1. Психофізіологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років

 

Під властивостями темпераменту розуміють такі стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динамі­ку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмін­ними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структу­ру, що характеризує тип темпераменту.

Властивості темпераменту найбільше залежні від фізіологіч­них особливостей нервової системи, ніж всі інші психічні явища.

Фізіологічною основою темпераменту вважають тип вищої нервової діяльності, який визначається сукупністю основних вла­стивостей нервової системи. До них належать сила, врівноваже­ність та рухливість процесів збудження і гальмування (І. П. Пав­лов) та динамічність у формуванні реакцій (В. Д. Нєбиліцин).

Традиційно розрізняють чотири типи темпераменту: меланхо­лік, сангвінік, холерик і флегматик.

Динамічні властивості психіки виявляються у дітей одразу пі­сля народження. Новонароджені відрізняються між собою, пере­дусім, реактивними пристосувальними властивостями: одні шви­дко засинають і просинаються, інші повільно; у відповідь на подразник спостерігається здригання тілом або тільки тремтіння вік; при зміні пелюшок одні немовлята кричать, інші заспокою­ються; одні інтенсивно смокчуть, а інші мляво. Так, маля (8 міс.) прокинувшись, відразу відкриває очі, посміхається і поспішає стати на ноги, простягає руки до дорослого. Так само легко воно засинає. Така врівноваженість нервових процесів — характерна риса сангвінічного темпераменту. Інакше поводяться діти з озна­ками флегматичного темпераменту. Вітя (3 міс.) засинає не відра­зу, довго лежить у ліжку з розкритими очима, перебирає ковдру, ворушить пальцями і розглядає їх, часто щось белькоче, поверта­ється з боку на бік. Під час сну іноді здригається. Просинається, часто плачучи, деякий час після пробудження перебуває у напів­сонному стані [79, с. 301].

Помітно розрізняються діти за реакцією на порушення звич­ного режиму. Якщо у дітей із врівноваженою нервовою системою ці зміни майже не змінюють поведінки, то в усіх інших дітей во­ни надзвичайно негативно позначаються на їх поведінці.

У період дошкільного віку властивості темпераменту зумов­люють динаміку різних видів діяльності та спілкування дитини. Однак відмінності у динаміці поведінки, діяльності, спілкування дітей ще не дозволяють однозначно визначити тип темпераменту дитини. Особливо складно розрізняти типи темпераменту за ознаками сили й урівноваженості, тобто сангвініка і холерика, певною мірою флегматика і меланхоліка.

Окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюватись, але тип темпераменту залишається постійним, тому що визначений вродженим типом нервової системи. Хоча дитина і народжується з основою для певного типу темпераменту, але він не виникає весь одразу, а залежить від дозрівання нервової системи. Тому щодо та­кого психічного утворення, як темперамент, не вживають поняття «розвиток», а говорять про дозрівання темпераменту, маючи на ува­зі поступове виявлення його ознак. Так, у дошкільника нервові про­цеси слабкі й неврівноважені, а властивості темпераменту, які зале­жать від сили нервової системи, спочатку не виявляються. Біль­шість здорових дітей імпульсивні, непосидючі, швидко втомлю­ються, але ці особливості зумовлені віковими особливостями нер­вової системи, а не темпераментом. У молодшого школяра вже яск­раво спостерігаються властивості, які залежать саме від типу темпе­раменту: схильність до страху або гніву, роздратованість, кволість.

На більш раннє чи пізнє виявлення властивостей темперамен­ту впливає також дозрівання ендокринного апарату. Крім того, останнім часом психологи довели, що кожен тип темпераменту відзначається своїми закономірностями дозрівання.

У ранньому дитинстві нервова система ще дуже незріла, проце­си збудження й гальмування слабкі, нейронні зв'язки обмежені (у мікроскопі нейрон дитини має веретеноподібну форму, в той час як у дорослого виглядає як зірочка). Внаслідок цього діти швидко втомлюються, не здатні тривалий час виконувати діяльність, непо­сидючі, чутливі до несприятливих впливів. Поведінка дитини над­мірно реактивна, і ця властивість ще більше підсилюється внаслі­док високої залежності показників психічних функцій малюка від оточуючої ситуації. Навіть незначне підвищення голосу мами вже може викликати сльози та образи малюка. Він дуже легко відволі­кається і дуже важко потім повертається до роботи.

Чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється. Малюк особливо швидко втомлюється, якщо пере­живає інтенсивні емоції, сприймає багато нових подразників, спі­лкується з великою кількістю людей, глибоко занурюється у ро­боту. Ознаками втоми є зниження у дитини інтересу до роботи, погіршення показників уваги, сприймання, пам'яті, мовлення, зниження керованості, погіршення координації рухів тощо.

Так, дошкільник може раптом стати невпізнанним: порушує правила поведінки, хоча давно їх засвоїв; не може скласти піра­мідку, хоча добре вміє це робити. Якщо у дорослої людини втома викликає зменшення кількості рухів, їх амплітуди й сили, то у малюка буває навпаки: він голосно плаче, жбурляє іграшки, бігає по кімнаті, бо не хоче лягати спати. Нервова система дошкільни­ка дозріває дуже швидко і після вступу до школи має майже такі ж показники, як у дорослої людини.

Такі реакції дошкільника на втому зумовлені переважанням збудження над гальмуванням. Дитині важко довго всидіти на мі­сці не рухаючись; виконувати роботу, що включає кілька послі­довних етапів; повертатись до продовження того, що розпочала вчора. Негативно впливає на малюка зміна звичних умов життя: він вередує, втрачає засвоєні до цього навички та вміння, ніби повертається у своїй поведінці на кілька кроків у минуле. Важко дитині стримувати свої емоції, особливо у ситуаціях, що викли­кають страх і тривогу: наприклад, розлука з матір'ю, відвідуван­ня лікаря тощо.

Дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від перенапруження, забезпечити спокійний та стабільний режим дня, злагоду у родинних взаєминах.

ВИСНОВКИ про психофізіологічні особливості темпера­менту дітей від народження до 7 років:

динамічні властивості психіки виявляються у при­стосувальних реакціях дітей одразу після народження;

окремі властивості темпераменту можуть за жит­тя змінюватись, але тип темпераменту залишається по­стійним;

становлення типу темпераменту залежить від дозрі­вання нервової системи, ендокринного апарату та специфі­чних для кожного типу темпераменту закономірностей;

чим активніша психічна діяльність дитини, тим шви­дше дитина втомлюється;

реакції дошкільника на втому зумовлені переважан­ням збудження над гальмуванням;

дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від перенапруження.