1. Поняття й класифікація фінансових ризиків

 

Під інвестиціями на фінансовому ринку слід розуміти вкла­дення коштів, певні витрати на ринку цінних паперів, що здійс­нюються з метою отримання доходу, прибутку. Звичайно інвес­тиції поділяють на:

прямі — вкладення в реальні активи (виробництво), в управлінні яких бере участь інвестор;

портфельні (фінансові) — вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що дають право на отримання доходу від власності.

реальні — фінансові вкладення в землю, нерухомість, ма­шини і обладнання, запасні частини тощо (разом із витратами оборотного капіталу);

проектні — кредити, що надаються реальному або потенційно­му власникові для реалізації прибуткового інноваційного проекту.

У цілому ризик у ділових операціях — це економічна катего­рія, що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольо-ваних факторів. Операції з фінансовими інструментами завжди пов'язані з ризиком.

Фінансові ризики — це спекулятивні ризики.

У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціаль­ної невизначеності можна охарактеризувати:

за величиною — високий, середній і низький;

за ступенем допустимості — допустимий ризик, коли втра­чається частина доходу; критичний (локальний) ризик, при якому повністю втрачаються доходи і виникає необхідність відшкоду­вати втрати; катастрофічний ризик повної втрати майна;

за об'єктами — ризик підприємця, підприємства, банку, страхової компанії, тобто окремих юридичних і фізичних осіб;

за видом діяльності — ризик виробничої, посередницької, торговельної, транспортної, консалтингової, страхової, охоронної та іншої діяльності;

за економічним змістом — чистий ризик як об'єктивна мо­жливість зазнати збитків (нульового результату) і спекулятивний ризик як суб'єктивна можливість отримання позитивного або не­гативного результату певної діяльності;

за характером — операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний. Операційний ризик пов'язаний із помил­кою або неправильною організацією, неправильним вибором ме­тоду тієї чи іншої фінансової операції.

Інфляційний ризик визначається ступенем точності прогнозу­вання інфляції та її впливу на результат фінансово-господарської діяльності. Кредитний ризик розглядається як ризик непогашення кредиту і несплати процентів за ним. Процентний ризик виникає в разі зміни процентних ставок за кредитними ресурсами, що на­даються. Валютні ризики можливі в разі зміни курсів валют:

за галузевою і територіальною ознакою — загальноеконо­мічний, галузевий, країни, регіональний тощо.

Виділяють такі основні види ризику:

систематичний, тобто ризик кризи фінансового ринку;

несистематичний, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов'язаних із конкретними фінансовими інструментами;

селективний — ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля;

часовий — ризик емісії, купівлі або продажу цінного папера в невідповідний час, що тягне за собою втрати;

законодавчих змін (можуть змінитися умови емісії, вона мо­же бути визнана недійсною і таке інше);

ліквідності — ризик, пов'язаний з можливістю втрат при ре­алізації цінного папера через зміну в оцінці його якості;

інфляційний— ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструментами, знеці­нюються швидше, ніж зростають, інвестор зазнає реальних втрат.

Систематичний ризик пов'язаний з економічною й політич­ною ситуацією в країні та світі, зростанням цін на ресурси, зага­льноринковим падінням цін на фінансові активи. До категорії си­стематичних ризиків належать: ризик зміни відсоткової ставки, ризик падіння загальноринкових цін і ризик інфляції. Ризик зміни відсоткової ставки набуває особливої актуальності в умовах ін­фляції. Ризик падіння загальноринкових цін пов'язаний з одноча­сним падінням цін на всі цінні папери, що мають обіг на ринку. Цей ризик стосується насамперед операцій з акціями. Ступінь ри­зику різний для акцій різних емітентів. Ризик інфляції зумовле­ний зміною купівельної спроможності грошей і призводить до того, що вкладення навіть у найбезпечніші цінні папери можуть завдати збитків. Цей вид ризику існує в усіх країнах, тобто ін­фляція — загальносвітова тенденція. У розвинутих країнах вва­жається нормальним щорічний рівень інфляції у 3 %.

Несистематичний ризик пов'язаний із фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Його оцінка потребує пев­них зусиль як із боку посередників ринку фінансових активів, так і з боку інвесторів. До категорії несистематичних відносять ризи­ки ліквідності та галузевий.

Ризик ліквідності — ризик, пов'язаний із можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміни оцінки його якості. Ри­зик ліквідності — нині один із найпоширеніших в Україні.

Галузевий ризик — ризик, пов'язаний зі специфікою окремих галузей. З позиції цього виду ризику всі галузі можна класифіку­вати на: а) підвладні циклічним коливанням (галузі конструкцій­них матеріалів, виробництво обладнання тощо) та б) менш під­владні циклічним коливанням (виробництво товарів для населення та продовольчих товарів).

Фактори, які стосуються фінансового ризику і впливають на його рівень, умовно можна розподілити на дві групи: об'єктивні й суб'єктивні.

Об'єктивні фактори — це ті, що безпосередньо не залежать від дій керівництва підприємства (фірми), але повинні враховува­тися при підготовці й прийнятті рішень, наприклад, інфляційні процеси, дії конкурентів, політичні й економічні кризові явища, екологічні вимоги, митні пільги, режим найбільшого сприяння.

Група суб'єктивних факторів характеризує саме підприємство (фірму) та внутрішні умови його функціонування, зокрема виро­бничий потенціал, наявність висококваліфікованих працівників та управлінського персоналу, організацію діяльності фірми, на­явність кооперативних зв'язків, рівень технології тощо.