4. Організація сюжетно-рольової гри. іграшки

 

Організація сюжетно-рольової гри дошкільника перед­бачає врахування часу та місця її проведення, тривалості, неухи­льного дотримання правил техніки безпеки та гігієни.

Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Три­валість гри в середньому 20—40 хвилин. У 3—4 р. цей період за­повнюється кількома уривочними іграми, старші діти розгорта­ють 1—2 сюжети. Місце для гри слід вибирати таке, щоб діти могли розмістити там іграшки, будівлі, конструкції. Найкраще для цього підходять спеціально обладнані ігрові майданчики, кі­мнати. Попередньо дорослий підбирає відповідний матеріал, пе­редбачивши можливість використання замінників.

З перших днів життя дитина знайомиться з іграшкою. К. Вайле та Є. А. Аркін запропонували таку класифікацію ігра­шок: 1) звукові (сенсорні) — брязкальця, дзвіночки, барабани, дитячі гармошки тощо; 2) моторні (рухливі) — м'яч, дзига, біль­боке і т. ін.; 3) зброя; 4) образні іграшки — ляльки, іграшкові тварини. До цієї класифікації В. В. Бабаєва пропонує додати іг­рашки з природного матеріалу та іграшки-саморобки [52, с. 40].

Першими іграшками дитини виступають, насамперед, сенсор­ні іграшки. Немовля любить штовхати ручками фіксовані та вод­ночас рухливі (типу маятника) брязкальця. Коли розвивається дія хапання, дитина втримує брязкальце у ручках, трясе ним та радіє, почувши звук. Помітно, що дитина очікує появи звуку: потрясла і прислухалась. Якщо звук не виникає, дитина засмучується, роз­глядає іграшку, але недовго. Сенсорні іграшки зберігають важли­ве значення протягом усього дошкільного дитинства, охоче вклю­чаються дитиною у гру — спочатку у предметно-маніпулятивну, а згодом — у сюжетно-рольову. Конструкція таких іграшок ускладнюється, оперування ними вимагає певних навичок й умінь дитини. Наприклад, складання мелодії на іграшковому фо­ртепіано передбачає добре ознайомлення та запам'ятовування дитиною всіх звуків, що потенційно може продукувати такий іг­рашковий інструмент; розуміння зв'язку між певною клавішею та відповідним звуком; почуття ритму, музичний слух тощо.

Образні іграшки охоплюють досить широке коло добре зна­йомих дітям та улюблених ними іграшок. На першому році життя дорослий робить такі іграшки співучасниками побутових проце­сів: садовить поряд з малюком, щоб зацікавити його вживанням їжі, пускає «плавати» у ванночку, де купають дитину тощо. Таке використання образних іграшок дисциплінує малюка, викликає в нього позитивний настрій. У ранньому віці дитина звикає до то­го, що образна іграшка стає постійним її супутником. Вона боля­че переживає тривалу відсутність знайомої та улюбленої іграш­ки — котика, ведмедика, лисички, радіє зустрічі з нею. У дошкільному віці образні іграшки виступають персонажами різ­номанітних ігор дитини. З їх допомогою додаткового імпульсу отримує розвиток дитячої уяви, здатність наділяти предмети зна­ково-символічним значенням: ведмедик стає у грі «синком», ли­сичка грає роль подружки тощо.

Особливе місце серед образних іграшок посідає лялька. Між дитиною та лялькою складаються певні відносини, розгортається спілкування, що сприяє розвитку самосвідомості дитини, зокрема такої її якості, як діалогічність. Так і при відсутності улюбленої ляльки старший дошкільник подумки розмовляє з нею, про щось запитує, намагається передбачити її відповідь тощо. Ляльки часто виступають в іграх у ролях «дітей», а дошкільники стають для них «батьками». Така зміна позицій сприяє кращому усвідомлен­ню дошкільником сутності взаємин батьків і дітей, розвиває в нього здатність бачити ситуацію очима іншої людини. Улюблена лялька дошкільника виконує для нього роль друга, що зберігає своє значення і на подальших етапах життя — у молодшому шкі­льному й навіть у підлітковому віці.

Рухливі іграшки входять у життя дитини з перших тижнів. Дитина простежує очима рух підвішеної іграшки, яка повільно рухається перед її обличчям. Сама починає викликати цей рух, штовхаючи підвішені іграшки, притягуючи їх до себе. Таким чи­ном, дитина пов'язує свою активність з появою руху оточуючих предметів. Завдяки першим маніпуляціям з рухливими іграшками рухи дитини стають направленими, більш керованими. Ці іграш­ки широко використовуються дітьми, як у предметно-маніпуля-тивних, так і у сюжетно-рольових іграх. Як правило, такі іграшки рідко наділяються дітьми додатковим значенням; частіше за все машинка виступає машинкою, м'ячик м'ячиком. Серед рухливих іграшок вирізняється підгрупа спортивних, використовуваних у рухливих іграх дітей.

Важливу роль у психічному розвитку дошкільника відіграють дидактичні іграшки. Маніпулювання та дії з ними передбачають усвідомлення дитиною певного правила, закономірності. Напри­клад, пірамідки, матрьошки можна скласти на основі порівняння розміру частин. Якщо правильно скласти кубики з картинками, то побачиш знайомий казковий образ. Спочатку дорослий від­криває для малюка спосіб дії з дидактичними іграшками, згодом діти із захопленням самостійно складають та розбирають такі іг­рашки, тренуючи вміння порівнювати та співвідносити частини й деталі за ознаками кольору, величини, форми тощо. Особливо значний вплив такі іграшки мають на розвиток наочно-дійового мислення в ранньому дитинстві.

Продуктом творчої діяльності дошкільника виступають іг-рашки-саморобки. Діти створюють їх під керівництвом дорос­лого за певною послідовністю в обробці початкового матеріалу. Ним можуть бути кольоровий папір та картон, шматочки ткани­ни, пластмасові та дерев'яні заготовки, пластилін, природний матеріал тощо. Дії з різними матеріалами при створенні ігра-шок-саморобок збагачують знання дитини про властивості предметів, формують уявлення про необхідність їх врахування у своїх діях. Виготовлену своїми руками іграшку малюк охоче включає у свої ігри; переносить творче ставлення на інші іграш­ки, прагнучи за власним задумом внести певні зміни у їх зовні­шність.

Дії з іграшками-забавами приводять до певного неочікува-ного результату — сюрпризу. Так, з невеличкої коробочки при натисканні на кнопочку раптом з'являється велика квітка. Кожна така іграшка містить певну загадку, інтригу, яка викликає радіс­ний подив і зацікавленість дітей. Свої почуття дитина прагне розділити з дорослим, намагається за допомогою іграшки поба­чити реакцію дорослого, здивувати його.

У літературі, присвяченій дошкільному дитинству, вирізня­ються також технічні іграшки (машини, літаки, ракети); театра­льні іграшки, іграшки-знаряддя (зменшені копії знарядь праці дорослих).

Одним із показників відставання у розвитку дитини є відсут­ність у неї стійкого інтересу до іграшки, знижене прагнення по­гратися нею. Дослідження показують, що сама наявність іграшок не забезпечує оптимального розвитку дитини. Вона повинна збе­рігати тривалий інтерес до них та діяти з ними, а для цього доро­слий уводить дитину до світу іграшок, показує їх можливості, допомагає дитині в ігровий спосіб осмислити іграшки, включити їх у свою гру.

 

ВИСНОВКИ про особливості організації ігор дітей та іг­рашки:

організація ігор дітей спрямована на врахування пси­хофізіологічних вікових норм та вимог психогігієни й техні­ки безпеки;

дитячі іграшки служать важливим засобом розвитку різноманітних психічних властивостей; розвивальний ефект іграшки залежить від її різновиду;

основними різновидами дитячих іграшок є озвучені, музичні іграшки; образні іграшки (ляльки); дидактичні, мо­торні іграшки; іграшки-саморобки, іграшки-забави, іграшки-знаряддя (зменшені копії знарядь праці дорослих), технічні іграшки, театральні іграшки.