ТЕМА 3

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПІЛКУВАННЯ ДОРОСЛОГО І ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Хід заняття

Обговорення теоретичного матеріалу Лекції № 3.

Контроль самостійної роботи (конспект: Лисина М. И. Роль общения в психическом развитии ребенка // Проблемы онтогене­за общения. — М.: Педагогика. — 1986. — С. 17—29).

Практична робота «Визначення форм спілкування дошкіль­ника з дорослим».

Програмований контроль знань.

Підсумок.

 

Методичне забезпечення заняття

І. Практична робота «Визначення форм спілкування дошкільника з дорослим»

Обладнання: картки з описом однієї з форм спілку­вання дошкільника з дорослим (описи подано за: Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. — М.:  Педагогика,  1986. — С. 77—100). Хід роботи

Кожен студент отримує один з варіантів. За описом поведінки дітей визначити форму спілкування дитини з дорослим та вставити пропущені слова.

— За якими ознаками ви зробили висновок про форму спілку­вання дитини і дорослого?

 

Варіант І

Починаючи з... життя і пізніше, аж до ... провідним стає ... мотив спілкування. Він втілюється в особі дорослого як вмілого партнера у грі, зразка для наслідування та експерта в оцінці вмінь та знань дитини. У... віці діти продовжують цінувати увагу доро­слого, радіють його схваленню, але на перше місце у них висува­ється прагнення до спільної діяльності і, відповідно, ті якості до­рослого, які роблять з нього хорошого партнера у цій справі. «Пустопорожні», ні з чим не пов'язані пестощі звичайно драту­ють малюка, примушують його уникати пестощів, а схвалення успішної дії викликає як особливу радість, так і випереджуваль­ний пошук такого ставлення дорослого. Ми спостерігали, що діти . року життя висловлюють свою симпатію дорослому тим, що несуть йому свої іграшки, влаштовуються гратись поряд, час від часу демонструючи дорослому будь-який предмет, запрошуючи разом порадіти йому.

 

Варіант ІІ

Дитину .... надзвичайно цікавить, що і як робить дорослий з речами, старші розкриваються тепер дітям саме з цього боку — як дивовижні майстри, здатні робити з предметами справжні дива.

Ми садовили . малюка біля столика і розігрували невеличку і нескладну виставу: іграшкова собачка стрибає по стежці /дощечці/, знаходить тарілку з «кісточкою» /шматок поролону/, гризе її, а по­тім тварина, задоволена та сита, влаштовується спати. Дитина спо­стерігала виставу, затамувавши подих. Коли дитина завершувалась, вона з посмішкою дивилась на дорослого і нетерпляче тягнулася за іграшками. Як правило, їй не вдавалося повторити такі привабливі дії, і вона, трохи зачекавши, починала наполегливо вкладати собач­ку у руки експериментатора, благаючи повторити виставу.

Варіант ІІІ

Ми припустили, що така підвищена чутливість дітей до став­лення дорослого не випадкова: очевидно, вона відображає важ­ливі перетворення потреби в спілкуванні дітей. Нагадаємо, що дитина взагалі не сприймає зауважень і реагує на них як на озна­ки уваги, і така поведінка, звичайно, випливала із потреб дітей цього віку в доброзичливій увазі. Отже, і гіперреактивність ді­тей... віку повинна бути пов'язаною із змістом їх комунікативної

потреби. Все вищезазначене підвело нас до висновку, що для  

форми спілкування характерним є прагнення дитини до поваги з боку дорослого. Діти чекають схвалення і не погоджуються із за­уваженнями, вони сприймають їх як особисту образу.

Потреба дітей до поваги може стати основою для серйозних по­рушень поведінки і діяльності дитини, вона починає опиратися, ро­биться плаксою, уникає контактів. Але все це зовсім не обов'язково і легко долається. З. М. Богуславська використала у відносинах з ді­тьми різноманітні прийоми і довела, що тактовний жарт дорослого, бережне ставлення до дитини, яка припустилася помилки, а голо­вне — постійна демонстрація своєї впевненості у її здібностях, та­лантах і добрих намірах швидко заспокоюють дитину, підвищують її ініціативу і відновлюють її прагнення до співпраці з дорослим.

Варіант IV

Дослідження О. О. Смірнової (1977) переконливо показало, що в розмовах дошкільників з . мотивами спілкування перева­жають теми про живу природу, звірів, предмети, а дошкільники з... мотивами виявляють основний інтерес до людей і говорять про себе, своїх батьків, товаришів, розпитують дорослих про їх життя, роботу, сім'ю. Хоча у дітей з... формою спілкування спів­праця з дорослим також має «теоретичний» характер /питання, обговорення/ в контексті пізнавальної діяльності, але тут виявля­ється зосередженість дитини на соціальному оточенні, так би мо­вити, на «світі людей», а не предметів.

Новий зміст комунікативної потреби виражається в тому, що дитина не наполягає тепер обов'язково на схваленні: важливіше для неї знати, як потрібно. Хоча вона й засмучується, якщо діяла неправильно, але охоче погоджується виправити свою роботу, змінити свою думку або ставлення до обговорюваних питань, щоб досягти спільності поглядів та оцінки з дорослим. Збіг своєї позиції з позицією старших є для дитини доказом її правильності. Дитина тепер не поспішає сперечатися з дорослим — старається спочатку якнайкраще зрозуміти старших /дорослих/, знайти при­чину, чому ті думають так, а не інакше.

 

II. Програмований контроль знань

1. Оберіть повну відповідь: Основними ознаками форм спілкування дитини з дорослими є:

а)         зміст комунікативної потреби, провідні мотиви, провідні за-
соби спілкування, соціальна ситуація розвитку;

б)         ставлення дитини до дорослого;

в)         час виникнення, зміст комунікативної потреби, провідні за-
соби спілкування, провідні мотиви, місце спілкування у життєді-
яльності дитини.

Знайдіть правильну відповідь:

Теорію розвитку форм спілкування дошкільника з дорослими розроблено психологами під керівництвом:

а)         О. В.Запорожця;

б)         А. Г. Рузської;

в)         М. І. Лісіної;

г)         В. К. Котирло.

Виберіть відповідь, в якій правильно розкрито послідов­ність розвитку форм спілкування дитини з дорослим:

а)         ситуативно-ділова, ситуативно-особистісна, позаситуатив-
но-особистісна, позаситуативно-пізнавальна;

б)         ситуативно-особистісна, позаситуативно-особистісна, ситу-
ативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна;

в)         позаситуативно-пізнавальна, ситуативно-ділова, ситуатив-
но-особистісна, позаситуативно-особистісна;

г)         ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуатив-
но-пізнавальна, позаситуативно-особистісна.

Для якої форми спілкування провідними виступають ділові мотиви спілкування дитини з дорослим:

а)         позаситуативно-особистісної;

б)         ситуативно-ділової;

в)         позаситуативно-пізнавальної;

г)         ситуативно-особистісної.

Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба в увазі з боку дорослого:

а)         позаситуативно-особистісної;

б)         ситуативно-ділової;

в)         позаситуативно-пізнавальної;

г)         ситуативно-особистісної.

Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у повазі з боку дорослого:

а)         позаситуативно-особистісної;

б)         ситуативно-ділової;

в)         позаситуативно-пізнавальної;

г)         ситуативно-особистісної.

Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у співпраці з дорослим:

а)         позаситуативно-особистісної;

б)         ситуативно-ділової;

в)         позаситуативно-пізнавальної;

г)         ситуативно-особистісної.

6. Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у співпережи­ванні та взаєморозумінні із дорослим:

а)         позаситуативно-особистісної;

б)         ситуативно-ділової;

в)         позаситуативно-пізнавальної;

г)         ситуативно-особистісної.