1. Сутність та критерії класифікації похідних фінансових активів

 

Похідні цінні папери — особлива група цінних паперів, які мають встановлені законодавством реквізити і засвідчують зо­бов'язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив або проводяться розрахунки на під­ставі ціни (величини) базового активу [41].

Структурно до функцій похідних фінансових інструментів на­лежить:

посвідчення прав, які випливають із володіння основним па­пером (сертифікат акцій, облігацій);

надання додаткових пільг власникам основного папера (оп­ціон, варант, ордер);

забезпечення функціонування основного папера (купон);

прогнозування динаміки курсів та страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф'ючерс, опціон);

можливість заміни основного папера його сурогатною фор­мою (сертифікати акцій та облігацій, депозитарні розписки);

забезпечення проникнення основного папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).

Критерії віднесення фінансового інструменту до групи похід­них:

залежність його ціни безпосередньо або опосередковано від ціни або характеристики базового активу;

стандартизація умов виконання зобов'язань за фінансовим інструментом;

наявність сукупності документів, які мають один базовий актив, однаковий термін обігу і термін виконання зобов'язань;

♦ відповідність обсягу та якості базового активу встановле­ним стандартам.

Похідні фінансові інструменти можуть бути: іменні та на пред'явника, коротко-, середньо- та довгострокові, а також без зазначення терміну дії. Вони бувають: ринкові та неринкові, державні та корпоративні, комерційні та фондові, пайові та бор­гові, інвесторські та спекулятивні, капітало-, товарно- та грошо­во- розпорядчі.

У практиці фінансового ринку найчастіше використовують такі похідні фінансові інструменти:

Опціони.

Ф'ючерси.

Депозитарні розписки.

Опціон — похідний цінний папір, що засвідчує право однієї особи придбати в іншої особи чи продати іншій особі базовий актив у визначений термін із фіксацією ціни під час укладення угоди.

В Україні можуть випускатися опціони:

на купівлю — опціони, що засвідчують право власника на купівлю базового активу у продавця опціону;

на продаж — опціони, що засвідчують право власника на продаж базового активу продавцю опціону;

з поставкою базового активу;

без поставки базового активу.

Фондовий варант — це опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або облігації. Фондовий варант надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконання у будь-який час до закінчення терміну дії варанта.

Опціон може бути:

а)         з виконанням протягом терміну його дії — опціон, який
може бути виконаний у будь-який момент до закінчення терміну
його обігу;

б)         з виконанням в обумовлену дату — опціон, який викону-
ється в день, визначений у ньому.

Специфікація опціону обов'язково повинна містити такі відо­мості: