2. Форми спілкування у дошкільному віці

 

У роботі з дошкільниками слід орієнтуватися не прос­то на утримання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування.

При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. М. І. Лісіна досліди­ла чотири якісно відмінні і онтогенетично послідовні форми спі­лкування дошкільників з дорослим [75, 79—80]

їх характеристика подається у табл. 1.




ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільни­ка з дорослим:

—М. І. Лісіна визначила чотири якісно відмінні і онтоге­нетично послідовні форми спілкування дошкільників з доро­слим;

форми спілкування дошкільників з дорослим розрізня­ються за місцем спілкування у життєдіяльності дитини, змістом комунікативної потреби, мотивом і засобами спіл­кування, значенням для психічного і особистісного розвит­ку дитини;

протягом дошкільного дитинства послідовно зміню­ються такі форми спілкування: ситуативно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативно-пізнавальне, позаси-туативно-особистісне.