1. Особливості побутової діяльності у дитини-немовляти

Для життєдіяльності людини важливу роль відіграє за­безпечення її побуту, як основи для ускладнення активності особи­стості. Кожна людина повинна володіти навичками самообслуго­вування, вміти стежити за своїм тілом, одягом, приводити свою зовнішність у порядок. Виникаючи як засіб задоволення біологіч­них потреб людини в їжі, теплі, чистоті, побутова діяльність соціа­льна за своєю природою, оскільки її виконання передбачає засво­єння людиною принципів організації свого побуту, прийнятого у суспільстві, оволодіння нею соціально виробленими культурно-гігієнічними навичками. Періодичність побутових процесів відо­бражається та організовується за допомогою режиму дня. З перших днів свого життя немовля включається у побутові процеси, органі­зовувані дорослим для задоволення вроджених потреб малюка.

Досвід участі дитини у побутових процесах купання, одяган­ня, годування насичується спілкуванням з дорослим, його уваж­ним і ласкавим ставленням, коментуванням виконуваного. За 1 рік життя в дитини формується емоційний етап в освоєнні по­бутової діяльності, головною ознакою якого є позитивне став­лення до побутових процесів.

Дитина отримує певне уявлення про послідовність побутових процесів, засвоюючи режим дня — обґрунтований розподіл у часі і правильну послідовність задоволення основних фізіологічних по­треб дитини уві сні, годуванні й активності (за Н. М. Щеловановим). Першим компонентом режиму дня, якого починає дотримуватися дитина, є виділення періоду нічного сну та денної активності. Ново­народжений малюк спить і просинається періодично, незалежно від часу доби. Поступово дорослі так організовують життя дитини, що вона звикає вночі спати, а вдень бути активною. Від успішності за­доволення фізіологічних потреб новонародженого значною мірою залежить її самопочуття, рівень активності. Дитина, яка задоволь­нила потребу в їжі, уві сні, яка відчуває тепло й спокій, поводиться бадьоро, із зацікавленням ставиться до оточуючого.

Під час включення дитини в побутові процеси встановлюється контакт з дорослими, виникають перші уподобання дитини. Вона емоційно реагує на різні побутові моменти: наприклад, із задоволен­ням сприймає купання, але не любить переодягатися. Період актив­ності дитини наповнюється різними гігієнічними процедурами, году­ванням, в ході яких дитина знайомиться з першими предметами по догляду: милом, рушником, гребінцем, пляшечкою тощо. Розвива­ються сенсомоторні властивості внаслідок того, що змінюється без­посереднє оточення, в якому перебуває дитина: в одязі, коли спить, роздягнута, коли її купають. У момент вживання їжі виникає психо­моторне зосередження, рухи дитини зводяться до мінімуму. Форму­ється тривалий період виявлення дитиною активності, під час якого відбуваються побутові процеси по догляду за нею та створюються найсприятливіші умови для розвитку її психічних функцій. Після цього дитині потрібен відпочинок, який вона отримує в період сну.

Привчання дорослим дитини до фіксованого режиму дня ста­новить головний зміст виховання у дитини-немовляти. При цьо­му фізіологічні потреби дитини набувають соціальної опосеред-кованості, соціалізуються. Соціалізованість фізіологічних потреб виявляється у соціальному способі задоволення цих потреб та у використанні при цьому спеціальних предметів.

Важливою умовою розвитку немовляти є виявлення ним напра­вленої активності під час побутових процесів. Наприклад, з кож­ним днем зростає частка участі дитини у годуванні. До кінця 1-го місяця малюк може підтримувати пляшечку під час їжі. До кінця 2-го місяця дитина впізнає пляшку для годування, підтягає до неї го­лівку, захоплює соску ротом. З 4 місяців малюк сам утримує рука­ми пляшечку для годування. Відбувається поступовий перехід від годування дитини за допомогою пляшечки й соски до використан­ня при вживанні їжі ложки, чашки. У 4,5—6 міс. малюк починає їс­ти з ложки, яку тримає дорослий, рідку їжу. З 5—6 міс. дитина п'є з чашки, яку тримає дорослий. Виникають позитивні емоційні реак­ції на предмети, що використовуються при годуванні. Побачивши ложку, малюк відкриває рота, захоплює їжу губами.

Розширення направленої активності немовляти при здійсненні побутових процесів досліджували Н. М. Аксаріна, К. Л. Пантюхі-на, Н. М. Щелованов, які вирізнили такі етапи.

Спочатку активність немовляти проявляється переважно у процесі годування. У 6—7,5 міс. малюк під час годування сидить, спираючись на руку дорослого, який його годує, а з 7,5 міс. при­вчається їсти за високим столом. У 7 міс. дитина втримує хліб, сухарик, печиво в руці та їсть їх. У 9—10 міс. утримує чашку за допомогою дорослого. Якщо привчати дитину до акуратності, наприклад, пов'язувати їй серветку, прагнути годувати так, щоб не забруднити обличчя і одяг малюка, підтримувати чистоту на столі, то і малюк прагнутиме акуратності.

З II півріччя дорослий залучає дитину до участі в одяганні й роздяганні, називаючи предмети і дії. У 8—9 міс. малюк виконує елементарні вказівки дорослого, які полегшують процес одяган­ня: лягти, сісти, підняти руку тощо.

Тенденція до розширення власної активності дитини під час виконання побутових процедур стає чимдалі помітнішою, приво-дячи у майбутньому до оволодіння дитиною діяльністю самооб­слуговування.

 

ВИСНОВКИ про особливості розвитку побутової діяль­ності в дитини-немовляти віці:

— найважливішим змістом виховання немовляти ви­ступає засвоєння ним соціально зумовленого режиму дня;

включення дитини у соціальні способи задоволення біологічних потреб людини починається із засвоєння спе­цифічно людського біоритму «сон-активність»;

організація дорослим побутових процесів по догляду за малюком виступає першою формою співпраці дорослого й ди­тини, у ході якого відбувається психічний розвиток малюка;

формується позитивне емоційне ставлення до по­бутових процесів та до дорослого, що їх забезпечує;

у виконанні побутових процесів відбувається перехід від керівної ролі дорослого до зростання самостійності дитини;

закладаються основи формування психогігієнічних навичок дитини та відповідних особистісних якостей.