. Так, кожна дитина прибирає свій одяг у свою шафку. Перші прояви взаємодії між дошкільниками у ранньому віці ще не носять характеру спільної діяльності. Фактично — це паралельне вико­нання індивідуальної діяльності кожним з дітей. Спільність по-справжньому проявляється спочатку на рівні окремих дій та пов'язана зі становленням сюжетно-рольової гри, яка за своїм ха­рактером носить колективний характер. Маючи певний досвід спі­льних ігрових дій, діти переносять його і на виконання трудових. Перші прояви спільності у праці дошкільників — це повідомлення один одному про свої наміри, мотиви і цілі. Згодом виникають елементи взаємодопомоги: у Каті впав шарфик, а Максимко підняв його. Дорослий організовує колективні справи: діти прибирають в ігровій кімнаті, на ігровому майданчику. Малюки пишаються ви­конаним, кожен підкреслює свій внесок: «це я прибрав».

Поява ігор з правилами у старших дошкільників зумовлює їх прагнення керуватися правилами організації спільної праці, вияв­ляється їх здатність до спільного планування своєї роботи з розпо­ділом ділянок роботи та обов'язків, обговоренням послідовності її виконання, узгодженням своїх дій. При цьому діти проявляють за­цікавленість не тільки процесом виконання, але й результатом, до­помагаючи один одному у процесі досягнення мети, поступаючись частиною матеріалу та знаряддями на користь справи.

На вершині розвитку співпраця дошкільників носить цілком самодіяльний, саморегульований характер. Група дошкільників, що виконує спільну трудову діяльність, становить цілісний орга­нізм з досить чіткою статусною та рольовою структурою. Однією з провідних є роль організатора, який водночас виступає діловим та інтелектуальним лідером: з ним радяться, його запитують, ви­конують його розпорядження. Організатор володіє максималь­ною ініціативою, часто виступає ініціатором співпраці, визначає ділянки роботи та відповідальних за їх виконання, координує взаємодію між виконавцями, виступає своєрідним арбітром при виникненні суперечок, конфліктів. Як правило, організаторами виступають добре розвинені діти, активні, самостійні, з добре сформованими комунікативними й організаторськими навичка­ми, найбільш умілі у виконанні трудової діяльності.

Становлення такої цілісної дитячої мікрогрупи передбачає підбір її якісного складу. Вже у старшого дошкільника вибір пар­тнера для співпраці виходить за межі критеріїв, пов'язаних з симпатіями чи антипатіями. Діти беруть до уваги ділові якості ровесників: що вони вміють, хто буде будувати замок з піску — це краще за все виходить у Петрика. Вибір партнера враховує й особистісні якості, такі як агресивність, хвалькуватість, плакси­вість. Дітки з такими якостями інколи взагалі виявляються ізо­льованими серед одноліток.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку співпраці дошкі­льника з однолітками:

у дошкільника складається спільна з однолітками праця, що сприяє формуванню етичних норм;

розвиток співпраці у дошкільників полягає у послідов­ній зміні етапів паралельного виконання, появи спільних дій, самодіяльної співпраці дітей;

виконання самодіяльноїспівпраці дітей забезпечу­ється цілісними стійкими дитячими мікрогрупами з чіткою рольовою та статусною структурою.