ІІ. Розв'язання психологічних завдань

Завдання 1. Сергій був досить розвиненою дитиною. До моменту вступу у школу він міг читати, знав багато віршів. Незважаючи на те що Сергій пішов до школи з великою радістю, з перших днів навчання він став порушувати дисципліну: крутив­ся під час уроку, не слухав пояснень вчительки.

Допоки домашні завдання викликали у нього інтерес, він хоча й не досить акуратно, але виконував їх. Щойно Сергій зустрів труд­нощі в навчанні, подолання яких вимагало систематичних занять, розумових зусиль, хлопчик став отримувати погані оцінки.

Що стало причиною невдач Сергія у школі?

Як допомогти хлопчику добре навчатися?

 

Завдання 2. Женя (6 років) був активним, допитливим хлопчи­ком. У дитячому садку він швидко засвоював зміст занять, любив читати, спілкуватися, але водночас був неуважним та непосидючим.

У першому класі на уроці він часто відволікався, не слухав пояснень вчителя та відповідей товаришів, тому часто отримував зауваження, на які реагував боляче.

Які якості особистості не були сформовані в Жені?

Як допомогти хлопчику вчитись?

 

Завдання 3. «Як визначити, чи готова дитина до навчання у школі? Особливо зараз, коли можна віддавати її до школи і у 6, і у 7 років. Я хотіла б віддати свого шестирічного сина до школи, але мені не радять вихователі. Та й дитина не виявляє великого бажання вчитись», — засмучується мама майбутнього школяра. Такі запитання становить багато батьків.

Як визначити психологічну готовність дітей до навчання у школі?

Чи можна передбачити, як дитина буде навчатись?

 

Завдання 4. Гру виховувала бабуся. Дівчинка росла слухня­ною, але дуже несміливою, у неї не було подруг. Гра любила гра­тися на самоті, і бабусі це подобалось. Коли Грі виповнилось 6 років, батьки забрали її у бабусі. Гноді батько просив розповісти віршик, розв'язати нескладні, на його погляд, задачі. Гра невпев­нено відповідала, помилялась, а батько сердився: «Як же ти бу­деш вчитись у школі? Тобі будуть ставити двійки!».

Зі страхом дівчинка чекала першого дня навчання. їй не хоті­лось йти до школи. Результати виявились швидко. Через тиждень Гра відмовилася йти до школи.

Проаналізуйте психічний стан дівчинки.

Як повинен діяти педагог і батьки, щоб у дівчинки з'явилось бажання вчитись?

Завдання 5. «Наш Павлик швидко і рано навчився розмовляти. Ми сприяли цьому. У дитячий садок він не ходив. Зараз йому 6 років. У нього добре розвинене мовлення. Правда, він не малює, не ліпить, як всі діти у дитячому садку, та він і не прагне до цьо­го. І ми не сприяли цьому. Вважаємо, що він буде гарно навча­тись, він так по-дорослому міркує!»

Оцініть сімейне виховання Павлика.

Які результати навчання Павлика можна передбачити?

Завдання 6. Про яку складову частину психологічної готовно­сті до школи говорить учителька першого класу?

Діти після дитячого садка приходять до школи зі знаннями правил поведінки, дисциплінованими. Вони здатні давати належ­ну оцінку вчинкам товаришів та об'єктивно оцінювати власну поведінку. Випускники дитсадків мають необхідні навички куль­турної поведінки. Ці діти відзначаються досить розвиненим по­чуттям відповідальності й обов'язку.

Завдання 7. Надмірна регламентованість, зайва опіка і допомога з боку вихователів дитячих садків — основна причина того, що да­леко не в усіх випускників садка розвинені самостійність, наполег­ливість, а також довільні психічні процеси — сприймання, увага, пам'ять, здатність володіти собою. Такі діти не спроможні обходи­тися без додаткових вказівок і персонального опікування.

На яку сторону готовності дітей до навчання в школі має звернути серйозну увагу вихователь підготовчої групи, а згодом і вчитель?

Завдання 8. Чи поділяєте впевненість мами в тому, що її донь­ка цілком підготовлена до школи? Дайте обгрунтовану відповідь.

Я спокійна за свою Юлю. Вона вміє читати, писати. Лічити вона навчилась до ста. Що ж їй ще треба?

Завдання 9. Які поради ви дасте батькам тих дітей, які перед школою мало спілкуються з ровесниками, вдома звикли до того, що батьки їм потурають, поспішають задовольняти всі їхні ба­жання, примхи? Дайте обґрунтовану відповідь.

Завдання 10. Поясніть можливі причини того, що в частини випускників дошкільних закладів нестійка увага, вони не вміють зосереджуватись, їхня поведінка відзначається значною імпуль­сивністю. Які поради ви дали б вихователям, щоб достатньою мі­рою підготувати своїх випускників до шкільного навчання?

ßQ тюлшюіял (ЖтУЩіші

 

ТЕМА 1

Обгрунтований висновок можна робити за результатами цілої ни­зки однорідних психічних фактів та їх проявів у поведінці. Повинна до­тримуватися вимога систематичності спостереження.

«Фотографічний запис» результатів спостереження.

Природний експеримент.

Бесіда.

Вивчення продуктів діяльності дітей — малюнків.

Аналіз продуктів діяльності дитини — казки.

 

ТЕМА 4 (до програмованих завдань)

Ровесниками, дорослими.

Активності та нових враженнях.

Немовляти, безпосередніми.

З трьох місяців.

Приблизно з 5 місяців.

До кінця немовлячого віку виникає пізнавальне ставлення малю­ка до ровесника.

Емоційно-практичне, до 2-х років.

Потреба в активному функціонуванні, у спілкуванні з дорослими, у нових враженнях, у спілкуванні з ровесником.

Співучасті в іграх та розвагах; ранньому; поряд, але не разом, мо­влення.

 

Ситуативно-ділова; 4—6 років.

П'яти років.

А) ситуативно-ділова; Б) емоційно-практична; В) позаситуатив-но-ділова

 

ТЕМА 4 (до ситуаційних завдань)

У спілкуванні з однолітками діти почуваються більш розкуто, го­ворять несподівані слова, передражнюють один одного, проявляючи творчість і фантазію.

Ситуативно-ділова форма. Прагнення до суперництва з ровесни­ком. Межа середнього і старшого дошкільного віку.

Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників. Прагнення діяти спільно настільки сильно виражене, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшками, найпривабливішою роллю в грі і т. д. Старший дошкільний вік.

Перехід від емоційно-практичної до ситуативно-ділової форми спілкування. Вік — молодший-середній дошкільний.

Вибірковість, наявність уподобань, симпатій-антипатій. Виникає у середнього-старшого дошкільника.

Посідаючи у молодших особливе місце, такі теми зберігаються протягом всього дошкільного віку; діти прагнуть поділитися вражен­нями, привернути увагу однолітків за допомогою предметів, якими во­лодіють. (Л. Н. Галігузова, О. О. Смірнова).

 

ТЕМА 5

Творчий характер відображення життя дорослих у грі; джерелом гри є досвід дитини.

Оцінка гри, зроблена А. С. Макаренком, відповідає сучасним да­ним дошкільної психології. У дошкільному віці закладається фунда­мент особистості. Провідною діяльністю дошкільника виступає сюжет­но-рольова гра.

Потреба увійти у доросле життя, діяти як дорослий.

Ролі визначено перед початком гри. Протягом гри поведінка дітей визначається прийнятими на себе ролями. Дітьми усвідомлюється не­обхідність дотримуватися правил поведінки відповідно до кожної ролі, тобто формується свідоме підпорядкування ним. Діти прагнуть змоде-лювати систему міжособистісних взаємин між гостями і господарями. Ці взаємини розгортаються так, як це прийнято серед дорослих.

Рольові взаємовідносини. Полягають у зображенні відносин, ха­рактерних для тих, що виникають між людьми у певній соціальній по­зиції (ролі): між мамою і дочкою, пасажирами і водієм, лікарем, хворою та її мамою.

 

ТЕМА 6

У фрагменті А діти молодші — 4—5 р. — і гра їх менш розвине­на. У ній рольові та реальні відносини чітко не розмежовані. У фрагме­нті Б граються діти віком 5—6 р. їх поведінка цілком визначається взя­тою на себе роллю.

Діти починають використовувати замінники у молодшому дошкі­льному віці. Використання замінників у грі розвиває символічну функ­цію свідомості дитини.

У середньому дошкільному віці діти починають планувати сюжет до початку гри відповідно до своїх інтересів. Діти обговорюють мож­ливі сюжети, намагаються дійти згоди у виборі сюжету.

Причиною суперечок є розподіл ролей між учасниками гри. Се­редні дошкільники ще не вміють самостійно долати ці суперечки і по­требують допомоги дорослого. Старші дошкільники можуть домовити­ся самостійно.

Виникають взаємини лідерства-підпорядкування. Старший до­шкільник заради збереження взаємин з ровесником поступається йому при розподілі ролей у грі.

Спочатку діти не порівнюють змісту своїх ігрових дій з реальни­ми явищами. Середній дошкільник протестує проти невідповідності, але не аргументує. Старший дошкільник аргументує свій протест поси­ланням на необхідність точно передавати у грі реальний стан справ. У фрагменті Таня аргументує свою незгоду з Катею у питанні, чи прихо­дити мамі за донькою до школи?

Сюжетно-рольова та будівельна гра. Ці різновиди ігор стиму­люють один одного. Спорудження будиночка спонукає поселити там звірят, а потім розігрувати відносини між ними (ходять у гості, допома­гають).

 

Тема 7

Побутова діяльність дошкільника. Виконання процесу миття рук. Дитина виконує дії у правильній послідовності, без підказки і безпосе­реднього контролю дорослих. Середній дошкільний вік.

У середньому дошкільному віці.

Середній дошкільник.

5—7 р. Дотримання культурно-гігієнічних вимог починає розумі­тися дитиною як етична норма поведінки.

Потреба не просто виконати побутову процедуру, а виконати які­сно. Старший дошкільник.

Внутрішній мотив, коли приваблює саме виконання побутового процесу, а його якісне виконання приносить задоволення. Середній до­шкільний.

 

Тема 8

Ці мотиви носять егоїстичний корисливий характер. У дошкіль­ному віці складаються найсприятливіші умови для становлення суспі­льних мотивів трудової діяльності. Дорослий зайняв неадекватну пози­цію в трудовому вихованні.

До початку трудової діяльності старший дошкільник виділяє ціль та умови, засоби і способи її досягнення. Дівчинка контролює себе за результатом, має завищену самооцінку — це відповідає віковій нормі.

Доручення малюк може виконати за умови, що трудова дія йому добре знайома. У прикладі бачимо виконання доручення при постійно­му контролі вихователя, що характерно для середнього дошкільника.

4. Спільна трудова діяльність дошкільників. Самостійно організову­ється дітьми у старшому дошкільному віці. Передбачає вміння розподі­лити ділянки роботи, враховувати бажання та інтереси партнера, оці­нювати один одного і брати оцінки партнера до уваги.

 

Тема 9

Діти зображають предмет відповідно до свого досвіду його об­стеження та дій з ним.

Зв'язок між об'єктами, розвиток ситуації, динаміку події. Вини­кає у старшому дошкільному віці.

Із мовленням. У цьому фрагменті мовлення виконує функцію по­яснення, доповнення зображеного, словесного малювання зовні неспос-тережуваних ознак.

Задум нестійкий, легко руйнується під впливом відволікаючих подразників або труднощів у малюванні. Молодший дошкільний вік.

Задум формується по ходу малювання, що характерно для серед­нього дошкільного віку, але при відсутності спеціального навчання до­рослого і для старшого дошкільника.

Технічні вміння дітей та нездатність дитини правильно оцінити їх наявність у себе при плануванні задуму.

Зміст малюнків різноманітний, носить серійний характер. Дитина зображає свої уявлення, виражаючи у малюнку свої уподобання, став­лення, інтереси. Старший дошкільник.

 

Тема 10

Недосконалість переключення уваги. Характерна для дітей ран­нього віку.

Недолік стійкості уваги. Характерна для дітей раннього віку.

Недосконалість переключення уваги. Перевага мимовільної ува­ги. Труднощі у розподілі уваги. Характерна для дітей раннього віку.

Зв'язок уваги із її спрямуванням на вирішення певних пізнаваль­них завдань. Характерна для дитини середнього дошкільного віку.

Увага набуває довільності. В старшому дошкільному віці засобом довільної уваги стає плануюча функція мовлення самої дитини, а також постановка мети. Дошкільник намічає мету «подивитися», а потім ува­жно розглядає об'єкти, що цікавлять його.

Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний не тільки з розвитком мовлення, але і з розумінням значення майбутньої діяльності, усвідом­ленням її мети. Розвиток цього виду уваги також пов'язаний із засвоєн­ням норм і правил поведінки, становленням вольової дії. На основі до­вільної уваги в старшому дошкільному віці виникає післядовільна.

Найважливіше завдання дошкільного виховання — розвиток до­вільної уваги, що обумовлено необхідністю підготувати дитину до ці­леспрямованого навчання у школі.

Розвиток уваги у тісному зв'язку з ігровою діяльністю дошкіль­ника.

Проявляється природна (вроджена) увага.

 

На першому місяці життя у малюка виявляється орієнтовний рефлекс «що таке?». Якщо у тварин такий рефлекс виконує тільки біо­логічну функцію, то дитині він стає вродженою основою розвитку пі­знавальної діяльності.

Центральним об'єктом уваги стає дорослий. Так, дитина у віці 2—3 міс. тривало зосереджується на обличчі матері, а потім на оточую­чих її предметах.

Розподіл уваги. Виникає наприкінці 1-го року життя.

Переключення уваги. Виникає наприкінці 1-го року життя.

Реакція зосередження у малюка забезпечує йому виділення з на­вколишнього світу емоцій, рухів, мовлення людини, як її відмітних ознак, а також предметів і дій з ними. Виникає на 2 місяці життя.

Переміщення в просторі відкриває для малюка нові можливості, тепер він сам вибирає об'єкт, на який направляє увагу. Оволодіння хо­дінням відбувається на початку раннього віку.

 

Тема 11

Розвиток мовлення дитини нерозривно пов'язаний з виникненням і зростанням потреби у спілкуванні з дорослим.

Третьому тижні, другому півріччі.

Дитина немовлячого віку краще розуміє жести, міміку, інтонації мовлення дорослих, ніж зміст мовлення дорослих.

Факт відображає вікову динаміку встановлення дитиною зв'язку між словом і предметом, який воно позначає. Виникає цей зв'язок у 2-му півріччі і спочатку нестійкий. В 9 міс. зв'язок зберігається навіть при зміні місця розміщення предмета, і дитина здатна шукати позначе­ний словом предмет у своєму оточенні.

Регулятивна функція мовлення.

Зв'язок між предметом і його назвою, що дасть можливість уявно діяти з предметами за їх відсутності (абстрагування).

Лепет, чи жестикуляторне мовлення, з'являється після 6 міс.

Узагальнювальна функція. Початковий етап її розвитку — після 1 року.

Механізмами засвоєння мовлення є наслідування і самонасліду-вання.

 

На 2 р. комунікативну функцію реалізує особлива форма мов­лення — ситуативна.

Узагальнювальна функція мовлення, 3-й етап її розвитку, що виникає до кінця 3-го року.

Мовлення як засіб пізнання. Виникає у віці близько 2 років і особливо на третьому році життя.

Описове мовлення. Виникає у 3 р.

Узагальнювальна функція мовлення, 2-й етап її розвитку після 2, 5 років.

Регулювальна функція. Описується її розвиток на третьому році життя дитини. Виникає ця функція наприкінці немовлячого віку.

Засвоєння граматичної будови мовлення.

Потреба у ситуативно-діловій формі спілкування з дорослим, опосередкованому спільною з дорослим предметною діяльністю, сти­мулює розвиток активного мовлення, яке перетворюється на засіб спіл­кування. Описана поведінка характерна для дитини після 1,5 р.

На 2 р. починається засвоєння граматичної будови мовлення.

Засвоєння морфологічної сторони мовлення, зокрема суфіксів рідної мови. Виникає з 2 років.

Функція планування, яке складається з прийняття рішення і планування його практичного виконання.

Мовне експериментування, виникає на 5-му році життя.

Контекстне мовлення. Його вникнення забезпечується зба­гаченням словника дитини і засвоєнням граматичної будови мов­лення.

Пояснювальне мовлення, виникає у 4—5 років.

Ситуативне мовлення, виникає у ранньому віці, але зберігається і у дорослих, бо характерне взагалі для діалогу.

Пояснювальне мовлення — найскладніша форма мовлення в дошкільному віці. Інтенсивно розвивається в спільній з однолітками ді­яльності, коли потрібно домовлятися про спільну гру, вибирати тему малювання, пояснювати товаришеві способи дії.

26.       Регулювальна функція. Виникає у старшому дошкільному віці.

 

Тема 12

Новонароджений по-різному реагує на неприємні або приємні зо­рові подразники, починає прислухатись до звуків, навіть тихих, і по-різному на них реагує: радіє, перестає рухатися і кричати при розмові дорослого або брязкання. Його лякають різкі, гучні звуки, тому він здригається або плаче. У 2—4 міс. навчається повертати обличчя до джерела звуку (голос дорослого, іграшка).

У 10—11 міс. зорове сприйняття дитиною ознак об'єктів починає спрямовувати її рухи, тобто виникають зорово-рухові координації.

Функціонування аналізаторів не можливе без рухової активності індивіда. Водночас аналізатори забезпечують контроль за рухами, їх послідовність, напрямок, силу залежно від особливостей оточуючої си­туації. Для сенсорного розвитку дитини немовлячого віку важливим є розвиток дії хапання та прямоходіння, які відкривають можливість ши­рокого і вільного маніпулювання предметами, в ході якого формуються уявлення про різноманітні властивості предметів та здатність до відпо­відних дій з ними.

У ранньому віці дитина найкраще виділяє ті ознаки предметів, які пов'язані з виконанням дій з ними: форму, величину. Гірше — колір, бо він прямо не впливає на дії з предметами.

Дії примірювання — перший різновид орієнтувальних дій. їх ін­теріоризація відбувається спочатку у ході практичних дій, потім у плані сприймання, нарешті — у плані уявлення (при відсутності порівнюва­ного предмета).

Орієнтувальні дії. Дітям пропонують певний зразок, наприклад червоний квадрат, і просять вибрати такий же серед набору різних фі­гур. Дитина виконує до кінця раннього віку.

Дитина раннього віку найкраще засвоює те, що необхідне для здійснення нею предметної діяльності, найважливіше в предметі для неї — його функції, представлені у назві, а не ознаки.

Б. До 1 р. — «сенсомоторні передеталони». А. На 2—3 р. — «предметні передеталони». С. Після 3 р. — власне сенсорні еталони.

Обстежувальні дії, виникають у ранньому віці, набувають розви­тку у дошкільному.

 

Б. Предмет сприймається в цілому; В. виділення його головних частин, визначення їх властивостей (форми, величини тощо); А. виді­лення просторових взаємозв'язків частин (вище, нижче, справа, зліва); розрізнення дрібних деталей і визначення їх просторового розміщення щодо основних частин; Г. повторне цілісне сприйняття предмета.

При сприйнятті нового предмета діти називають його відповід­но до свого минулого досвіду, відносять до вже відомої їм категорії схожих об'єктів. Категоризація — включення у систему власного до­свіду. У дошкільному віці.

На 2 р.

Дитина займає позицію усередині твору, а позиція слухача фор­мується тільки до семи років.

 

Тема 13

Одразу після народження проявляється елементарна форма обра­зної пам'яті. Дитина впізнає раніше діючий подразник та реагує на ньо­го подібно до першого знайомства.

Впізнавання — це відтворення матеріалу при повторному сприйманні. Для впізнавання властива єдність процесу пам'яті зі сприйманням.

Елементи емоційної та рухової пам'яті, виникають до 1 р.

Впізнавання предметів у немовлячому віці відбувається за одні­єю, часто несуттєвою, ознакою. Незначна зміна зовнішнього вигляду об'єкта приводить до того, що дитина не впізнає маму в новому вбран­ні. Хлопчику 7 міс.

Рухова пам'ять; її розвиток активізується з 6 міс.

Тема 14

Мислення дошкільника позаситуативне, значно розширюються межі пізнання. Встановлюються більш тісні взаємозв'язки мислення з мовленням, з'являється міркування. Наявність запитання свідчить про самостійність мислення, оскільки в ньому відображається виникле пе­ред дитиною інтелектуальне або практична завдання. Запитання набу­вають пізнавального характеру, свідчать про розвиток допитливості, прагнення пізнавати світ, а не тільки безпосереднє оточення. За уявною невинністю дитячих питань стоїть прагнення осягнути складні пробле­ми буття, проникнути в єство явища або процесу. Приблизний вік ді­тей — 5—6 років.

Запитання дитини відображають її інтереси і особливе бачення світу. Виникають вони з різних причин. Найчастіше в результаті зу­стрічі дитини з новим об'єктом, який малюк не може зрозуміти. Він хо­че познайомитися з ним, знайти йому місце серед свого минулого до­свіду, засвоєних знань.

У старшому дошкільному віці виникає чутливість до суперечнос­тей, елементи критичності мислення, внаслідок чого дитина реагує на небилиці. Малюк помічає в них невідповідність з дійсністю, протестує проти невідповідностей.

Старший дошкільник переходить до вирішення інтелектуальних завдань якісно іншого рівня, ніж в ранньому дитинстві. Він будує свої власні теорії. Зростає тенденція до самостійності, незалежності й оригі­нальності мислення. Внаслідок обмеженості досвіду малюк об'єднує об'єкти, ознаки і властивості, непоєднувані з погляду дорослого.

В об'єктах дитина виділяє найяскравіші і не завжди істотні озна­ки, що приводить до незвичайних, на погляд дорослого, висновків.

Висновок робиться шляхом руху міркування від окремого до окремого, минаючи загальне.

На кінець дошкільного віку у зв'язку із позаситуативно-осо-бистісною формою спілкування з дорослим виникає мислення, спрямо­ване на вирішення моральних проблем.

Порівняння. Старший дошкільник виділяє більшу кількість порі­внюваних ознак, ніж дитина в ранньому дитинстві. Він помічає навіть незначну схожість між зовнішніми ознаками предметів і виражає від­мінності в слові.

 

Тема 15

5 років 1 міс., покрокова побудова.

6 років, цілісний задум, побудований наперед.

Пізнавальну.

Відчуття самотності, прагнення мати друга, який би не кривдив її.

Опора на власний досвід, переказ сприйнятого з додаванням не­значних змін. 4 роки 3 міс.

Антропоморфізація.

Антропоморфізація.

Аглютинація.

Доповнення.

 

Емоційність, зв'язок з естетичними, пізнавальними почуттями, особистісним значенням.

Зв'язок з етичними уявленнями та соціальними емоціями (спів­чуттям, співпереживанням); 6 років 4 міс.

Тема 16

Переживання сорому, ніяковості, незручності дитиною з приводу порушення нею правил поведінки. Старший дошкільник.

Здатність стримувати свої емоції за допомогою слова, виникає у старшому дошкільному віці.

Етичні почуття (співпереживання, симпатія), інтенсивно форму­ються у старшого дошкільника.

Естетичні почуття.

Страхи. їх причиною є негативний минулий досвід, індивідуальні особливості уяви, емоційної чутливості дитини, високий рівень її три­вожності, невпевненості.

Інтелектуальні почуття, які сприяють розвитку пізнавальних ін­тересів, спрямовують пізнавальну діяльність дитини.

Тема 17

Боротьба мотивів, яка приводить до підпорядкованості мотивів, характерна для старшого дошкільника.

У Максима в другій ситуації виявились етичні мотиви, які з'явля­ються у старшого дошкільника.

Потреба у самоствердженні і визнанні. Старший дошкільник.

Потреба у спілкуванні з ровесниками набуває домінантного зна­чення у старшого дошкільника. Заради відновлення взаємовідносин з ровесником дитина здатна поступатися своїми особистими інтересами.

Прийом створення ситуації вибору, сприяє розвитку самостійнос­ті, умінь планувати, аналізувати свою поведінку.

Контроль за результатом діяльності. Відсутній контроль за про­цесом. Середній дошкільний вік.

До кінця дошкільного дитинства у багатьох дітей не сформована потреба у самоконтролі. Для її розвитку необхідне керівництво з боку дорослого.

Тема 18

1. Переважає позитивна емоційна самооцінка, прагнення підкресли­ти перед оточуючими свої позитивні якості, викликати їх схвалення. До кінця дошкільного віку виникають прояви самокритичності.

У старшого дошкільника виникає незадоволеність собою, праг­нення змінити щось у собі.

У старшого дошкільника виникає усвідомлення мотивів своєї по­ведінки.

Усвідомлення мотивів вчинків своїх та інших людей, мотивуван­ня спирається на досвід дитини, на її розуміння дійсності («ця машина їй самій сподобалась»). Старший дошкільник — 6 р.

Усвідомлення власних психічних станів («мені скучно»), виникає у старшого дошкільника.

До 7 р. самооцінка із узагальненої стає диференційованою.

Усвідомлення себе в часі виникає у старшого дошкільника.

Дитина усвідомлює не тільки свої етичні якості, але і переживан­ня, емоційні стани. Здатність виникає у середньому дошкільному віці.

 

Тема 19

3—4 роки. Аргументи пов'язані з перевагами, які приносить са­мій дитини дотримання норм. Етична поведінка залежна від зовнішньо­го контролю.

5—7 років. Аргументи пов'язані із значенням дотримання норм для оточуючих людей. Етична поведінка залежна від самоконтролю і самооцінки.

5—6 р. Судження ситуативні, пов'язані із життєвим досвідом ди­тини.

Сфера морального оцінювання. З віком оцінки етичних якостей диференціюються і уточнюються.

Рівень свідомої моральності у розвитку когнітивної (моральні су­дження і уявлення), емоційної (моральні почуття) та оцінної (розріз­нення доброго і негідного) сфер етичного розвитку. Характерні ознаки: узагальненість, аргументування норм на основі їх соціальної значущос­ті. Вік — старший дошкільник.

Етична норма добре засвоєна, стала мотивом поведінки дівчинки. У поведінці переважає внутрішній контроль над зовнішнім. Поведінка набула соціальної значущості. Етична свідомість та етична поведінка взаємообумовлені. Вік — старший дошкільник.

Дитяче фантазування. Відрізняється від брехні відсутністю кори­сливого мотиву. Причиною є потреба у самоствердженні, домагання визнання оточуючими.

(вівшхвюі

і     (DO Т((ря%Ж^чш[х робі9іґ

 

TEMA 6

варіант — III рівень (ролі розподіляються до початку гри, зобра­жаються взаємини між ролями, логіка дій визначається ролями). Див.: Эльконин Д. Б. Психология игры. — С. 206—207.

варіант — I рівень, 3 р. (фрагментарність <<їсти-спати-їсти>>, відсу­тність ролі, порушення послідовності дій, дії з предметами одноманіт­ні). Див.: Эльконин Д. Б. Психология игры. — С. 204.

варіант — II рівень, Тамара близька до Ш рівня. Див.: Эльконин Д. Б. Психология игры. — С. 204.

варіант — IV рівень (дії різноманітні, строго відповідають ролі, не допускається порушень послідовності дій). Див.: Эльконин Д.Б. Психо­логия игры. — С. 207.

 

ТЕМА 8

Ранній вік: № 2, 4, 12, 26, 30, 33, 35, 37, 42, 45; Молодший дошкільний вік: № 6, 8, 10, 14, 16, 28, 38, 40, 47, 50; Середній дошкільний вік: № 1, 18, 20, 22, 25, 27, 29, 31,32, 48; Старший дошкільний вік: № 5, 7, 11, 34, 36, 39, 41, 43, 44, 46; 6—7 р.: № № 3, 9, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 24, 49.

 

ТЕМА 13

До немовлячого віку відносяться картки № № 3, 6, 12; до раннього віку — картки № 4, 5, 7, 10, 11; до дошкільного — картки № 1, 2, 8, 9, 13.

 

ТЕМА 21

Сангвінік: 1, 7, 12, 13, 14, 25, 28, 35, 38, 39, 46, 47, 48. Холерик: 8, 9, 10, 11, 12, 15, 17, 18, 19, 22, 26, 27, 44. Флегматик: 3, 4, 5, 24, 29, 30, 33, 34, 36, 37, 40, 45, Меланхолік: 2, 6, 16, 20, 21, 23, 31, 32, 41, 42, 43.