1. Сутність фінансового ринку та його структурні елементи

 

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними сек­торами економіки. Ці процеси мають здійснюватися на фінансо­вих ринках.

Фінансоеий ринок — це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і вза­ємодіючих ринків:

•           кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами та грома­дянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаці­ями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок — це механізм, за допомогою якого вста­новлюються правові та економічні взаємовідносини між продав­цями і покупцями валют;

ринок цінних паперів — це ринок, що об'єднує частину кре­дитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зо­бов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоп­лює операції з випуску і обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів;

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють:

ринок готівкових коштів;

ринок короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

ринок валюти;

ринок цінних паперів;

ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо-та довгострокових банківських кредитів.

З точки зору дії фінансових інструментів фінансовий ринок розділяють як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошоеий ринок — це ринок готівкових грошей, коротко­строкових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку обертаються короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею в рівнях прибутку та ризику.

Ринок капіталіе — це:

частина фінансового ринку, де формується попит і пропози­ція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал;

специфічна сфера відносин, об'єктом яких є наданий у по­зику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього;

сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгострокового фінансування й опе­рації з цінними паперами (акціями, облігаціями).

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (інвести­ційних інструментів) і ринок середньострокових та довгостроко­вих банківських кредитів.

Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових ін­вестиційних ресурсів.

З точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансо­вих інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби.

ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект.

Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівно до­ступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, під­приємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збіль­шення капіталу.

Слід надати коротку характеристику окремих сегментів фі­нансового ринку.

Кредитний ринок — це специфічна сфера економічних від­носин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Цей ринок виконує такі функції:

об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень на­селення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних ін­весторів і утворення великих грошових фондів;

трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва наці­ональної економіки;

надання позик державним органам і населенню для вирі­шення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державно­го бюджету, фінансування різного роду соціальних програм.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встано­влюються правові та економічні взаємовідносини між продавця­ми і покупцями валют.

Валютний ринок виконує такі функції:

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

регулювання валютних курсів;

диверсифікація валютних резервів;

страхування валютних ризиків;

отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;

проведення валютної політики, що ґрунтується на держав­ному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ринок. Суб'єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці та посередники.

У їх ролі можуть виступати:

комерційні банки — великі транснаціональні, середні, малі банки, для яких характерна тенденція до зосередження операцій на великих біржах;

небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в основному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи безпосередньо на ринку не виступають, а користуються посеред­ництвом банків;

підприємства та приватні особи.

Міжнародний ринок — сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження ва­люти. Сукупність операцій з валютою, яка виступає на вільному світовому ринку поза країною її походження, здійснюється на єв-роринку.

Ринок цінних паперів охоплює досить широку сукупність сус­пільних відносин, які виникають і існують щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.