4. Суб'єкти та порядок здійснення первинного та державного фінансового моніторингу в Україні

 

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» [6] (далі — За­кон), передбачено два рівні фінансового моніторингу — первинний та державний. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, що виконують функції регулювання та нагляду за дія­льністю юридичних осіб, які забезпечують здійснення фінансо­вих операцій;

спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — урядовий орган державного управ­ління, який діє у складі Міністерства фінансів України — Держа­вний департамент фінансового моніторингу (далі — Уповнова­жений орган);

♦          Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

банки, страхові та інші фінансові установи;

платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

товарні, фондові та інші біржі;

професійні учасники ринку цінних паперів;

гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять, будь-які лотереї;

установи та особи, що здійснюють управління інвестицій­ними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

інші некредитні установи;

підприємства і об'єднання зв'язку, організації, які здійсню­ють переказ грошових коштів;

інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійс­нюють фінансові операції.

Згідно із Законом суб'єкт первинного фінансового моніторин­гу зобов'язаний:

встановлювати процедуру проведення фінансового моніто­рингу та призначати працівника, відповідального за його прове­дення;

проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний) на підставі наданих у встановленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;

забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніто­рингу;

надавати Уповноваженому органу інформацію про фінан­сову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніто­рингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;

сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фі­нансовому моніторингу;

надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операці­ями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;

сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт надання такої інформації);

зберігати документи, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснили фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції [6].

Одночасно вимоги щодо розробки, впровадження та постійно­го оновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу ви­значає ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність». А стаття 64 Закону «Про банки і банківську діяльність» [1] встановлює обов'язок банку щодо ідентифікації клієнтів, які:

відкривають рахунки в банку;

здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніто­рингу;

здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. грн;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

З метою ідентифікації та вивчення клієнта банк на підставі наданих оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів з'ясовує таку інформацію про нерезидентів:

для фізичних осіб:

прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності);

дату народження;

серію та номер паспорта (або іншого документа, який по­свідчує особу), дату видачі та орган, що його видав;

громадянство;

♦          місце проживання або тимчасового перебування; для юридичних осіб:

найменування;

реквізити банків, у яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків;

дані про реєстрацію цієї юридичної особи на підставі копії легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідченого нотаріально реєстраційного посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про таку реєстрацію.

Ідентифікацію клієнта здійснюють на підставі оригіналів до­кументів, представлених ним, або нотаріально засвідчених їх ко­пій, а також у разі потреби на підставі інформації, одержаної від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб та за ре­зультатами проведених заходів щодо збору інформації про клієн­та з інших джерел. Надані клієнтом нотаріально засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України.

Ідентифікація фізичних та юридичних осіб не є обов'язковою у разі здійснення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані, та у випадку укладення угод між банками, зареє­строваними в Україні.

Рахунок клієнту відкривають та зазначені операції здійсню­ють лише після проведення ідентифікації особи клієнтів і вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Коли виникає сумнів стосовно того, чи діє особа самостійно, чи як представник іншої особи, вона зо­бов'язана на вимогу суб'єкта первинного фінансового монітори­нгу надати відповідне документальне підтвердження та докумен­ти, необхідні для ідентифікації особи, яку вона представляє.

Перед або після здійснення фінансової операції суб'єкт пер­винного фінансового моніторингу з'ясовує можливість віднесен­ня її до фінансової операції, що відповідно до цього Закону під­лягає фінансовому моніторингу. У разі виявлення такої фінансової операції вона підлягає реєстрації суб'єктом первинно­го фінансового моніторингу. Для цього в реєстрі фіксуються осо­ба, яка здійснює фінансову операцію, вид фінансової операції та підстави для її здійснення, дата і сума.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право від­мовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що вона містить ознаки такої, що підлягає фінан­совому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідоми­ти Уповноважений орган про осіб, які здійснюють зазначену фі­нансову операцію, та її характер.

Під час встановлення кореспондентських відносин банк з'ясовує, чи вживає кореспондент належних заходів для запобі­гання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Банку не рекомендується встановлювати кореспондент­ські відносини з фінансовими установами-нерезидентами, які не вживають належних заходів для запобігання легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Банк розробляє критерії оцінки ризику проведення клієнтом операцій з легаліза­ції (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право вимагати, а клієнт зобов'язаний надати доку­менти і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті дія­льності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхід­них документів чи відомостей або умисного надання неправ­дивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслу­говуванні. За наявності під час здійснення ідентифікації мотиво­ваної підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного надання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта Уповноваженому органу.

У випадку, коли суб'єкти первинного фінансового моніторин­гу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної дія­льності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони зобов'язані негайно повідомити про ці операції Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством.

Для забезпечення належного рівня підготовки персоналу з пи­тань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, банк зобов'язаний щорічно проводити відпо­відне навчання. Програми навчання мають містити такі заходи:

ознайомлення працівників з міжнародними документами та законодавством України, рекомендаціями Базельського комітету банківського нагляду з питань запобігання легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

ознайомлення працівників із внутрішньобанківськими до­кументами з питань фінансового моніторингу,

практичні заняття щодо реалізації Правил внутрішнього фі­нансового моніторингу:

ознайомлення із засобами і прийомами вивчення клієнтів та перевіряння інформації щодо їх ідентифікації.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарної, адміністра­тивної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за надання Уповноваженому органу інформації про фінансову опе­рацію, якщо вони діяли в межах цього Закону, навіть якщо таки­ми діями заподіяно шкоду юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов'язані з виконанням цього Закону.

Фінансовий моніторинг поділяється на обов'язковий та внут­рішній.

Обов'язковий фінансовий моніторинг — це сукупність заходів Уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу для аналізу інформації щодо фінансових операцій, яка надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законо­давства України.

Внутрішній фінансовий моніторинг — діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторин­гу, та інших фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з ле­галізацією (відмиванням) доходів [45].

5. Критерії сумнівних операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

 

Фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому мо­ніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи пе­ревищує 80 тис. грн. або дорівнює чи перевищує суму в інозем­ній валюті, еквівалентну 80 тис. грн., та має одну або більше ознак, зазначених нижче:

переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номер­ного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

зарахування або переказ грошових коштів, надання або отри­мання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце прожи­вання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та про­тидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля­хом, та фінансуванню тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визнача­ється відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організа­ціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;

переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою ви­дати одержувачу кошти готівкою;

зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх пода­льшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

зарахування грошових коштів на рахунок чи списання гро­шових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує 3 місяців з дня її реєстрації, або зарахування гро­шових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахун­ку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному ра­хунку не проводилися з моменту його відкриття;

відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньо­економічного контракту;

обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти ін­шого номіналу;

проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;

придбання особою цінних паперів за готівку;

виплата фізичній особі страхового відшкодування або отри­мання страхової премії;

виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гра­льному закладі;

розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

 

Фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу

Внутрішньому моніторингу підлягають фінансові операції з такими ознаками:

1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, що не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети:

прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання відсотків за депозитом, нижчих за процентну ставку, встановлену в банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійс­нення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент (такими операція­ми можуть бути розміщення іноземними особами — юридични­ми чи фізичними — грошових коштів у депозит на невигідних для них умовах або вимога клієнта терміново здійснити операцію з пропозицією сплатити комісійні, що значно перевищують вста­новлені банком тощо);

наполягання особи провести операцію за правилами, від­мінними від встановлених законодавством і внутрішніми доку­ментами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення (ознакою таких опера­цій може бути вимога клієнта провести платежі за наявності не­повного пакету документів);

внесення особою у раніше узгоджену схему проведення опе­рації (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізи­тів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунків ін­ших осіб (до цих операцій можуть бути віднесені перерахування коштів на користь нерезидентів через рахунки декількох посеред­ників; зазначення в платіжних дорученнях складних реквізитів із декількома банками-посередниками тощо);

надання особою інформації, яку неможливо перевірити, на­приклад, зазначення в платіжному дорученні неповних, незмісто­вних (лише назва і податковий код нерезидента) або зайвих рек­візитів одержувача коштів;

неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції через незнахо­дження такої іншої сторони або через її відмову щодо їх прийняття (такою операцією може бути перерахування коштів на користь не­резидента, коли зарахування коштів іноземним банком на рахунок одержувача неможливе через відсутність такого клієнта);

відмова у наданні особою (клієнтом) відомостей, передба­чених законодавством і відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

регулярне укладання особою строкових угод або викорис­тання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чо­го є постійний прибуток або постійні збитки особи;

прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійс­нює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов'язаних з таким обміном;

настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом виконав­чої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладання страхової угоди;

 

невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи:

не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту пер­винного фінансового моніторингу або використовується для ці­лей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезиден­та), цінних паперів на пред'явника;

відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, по які особа звертається до суб'єкта первинного фі­нансового моніторингу;

регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту пер­винного фінансового моніторингу;

зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену ст. II цього Закону (80 тис. грн), у тому числі через касу суб'єкта пер­винного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з наданням послуг населенню, збором обов'язкових або добровільних платежів;

істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розра­хунки в безготівковій формі;

розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів осо­бою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійс­нювати фінансову операцію на таку суму;

разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних па­перів і цінні папери не передаються їй в погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;

виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, пе­редбачених цим Законом:

регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юриди­чної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю) кош­тів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта пер­винного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;

передавання особою доручення на здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моні­торингу. Прикладом таких операцій може бути відвідання банку конкретною фізичною особою як представника різних (особливо за специфікою діяльності) юридичних осіб з метою отримання банківських послуг на їх користь.

Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у банку виникають під­стави вважати, що фінансова операція проводиться з метою лега­лізації (відмивання) доходів.

У ході аналізу фінансових операцій виникають окремі питан­ня та суперечності, пов'язані із застосуванням тих чи інших кри­теріїв. Наприклад, не завжди чітко можна визначити сферу дія­льності суб'єкта господарювання, оскільки в більшості статутів підприємств перелічені всі можливі види діяльності, включаючи «та інші». Неоднозначне тлумачення зазначених критеріїв може призвести до звинувачення банківського працівника в невико­нанні вимог закону щодо конкретного суб'єкта чи операції.

Банками України вживаються заходи щодо запобігання прове­денню операцій з легалізації коштів, отриманих злочинним шля­хом. З цією метою впроваджують процедуру «Знай свого клієн­та», здійснюють ідентифікацію клієнтів при відкритті та веденні їх рахунків, особливої уваги приділяють перевірці складу заснов­ників, установчих документів і документів, що характеризують фінансово-господарську діяльність клієнта — юридичної особи. Перевіряються документи та підстави для здійснення клієнтами операцій, контролюється рух коштів на їхніх рахунках, впрова­джують процедуру інформування уповноважених і компетентних органів у разі виявлення операцій з ознаками сумнівних [45].

Питання для семінарських і практичних занять

Коли й чому в світовій економіці з'явилися поняття «брудні гро­ші», «відмивання брудних грошей»?

Охарактеризуйте загальний стан протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у світі. Які світові організації є провід­ними в організації боротьби з відмиванням брудних грошей?

Що ви знаєте про «чорний список» РАІР? Які країни включаються до нього й чому? Які наслідки має включення країни до «чорного списку»?

Як формувалося в Україні законодавство щодо боротьби з лега­лізацією коштів, отриманих злочинним шляхом? Назвіть основні зако­нодавчі та нормативні акти цієї сфери.

З якою метою в законодавствах більшості країн установлено суму угоди, починаючи з якої операція підлягає більш ретельному кон­тролю? Який розмір цієї суми прийнятий у більшості держав?

Чи необхідна, на ваш погляд, ідентифікація клієнта в процесі здійс­нення банківських чи інших фінансових операцій? Поясніть відповідь.

Що являє собою процедура фінансового моніторингу? У яких ви­падках і для чого вона застосовується?

У чому полягає різниця між обов'язковим і внутрішнім фінансовим моніторингом?

Назвіть основні встановлені в українському законодавстві кри­терії сумнівних операцій?

10. Які основні заходи прийнято в банківській системі України, щоб протидіяти фінансовим операціям, що сприяють легалізації «брудних грошей»?

1.         Міждержавний орган, що розробляє політику боротьби з легалі-
зацією коштів, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню на
національному і міжнародному рівнях, — це:

Протидія легалізації доходів, одержаних кримінальним шляхом; Б) Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням

коштів, отриманих злочинним шляхом;

Паризький клуб;

Г) Цільова група фінансових дій країн;

Д) Організація економічного співробітництва та розвитку).

2.         Міжнародні стандарти заходів, спрямованих проти відмивання
коштів, що мають застосовуватися на загальносвітовому рівні викла-
дено в документі:

 

Тестові завдання

Міжнародні методичні Рекомендації БАТЕ; Б) Рекомендації ОЕСР;

Сорок рекомендацій БАТЕ;

Г) Вимоги Великої сімки щодо протидії легалізації «брудних грошей».

Які з названих країн було включено до «чорного списку» БАТЕ:

A)        Гватемала, Єгипет, Індонезія, М'янма, Нігерія, Філіппіни;
Б) Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія;

B)        Аргентина, Бразилія, Мозамбік, Монако, Північна Корея;
Г) Литва, Латвія, Естонія, Норвегія, Ефіопія.

В Україні обов'язковому фінансового моніторингу підлягають фінансові операції, сума яких дорівнює чи перевищує:

 

80 тис. грн; Б) 100 тис. грн;

5 тис. дол. СІЛА; Г) 10 тис. грн.

Суб'єкти державного фінансового моніторингу:

A)        центральні органи виконавчої влади та Національний банк
України; Державний департамент фінансового моніторингу; Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Б) Державне казначейство України; Державна податкова адмініст­рація України; Податкова міліція; Фінансова розвідка; Служба безпеки України;

B)        банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, чле-
ни платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові
та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; гральні заклади,
ломбарди, юридичні особи, які проводять, будь-які лотереї; інші юридичні
особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

 

усі суб'єкти господарювання будь-якої форми власності, а також міністерства, відомства, організації, установи та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності;

Б) банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; гра­льні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять, будь-які лоте­реї; інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції;

Державне казначейство України; Державна податкова адмініст­рація України; Податкова міліція; Фінансова розвідка; Служба безпеки України;

Г) центральні органи виконавчої влади та Національний банк Украї­ни; Державний департамент фінансового моніторингу; Державна комі­сія з цінних паперів та фондового ринку.

7. Внутрішній фінансовий моніторинг — це:

діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з вияв­лення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів;

Б) контрольна діяльність суб'єктів господарювання щодо з'ясування правильності ведення їхнім персоналом документів бухгалтерського та фінансового обліку, а також усіх форм фінансової звітності, що мають запобігти викривленню поданої інформації;

сукупність заходів Уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу для аналізу інформації щодо фінансо­вих операцій, яка надається суб'єктами первинного фінансового моні­торингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до за­конодавства України.

 

Історія організації протидії легалізації «брудних грошей» у світі.

Організація протидії фінансовим операціям, пов'язаним із легалі­зацією коштів, отриманих злочинним шляхом в банках України.

Становлення і розвиток в Україні законодавства з питань протидії здійсненню фінансових операцій, що сприяють легалізації криміналь­них доходів.

Європейські країни в боротьбі з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Державний та первинний фінансовий моніторинг як важливі на­прями боротьби з відмиванням «брудних грошей» в Україні й світі.

Взаємодія «фінансових розвідок» різних країн в процесі організа­ції протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

 

Тематика рефератів

 

 

словник