2. Розвиток здібностей дошкільника

 

Найбільш інтенсивно здібності починають розвиватись у дошкільному віці. У поведінці дитини чимдалі зростає доля її власної активності. Дуже яскраво виявляється пристрасне бажання дитини спробувати себе у різних починаннях, забавах. Малюки намагаються невпинно діяти, тягнуться до вражень, що доставля­ються органами чуття, прагнуть говорити. Дитина переживає по­требу застосовувати і розвивати свої нові можливості. їй подоба­ється досягати якої-небудь мети, одержувати очікувані результати завдяки власним зусиллям, справлятися з певними вимогами і при цьому спілкуватися, звертати на себе увагу, зустрічати схвалення. Маленьким дітям уже властиве прагнення до повноти участі в житті. У ці роки активність виступає у схильності до ігор, до фан­тазування — найхарактернішої риси дошкільного дитинства. В іг­рах зміцнюється і розвивається людська потреба активно впливати на оточуюче. У них дитина проявляє ініціативу, переживає бажану повноту навантаження, насолоджується відкриттями нового.

Діти починають розрізнятись за рівнем виявлення у них зага­льних здібностей: пізнавальних та практичних. Здібності дошкі­льників формуються у різноманітних видах діяльності. Для роз­витку пізнавальних найбільше значення мають ситуації, в яких виявляється пізнавальна активність дитини, її допитливий розум. У дошкільному віці пізнання нерозривно пов'язане з уявою та ві­льно здійснюваними діями. Дитина самостійно або разом з рове­сниками шукає і знаходить завдання для пошуку. Пізнавально активна дитина стає лідером для своїх товаришів. Ось два хлоп­чики граються у швидкісну автодорогу, якою служить лавка. Ра­птом на дорозі аварія: іграшкова машинка з великою швидкістю з'їжджає у «провалля», падаючи з лавки. Діти, засмучені «аварі­єю», вже готові перейти до іншої гри, але одному з них прихо­дить ідея: викласти вздовж «автотраси» «парканчик» за допомо­гою паличок. Інший радо приймає пропозицію, стає помічником першого. Далі виникають нові ідеї: закріпити палички пластилі­ном, зробити парканчик з обох сторін тощо. І кожен раз один хлопчик проявляє себе як ініціатор, а інший — його помічник. У дітей, що виявляють пізнавальні здібності, спостерігаються схи­льності до експериментування, до пошуку, до висловлення гіпо­тез, пропозицій. Водночас такі діти відзначаються високими рів­нями розвитку образних форм пізнання дійсності: сприйняття, образної пам'яті, наочно-образного мислення, уяви.

Центральне місце в структурі пізнавальних здібностей посідає здатність наочного моделювання по відображенню властивостей предметів, просторових відношень, образів художньої дитячої лі­тератури, логічних відношень (Венгер Л. А.).

Пізнавальні здібності класифікують відповідно до окремих етапів пізнавального процесу: на етапі сприйняття інформації (сенсорні); на етапі аналізу, переробки інформації (інтелектуаль­ні); на етапі практичного використання знань (творчі). Сенсорні здібності розвиваються особливо інтенсивно у процесі засвоєння сенсорних еталонів у 3—4 роки. Засвоєння дошкільником етало­нів веде до виникнення ідеальних зразків властивостей предмета, які позначаються словом. Діти знайомляться з варіантами кожної властивості й систематизують їх, коли, наприклад, опановують уявленнями про кольори спектра, фонеми рідної мови, еталони геометричних форм.

Основу розвитку інтелектуальних здібностей складають дії наочного моделювання: заміщення, використання готових моде­лей і побудова моделі на основі встановлення відношень між за­мінником і заміщуваним об'єктом. Готовою моделлю може ви­ступати план ігрової кімнати або ділянки, де діти вчаться орієнтуватися. Потім вони самі починають будувати такий план, позначаючи предмети в кімнаті якими-небудь умовними значка­ми, наприклад стіл — кружечком, диван — прямокутником, сті­лець — трикутником (Лаврентьєва Т. В.). В іншому випадку ді­тей навчали конструювати об'єкти за допомогою графічної схеми, а також самим таку схему складати (Холмовская В. В.).

У творчих здібностях на перший план виходить уява. Вони виявляються у тих випадках, коли дитина діє не за шаблоном, пропонує і реалізує оригінальні способи вирішення практичних та ігрових задач, виявляє творчість та отримує такі її продукти, як малюнок, казка, оповідання, конструкція.

Практичні здібності дошкільника проявляються та формують­ся у різноманітних видах діяльності — грі, образотворчій, трудо­вій, побутовій. У дітей, для яких чимдалі більшого значення на­буває спілкування з ровесниками, досить яскраво виявляються організаторські здібності. Дошкільники з такими здібностями ви­ступають ініціаторами різних дитячих справ, ігор. Вони відзна­чаються вміннями висловлювати пропозиції та приймати їх від товаришів, помірно високою самооцінкою без виявів хвалькува­тості, зарозумілості, заздрощів; добре розвиненим мовленням, здатністю до розподілу обов'язків відповідно до можливостей та інтересів кожного; до контролю за дотриманням правил порядку;

вміннями вирішувати суперечливі питання і конфлікти без втру­чання дорослого, оцінювати ставлення партнерів до дорученої справи.

Практичні здібності проявляються у руховій активності дітей як висока гнучкість тіла, спритність і граціозність рухів, висока здат­ність до наслідування складних систем рухів. Такі здібності лежать в основі виконання спортивних видів діяльності, танців, балету.

Тісний зв'язок пізнавальних здібностей з практичними виявля­ється у конструктивно-технічній діяльності, що передбачає прос­торове бачення, просторову уяву, вміння уявляти предмет у цілому і за його частинами за планом, кресленням, схемою, описом, а та­кож уміння самостійно формулювати оригінальний задум.

У багатьох дітей досить рано виявляються спеціальні здібнос­ті. Серед них, наприклад, музичні. Відомо, що раннє виявлення музичних здібностей мало місце у творчості Вольфганга Моцар­та, Людовіка Бетховена, Жана Батіста Люллі. Причому, сучасни­ки відзначали, що загальний розумовий розвиток цих дітей не був чимось видатним. Так, Моцарт грав на клавесині, коли ще навіть не вимовляв цього слова. Люллі у 13 років рахував лише до п'яти [45]. Сучасні психологи також відзначають, що показник інтелекту не є провідним у визначенні музичних здібностей. Водночас у більшості музично обдарованих дітей рівень розумо­вого розвитку вищий середнього [98].

Дошкільне дитинство створює особливо сприятливі умови для формування художніх здібностей. Дошкільник включений у все розмаїття художніх видів діяльності. Він співає, танцює, ліпить, малює. У дитини дошкільного віку виявляються такі здібності, як образотворчі, декоративно-прикладні, включаючи відчуття ком­позиції, кольорів, форми; музичні, які складають мелодійний і ритмічний слух, відчуття ритму; театрально-мовні, до яких вхо­дять поетичний слух, виразність інтонації і міміки. Спеціальні здібності мають спільну основу: певний рівень розвитку пізнава­льних процесів, технічних умінь, а також емоційної чутливості й сприйнятливості. Причому останнє в художніх здібностях висту­пає на перший план [153, с. 294].

 

ВИСНОВКИ про розвиток здібностей у дошкільника:

інтенсивному розвитку здібностей сприяє зростання активності дошкільника, урізноманітнення видів його дія­льності, схильність до ігор, до фантазування;

у дітей виявляються пізнавальні та практичні здіб­ності;

пізнавальні здібності дошкільників класифікують на сенсорні, інтелектуальні, творчі;

практичні здібності проявляються у руховій актив­ності дітей як висока гнучкість тіла, спритність і граціоз­ність рухів, висока здатність до наслідування складних си­стем рухів; ці здібності лежать в основі виконання спор­тивних видів діяльності, танців, балету;

в окремих дітей виявляються спеціальні здібності — музичні, художні, математичні, мовні.