2. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

 

2.1. Трудова діяльність дошкільника

як передумова професійного самовизначення

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорос­лих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та нави­чок. Для дорослих стоїть важливе завдання повною мірою вико­ристати можливості віку для максимально ефективного розвитку в неї трудової діяльності. Дитина засвоює найкраще саме те, що викликає в неї позитивні переживання, тому дитячу працю слід організовувати так, щоб дитина переживала радість праці, задо­волення процесом та результатом її виконання. «Радість праці — могутня виховна сила», — писав В. О. Сухомлинський.

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їм, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як во­ни та спільно з ними слід обов'язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих: мама швидше зварить обід, якщо не відволікатиметься на допо­могу доньці, яка «ліпить вареники» разом з нею. Щоб малюк по­любив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці — уміннями й навичками, розкрити для себе сутність праці як основи життя людського сус­пільства. У праці відшліфовуються загальнодіяльнісні компонен­ти: уміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінюва­ти. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, по­треба бути корисним, трудитися. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб'єктності, твор­чих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значу­щості, характерної для праці дорослих, проте розкриває цю зна­чущість перед дитиною, сприяє оволодінню суспільними моти­вами праці.

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'я­зуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорос­лих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратися казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну го­сподарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє се­бе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить приби­рання снігу з доріжки.

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, профе­сії; проходить перший емоційний етап професійного самовизна­чення, коли виникають перші уподобання, намічаються профе­сійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть на­звати 4—15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зок­рема, хлопчики краще обізнані із традиційно «чоловічими» про­фесіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник) спеціальностя­ми; професіями, пов'язаними з роботою на різних видах транспо­рту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каме­няр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екска­ваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихова­теля, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівни­ка, продавця.

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані із знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовуючи свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, меди­чним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідо­вність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є і виділення якостей, необхідних представникам певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель — веселий, розумний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розумін­ня її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступа­ють як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логі-нова).

 

2.2. Взаємозв'язок трудово) діяльності та гри дошкільника

Оцінка важливої ролі трудової діяльності дошкільника пов'язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Результати праці дошкільника самі по собі не відзнача­ються корисністю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьо­му віковому періоді залучатися до праці дорослих, то у подаль­шому в неї не буде сформовано здатності самостійно працювати на користь суспільства.

Розвиток трудової діяльності дошкільника тісно пов'язаний з переходом гри від предметної до сюжетно-рольової. Вихідним для становлення цих форм активності дитини є сформоване на попередніх вікових етапах її прагнення брати активну участь у житті дорослих, можливість реалізації якого значно зростає із розвитком самостійності дитини. Основне значення сюжетно-рольової гри полягає у проникненні дитини у світ міжособистіс-них взаємин, у засвоєнні нею способів соціальних взаємодій, що є необхідними умовами виконання головних соціальних ролей дорослих. Завдяки сюжетно-рольовій грі та праці між дитиною та дорослим світом встановлюється характерний для дошкільного віку зв'язок. Але, якщо у праці дитина орієнтується на отримання конкретного результату при мінімумі уявних елементів, то у грі для дитини головне — сам процес її виконання при максимумі уявних елементів. Тому у праці зв'язок з дорослим світом носить більш реальний та конкретний характер, яскравіше виявляючи для дитини її вікові обмеження: не може вести машину насправ­ді, робити уколи хворим тощо.

Часто трудова діяльність дошкільника тісно вплітається у контекст ігрової. Це найбільш характерно для молодших дошкі­льників. Розпочинаючи виконувати трудову діяльність, дитина може у процесі її виконання підміняти трудову мету ігровою, особливо коли трудове завдання виявилось занадто складним, не­зрозумілим, позбавленим чіткого смислу. Щоб трудова мета не трансформувалася в ігрову, дорослий повинен вчасно прийти на допомогу, стимулювати, заохочувати, пояснювати. Як зазнача­ють дослідники праці дошкільників Я. Л. Коломінський та Л. В. Фінькевич, шестирічні діти вже усвідомлюють відмінності гри і праці. Гра розглядається дітьми як діяльність для задово­лення, а праця як корисна і важлива робота.

Зв'язок гри і праці, який характерний протягом всього до­шкільного періоду, сприяє розвиткові обох видів дитячої діяль­ності. Так, створені дитиною продукти праці, включаються в її гру, використовуються в якості іграшок, замінників тощо. Гра на сюжети професійної діяльності «у лікаря, школу, пошту, ма­газин» сприяє розширенню уявлень про працю дорослих, про їх стосунки у ході трудової діяльності, готує дошкільників до по­дальшого вибору професії. Праця, виконувана дошкільником із задоволенням і захопленням, пов'язана із уявною ситуацією і переростає в гру.

 

2.3. Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника

Засвоєння будь-якої діяльності вимагає оволодіння ос­новними компонентами її структури. Якщо дитина володіє всіма цими компонентами, вона здатна виконувати діяльність само­стійно, без допомоги ззовні. Структура трудової діяльності відо­бражає загальну структуру діяльності людини, включаючи моти­ви, цілі, дії контролю й оцінки, способи виконання дій. У дошкільника формується як внутрішня, так і зовнішня сторона діяльності. До внутрішньої належать мотиви, цілепокликання, дії контролю й оцінки. До зовнішньої сторони —предметні дії, певна їх послідовність, що відображає засвоєний дитиною спосіб вико­нання.

МОТИВИ праці вирізняють:

зовнішні, зумовлені нетрудовими потребами дитини;

внутрішні, що пов'язані із самим виконанням трудової дія­льності.

Обидві ці групи мотивів мають суттєве значення для розвитку особистості. Саме в дошкільному віці складаються найсприятли­віші умови для становлення суспільних мотивів трудової діяль­ності. Ускладнення внутрішніх мотивів праці відбувається як пе­рехід від інтересу дитини до зовнішніх атрибутів трудової діяльності, її процесу до прагнення отримати певний заданий і корисний результат. Інтерес до самого виконання трудових дій характерний для дитини 3—4 р., що зближує працю малюка із його грою. Дитині цікаво мести підлогу, прати шкарпетки, уяв­ляючи себе господинею.

Деякі трудові дії дитина виконує під впливом зовнішніх моти­вів покарання чи схвалення дорослих: «бабуся похвалить», «ба­тько обіцяв купити морозиво», «якщо не зроблю, мама буде сва­ритись». Як ставитися дорослим до таких мотивів дітей? Ці мотиви перетворюють працю дитини на своєрідний засіб досяг­нення особистих (іноді корисливих) цілей, що в майбутньому може обернутися споживацьким ставленням людини до своєї професії, до виконання хатніх обов'язків тощо. Орієнтація до­шкільника на процес праці, отримання при цьому задоволення — надзвичайно важлива передумова творчого зацікавленого став­лення до своєї професії в майбутньому. Таким чином, у дошкіль­ному віці закладається здатність особистості любити працю, отримувати задоволення від її виконання.

Зовнішні мотиви лежать в основі формування суспільних мо­тивів праці. До них належить прагнення принести комусь ра­дість, приємно здивувати, допомогти. Перші прояви таких мо­тивів виникають досить рано, а в старшому дошкільному віці вони стають усвідомлюваними та одними з найбільш дієвих. їх відмінність від корисливих мотивів праці полягає в тому, що дитина прагне зробити те, що потрібно не особисто їй, а іншим: виготовити листівку для мами, сестрички, бабусі; відремонтува­ти розірвану книжку для братика; допомогти одягтися ровесни­кові. Таким чином для дитини відкривається суспільна значу­щість праці.

ЦІЛІ праці. Здатність дитини самостійно ставити мету праці формується поступово на основі виконання доручень, розпоря­джень, інструкцій дорослих. Прийняти мету, поставлену дорос­лим, дитина спроможна з раннього віку, але лише у тому разі, якщо розуміє зв'язок між досягненням мети й задоволенням вла­сних потреб. Для цього мета повинна бути не просто сформульо­вана дорослим, а наочно представлена у відповідних зразках. Якщо попросити дитину скласти пірамідку і не показати зразка, дитина, як правило, не спроможна виконати цього завдання. По­становка трудового завдання повинна бути чіткою й конкретною. Так, якщо дорослий просить дитину скласти одяг, то вона не зав­жди здатна виконати прохання через те, що не розуміє, чого саме вимагає дорослий. Тут допоможе роз'яснення: «поклади сорочку на поличку в шафу, а брючки повісь на гачок». Згодом зростає досвід трудової діяльності дошкільника і завдання може форму­люватися більш узагальнено: «прибрати в дитячій кімнаті».

Розширення уявлень у старшому дошкільному віці становить основу для прийняття дитиною досить складних багатокомпонент­них інструкцій дорослого, які передбачають кілька етапів виконан­ня. Дитина спроможна втримувати цю інструкцію, контролюючи послідовність її виконання. Виникають перші цілі трудової діяльно­сті, поставлені дитиною за власною ініціативою. Цьому сприяє по­ява перших елементів самооцінки, завдяки яким дитина ставить до­сяжні для себе цілі діяльності. З умінням постановки мети у дитини розвиваються дії планування її досягнення. У процес планування входить виділення умов, засобів і способів досягнення мети, яке ви­переджає предметні дії дитини. Дитина простежує послідовність виконання, вносячи необхідні корективи: «спочатку приберу в ша­фі, а потім на столі». Здатність до планування виникає у 4—5 років та значно поліпшує якість трудової діяльності дошкільника.

Колективний характер активності старших дошкільників при­водить до необхідності обговорювати план своєї спільної діяль­ності, розподіляти ділянки роботи та узгоджувати їх між собою, визначати відповідальних за отриманий результат. У ході спіль­ної праці дошкільників у них розвиваються навички самоконтро­лю та самооцінки на основі порівняння власної роботи з плодами праці ровесників. Формуються навички співпраці, взаємодопомо­ги, взаєморозуміння, що становить важливий напрям підготовки дошкільника до «дорослої» трудової діяльності.

ТРУДОВІ ДІї становлять операційну сторону трудової діяль­ності дошкільника. Вони дещо відстають у розвитку від мотива­ційних компонентів, особливо у дитини раннього віку. Згодом дитина засвоює перші трудові навички, пов'язані із самообслуго­вуванням, з включенням у господарсько-побутові процеси дорос­лих. У 4—6 років трудові дії стають більш точними, швидкими і скоординованими, чому сприяє розвиток моторних властивостей дитини. Дорослому слід враховувати обмеженість фізичних мож­ливостей дитини, особливості її психічного розвитку, внаслідок яких дитина виконує трудові завдання довго, іноді з небажаними наслідками та неякісними результатами. Не слід забувати про вимоги техніки безпеки, даючи дитині трудові доручення. На­приклад, поливаючи кактуси, дитина може випадково поранитися його гілочками, несучи скляний посуд, розбити його й теж пока­лічитись. Перед тим, як дитина приступає до виконання, дорос­лому слід переконатися, чи зрозуміла вона завдання, чи вміє по­водитися з відповідними знаряддями і предметами праці, чи володіє потрібними трудовими вміннями. Завдання повинні бути чіткими, зрозумілими, конкретними. Оцінюючи дитину, дорос­лий привертає її увагу до якості результату, до можливості його використання та споживання людиною. Так, прибираючи у кім­наті, дитина акуратно склала одяг на столі. Дорослому варто по­хвалити зусилля дитини, але пояснити, чому одяг на столі буде заважати, обговорити з дитиною небажані наслідки: не буде де розкласти обід. Дитина, знаючи, що їй самій доведеться прибира­ти за собою, починає звертати увагу на те, щоб смітити менше, зберігати порядок у приміщенні, цінуючи цим самим працю ін­ших людей. Спробувавши помити посуд, дитина розуміє й цінує зусилля дорослих, дбайливіше ставиться до результатів їх праці.

Дії КОНТРОЛЮ. Разом із власне трудовими діями у дитини в процесі праці розвиваються узагальнені дії контролю. Здатність контролювати свою діяльність прямо пов'язана із виконанням дій планування. Контролювати роботу можна лише на основі порів­няння реальних результатів із запланованими, уявними. Тому ді­ти 3—4 років, які заздалегідь не планують своєї праці, не помі­чають і помилок, вважають роботу завжди хорошою, незалежно від її результату. Перші дії контролю спрямовані на працю одно­літка, до якої малюки ставляться досить критично. Старший до­шкільник починає планувати свою працю, помічає помилки при її виконанні — спочатку найбільш грубі. Для дошкільника 5—7 ро­ків важливо не просто виконати роботу, а знати, наскільки її ре­зультат відповідає зразку. Не вміючи самостійно оцінити свою роботу, вони звертаються з питаннями до дорослого про прави­льність і якість власних трудових дій.

ВИСНОВКИ про значення трудової діяльності дошкіль­ника та розвиток її структури:

завдяки трудовій діяльності у дошкільному віці закла­даються основи майбутнього професійного самовизначення;

трудова діяльність дошкільника тісно перепліта­ється із грою, насамперед, сюжетно-рольовою;

відбувається розвиток трудової діяльності дошкіль­ника у напрямках вдосконалення її зовнішніх та внутрішніх, мотиваційних та операційних компонентів;

розвиваються внутрішня та зовнішня мотивація тру­дової діяльності дошкільника. На основі внутрішньої вини­кає творче ставлення до праці. На основі зовнішньої — сус­пільні мотиви праці;

розвиток цілепокладання відбувається як зростання здатності виконувати чимдалі складніші інструкції дорос­лих та здатність самостійно ставити мету;

розвиток трудових дій полягає у зростанні їх авто-матизованості, контрольованості.