1. Структура і сутність грошового ринку. Об'єкти та суб'єкти ринку

Облігаційний відсоток — норма доходу, встановлена за цін­ними паперами. Він має забезпечити зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у цінні папери. Цей відсоток повинен мати ви­щу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами, оскільки останні ліквідніші, ніж цінні папери.

Банківський відсоток — узагальнена назва відсотків за опера­ціями банків.

Депозитний відсоток — норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.

Позиковий відсоток — норма доходу, яку стягує банк із пози­чальників за користування позиченими коштами. Ставки позико­вого відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсо­тка, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках банки одержують дохід, який називається маржею, і формують свій прибуток.

Облігаційний та депозитний відсотки визначають первинну ціну, яку мають гроші на початковому етапі надходження на грошовий ринок.

Наслідки зміни ставки відсотка можуть бути різні.

Насамперед зміни ставки відсотка впливають на попит на грошовому ринку: при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні підвищується. Оскільки пропозиція грошей автоматич­но не веде до зміни ставки, на ринку порушується рівновага: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує ін­фляцією, а при зниженні ставки — нестача грошей, що загрожує дефляцією.

Дефляція — стан економіки, що характеризується процесами, протилежними тим, які відбуваються в умовах інфляції.

Обліковий відсоток є нормою доходу, яку центральний банк стягує із комерційних банків за позики, видані під заставу комер­ційних векселів.

Отже, центральний банк має використовувати ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних коливань — стримувати їх на стадії зростання і стимулювати на стадії спаду. Відсоток — важли­вий інструмент банківської політики, банківської конкуренції, вод­ночас — важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без правильного використання цього інструмента неможливо забез­печити ефективного функціонування банківської системи.

Кон'юнктура грошового ринку залежить передусім від таких факторів:

• циклічних змін в економіці;

темпів інфляції;

особливостей національної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок відображає попит на гроші та їхню пропозицію.

Під пропозицією грошей (МБ) мається на увазі загальна кіль­кість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрега­тів М1, М2, М3.

Попит на гроші — це платоспроможна потреба або сума гро­шей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Попит на гроші (МБ) формується з таких складових:

попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на заставну вартість, або спекулятив­ний попит).

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше уклада­ється угод; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладання угод у межах національної економіки.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, й організаціями та громадянами (населенням, до­машніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого.

Цей ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбан-ківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основ­них функцій, в чому полягає їхня схожість:

об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, при­ватного бізнесу, іноземних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забез­печує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що за­безпечує стійкість кредитної системи, а також процес розшире­ного відтворення через видачу опосередкованих позик за схемами: Центральний банк — комерційний банк; комерційний банк — коме­рційний банк; комерційний банк — підприємство, населення;

надання позик державним органам для вирішення невідклад­них завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати накопи­чення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас — це синтез ринків різних засобів платежу.

Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком го­тівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових ін­струментів).