1. Рівні розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільника

 

Провідна діяльність у дошкільному віці — сюжетно-рольова гра. Педагогів вона цікавить як така форма активності дитини, у якій виникають новоутворення даного віку, а також як найважливіший засіб корекції відхилень у розвитку дошкільника. У попередній темі розкривається загальна характеристика дитя­чої гри та психологічні особливості її організації, а тепер розгля­немо нормативні показники розвитку сюжетно-рольової гри від­повідно до молодшого, середнього, старшого дошкільного віку.

Д. Б. Ельконін виділяє чотири рівні розвитку сюжетно-рольо­вої гри дошкільника. Кожен рівень характеризується специфіч­ним змістом, співвідношенням ігрових дій та ролей, структурою ігрових дій.

У 3—5 років формуються перший та другий рівні.

I           рівень.

Зміст гри — дії з предметами, спрямовані на співучасника. Характерні ігрові дії — годування без врахування послідовності і «меню».

Ігрові ролі не визначають дій, а навпаки. Діти себе не нази­вають іменами ролей, ролі теж не позначають словом. При роз­поділі ролей відповідні рольові дії не узгоджуються, між ними відсутні взаємозв'язки.

Ігрові дії одноманітні, складаються із послідовності стерео­типних повторюваних операцій.

Ігрові дії не утворюють логічної послідовності.

II         рівень.

Зміст і головне у грі — дії з предметами.

Діти прагнуть до відповідності ігрової дії реальній.

Діти називають ролі. Виконання ролі полягає у реалізації відповідних ігрових дій.

Логіка ігрових дій визначається життєвою послідовністю. Ланцюжок дій збільшується: приготування їжі — накривання столу — годування — відпочинок.

Порушення у послідовності ігрових дій дітьми не прийма­ється, але вони це нічим не мотивують.

У 5—7 років виявляються третій та четвертий рівні.

III        рівень.

Основний зміст — виконання ігрової ролі, відповідних їй дій. З'являються ігрові дії, у яких відбивається характер відносин з іншими ролями гравців; наприклад, «вихователь» дитсадка зве­ртається до «кухаря»: «Приготуйте їжу».

Ролі розподілені до початку гри і визначають поведінку гравця.

Логіка ігрових дій визначається роллю. Дії урізноманітню­ються. З'являються звертання до партнерів у відповідності до співвідношення ролей.

Порушення послідовності ігрових дій викликає протест ди­тини: «Так не буває». Ігрова роль визначає правила поведінки гравця. Порушення правил гри найчастіше помічають партнери, а дитина намагається виправити «помилку».

IV рівень.

Основний зміст — виконання ігрових дій, пов'язаних із ста­вленням до інших людей, ролі яких виконують гравці: наприклад, дають вказівки «йдіть до столу, тільки помийте руки»; оцінюють «тримай руку як слід», схвалюють.

Роль гравця зберігається впродовж гри. Ролі різних гравців взаємопов'язані. Мовлення дитини у грі визначається її роллю.

Чітка послідовність ігрових дій відтворює реальну логіку подій життя людини. Дії різноманітні, за чіткими правилами, які дитина обґрунтовує посиланням на реальні наслідки їх порушен­ня: «не можна морозиво перед обідом їсти, бо зникне апетит».

Порушення логіки ігрових дій та правил дітьми відхиляєть­ся, що мотивується підкресленням їх раціональності.

ВИСНОВКИ про розвиток сюжетно-рольової гри:

Д. Б. Ельконін виділяє чотири рівні розвитку сюжет­но-рольової гри дошкільника;

загальна тенденція розвитку сюжетно-рольової гри полягає у переході від ігор-маніпуляцій з предметами до ви­конання ролі як суспільно закріпленого зразка поведінки та взаємодії з іншими людьми;

на І рівні змістом гри є дії з предметами, спрямовані на співучасника. Роль формується у дії;

на ІІ рівні діти починають називати ролі. Виконання ролі полягає у реалізації відповідних дій;

на ІІІ рівні основний зміст гри — виконання ролі, від­повідних їй дій;

на ІУ рівні основний зміст — виконання дій, пов'язаних із ставленням до інших людей.