4. Характеристика ігор з правилами

 

Ігри з правилами на противагу творчим іноді назива­ють закритими, оскільки можливості дошкільника модифікувати такі ігри обмежені. Більшість з цих ігор розробляється доросли­ми, які організовують відповідну діяльність дітей.

Рухливі ігри дошкільників часто називають «школою дові­льності». Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливі­стю фізичної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх психіки й особистості. Рухливі ігри належать до групи ігор за правилами, їх компонентами виступають ігрові дії, певне обладнання (м'яч, обруч, прапорець тощо), ролі й сюжет. 3 такими іграми дітей знайомлять дорослі. 3годом діти, добре засвоївши правила, за власною ініціативою розігрують їх. Пра­вила становлять важливу умову проведення рухливих ігор, за­вдяки якій від дитини вимагається відповідна регуляція своєї поведінки. Набуття навичок саморегуляції стає основою для розвитку в дитини довільності як риси її особистості. Напри­клад, у грі «Вовк та козенята» потрібно уважно стежити за по­ведінкою та намірами «вовка», а хто цього не вміє — потрапить у його лапи.

Рухливі ігри справляють розвивальний вплив і на інші сторо­ни психіки й особистості дитини. У їх процесі формуються важ­ливі інтелектуальні якості: спостережливість, уважність, уява, пам'ять. 3ниження уважності веде до програшу. Дитина повинна наперед уявляти дії партнерів у грі, щоб вчасно «сховатись», «за­вмерти» тощо. Протягом гри потрібно пам'ятати її правила. У рухливих іграх відбувається спільна гра дітей, завдяки чому ви­никають мотиви змагання, суперництва, прагнення до кращих ре­зультатів. Діти навчаються грати у команді, тобто враховувати дії своїх товаришів, їхні успіхи та помилки, допомагати їм, радіти їхньому успіху, переживати гордість за досягнуті результати.

Дидактичні (навчальні) ігри дозволяють наблизити процес навчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно пе­реплітаються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пі­знавальна мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення у процесі таких ігор. Так як і навчання, дидактична гра дозволяє збагатити знання дітей та закріпити їх у ході виконання різнома­нітних ігрових завдань. Ініціатива у таких іграх спочатку нале­жить дорослому, який розробляє правила, забезпечує ігровий ма­теріал, залучає дітей до гри. Розігрування дидактичних ігор дітьми під керівництвом дорослого виступає водночас як особли­ва форма взаємодії дорослого й дитини, що має провідне значен­ня у розумовому вихованні дошкільників. Дидактичні ігри ви­ступають, насамперед, «школою розуму», розвиваючи інтелекту­альні процеси дошкільників: здатність розрізняти, об'єднувати, групувати, спостерігати тощо.

У дидактичний іграх також присутні сюжет і роль, проте тут вони мають другорядне значення, виступають як необов'язкові компоненти. На перший план виходять дидактичне й ігрове за­вдання, правила, ігрові дії на основі виконання певних розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, аналогії), результат і ди­дактично-ігровий матеріал.

Для дорослого, який організовує дидактичну гру, головною метою виступає навчальна. Для дитини вона приховується за іг­ровою. її приваблює можливість погратись, отримати задоволен­ня при виконанні певних завдань, що входять у зміст гри. Водно­час з віком діти починають розуміти навчальний ефект таких ігор, їх позиція у грі набуває нового нюансу у зв'язку із прагнен­ням стати школярем, навчатись. Чим виразніше у дидактичній грі для дошкільника виступає ігрова її сторона і чим більший навча­льний ефект вона забезпечує, тим більше ця гра відповідає віко­вим особливостям дитини й тим краще сприяє навчанню.

Як і кожна гра, дидактична містить уявну ситуацію. Оволо­діння уявною ситуацією дидактичної гри вимагає від дошкільни­ка певних розумових зусиль, пов'язаних з вимогою відгадати, пригадати, уявити, доповнити, забрати зайве тощо.

Правила дидактичної гри становлять її провідний елемент, вони чітко пояснюються дитині перед початком гри, а також нагадуються у процесі її виконання. Відхід від правил гри робить її або неціка­вою, або перетворює на інші різновиди ігор. Наприклад, гра у «Рос­линне лото», передбачає використання такого ігрового матеріалу, як спеціальні картки, розділені навпіл, кожна половина містить зобра­ження різних рослин. Діти повинні скласти лото, приєднуючи карт­ки половинками із зображенням однакових рослин. Обумовлюють­ся вимоги до переможця; діти наперед знають — переможе той, хто при складанні припуститься найменшої кількості помилок. Для ви­конання правил гри діти повинні порівнювати зображення рослин між собою, шукати в них спільне й відмінне.

Як зазначає Г. А. Урунтаєва, існують умови, що забезпечують дотримання правил у дидактичній грі, а саме:

колективна організація діяльності, гравці погоджують свої дії й контролюють виконання правил однолітками;

створення різновікових об'єднань, коли старші діти пере­дають свій ігровий досвід молодшим і виконують роль навчаю­чого [153, с. 80].

Сьогодні з'явилися дидактичні ігри на основі комп'ютерних програм.

Серед комп'ютерних ігор вирізняють дидактичні, реактивні розважальні ігри, ігри-змагання. Всі вони, на думку В. В. Безмє-нової, становлять групу закритих комп'ютерних ігор, де всі ком­поненти закріплені досить жорстко. У відкритих, чи креативних іграх, вирізняються компоненти, які дитина визначає сама. Це, передусім, ціль гри. Відкрита гра дозволяє відтворювати й розви­вати образ світу дитини, спонукає дітей до спілкування, в ній ви­робляється висока самооцінка, рефлексивні вміння. Завдяки комп'ю­теру дитина має можливість бачити продукт своєї уяви у грі, від­новити процес створення гри (І. О. Івакіна).

У закритих іграх дитина активно діє сам на сам з комп'ю­тером, її діяльність носить репродуктивний характер, вона від­сторонюється від оточуючих, бо сама гра вимагає від неї високо­го зосередження. Такі закриті ігри ставлять перед дошкільником низку ієрархічно ускладнюваних завдань, розв'язання яких за­безпечує засвоєння різноманітних знань та правил управління комп'ютером, сприяє розвитку мислення, уваги, пам'яті та ін., збагачує пізнавальний досвід дитини шляхом неодноразових вправ з чітко фіксованим результатом.

Особливостями використання комп'ютерних ігор для дітей є такі положення (Зворигіна Є. В., Яворончук Л. А.) [52, с. 54]:

—        Комп'ютерні ігри — засіб виховання, навчання, діагности­ки й психічного розвитку дітей, ефективний засіб формування й корекції ігрової діяльності;

— Комп'ютерні ігри поряд з традиційними іграми включа­ються у педагогічний процес дитячого садка;

-           У комп'ютерних іграх пропонуються ті елементи знань, які у звичайних умовах звичайними засобами важко або й неможли­во зрозуміти й засвоїти;

Комп'ютерні ігри вимагають особливої організації, можуть поєднуватись із самостійними творчими іграми, бути складовою частиною занять.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку ігор з правила­ми в дошкільному віці:

рухливі ігри виступають «школою довільності», фо­рмують рухові (моторні) якості, а також позитивно впли­вають і на інші сторони психічного розвитку дитини (орга­нізаторські та комунікативні вміння, пізнавальні процеси, соціальні емоції);

дидактична гра організовується і створюється до­рослим спеціально у навчальних цілях, при цьому навчання відбувається на основі взаємозв'язку ігрового й дидактич­ної завдань;

дидактична гра служить засобом формування розу­мової діяльності дитини;

новий різновид ігор дошкільників — комп'ютерні, які бувають відкритими й закритими, вони відкривають нові можливості у розвитку дошкільника.