2. Характеристика контрактних фінансових інститутів, що діють на фінансовому ринку

Серед контрактних фінансових інститутів, що діють на фінан­совому ринку, слід виділяти такі.

Торговці цінними паперами — це суб'єкти, що діють згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та мають право здійснювати на фінансовому ринку такі види діяльності:

брокерську;

дилерську;

андеррайтинг;

діяльність з управління цінними паперами.

Торговці цінними паперами випускають свої власні цінні па­пери, а на залучені таким чином кошти купують цінні папери приватних корпорацій, дають гарантії щодо розміщення цінних паперів на користь третіх осіб.

Фінансові компанії — це вид спеціалізованого небанківсько-го фінансового інституту — головна мета якого — надання спо­живчих кредитів фізичним особам, фермерам, торговцям та ін.

Фінансова компанія ґрунтується на акціонерній основі, депо­зитів не залучає, а головна стратегія її зведена до кредитного об­слуговування клієнтів, створення цільових ринків для фізичних осіб, які використовують споживчий кредит для придбання това­рів тривалого користування (авто, побутової техніки) для різних торговців з метою розвитку їх діяльності, а також для фермерсь­ких господарств для придбання машин та інших товарів вироб­ничого призначення.

Страхові компанії — це суб'єкти фінансового ринку, діяль­ність яких суттєво відрізняється від діяльності інших фінансових інститутів.

Пасивні операції страхових компаній передбачають специфіч­ні особливості накопичення капіталу. Це пов'язано насамперед з видом страхування.

Якщо мова йде про страхування життя, то накопичення ка­піталу здійснюється на підставі розрахунків за таблицями смерт­ності населення, виходячи з тривалості життя окремих груп насе­лення (актуарні розрахунки). Тому накопичення капіталу при страхуванні життя враховує такі чинники:

а)         демографічний;

б)         рівень доходів різних груп населення;

в)         стан системи соціального страхування та соціального забез-
печення.

Якщо йдеться про страхування майна від нещасних випадків, то головними є чинники:

а)         страховий тариф, що визначає розмір страхового внеску,
ґрунтується на досвіді страхування минулих років, тобто діє пси-
хологічний чинник;

б)         ставки за страхуванням майна від нещасних випадків ви-
значаються з урахуванням фізичного та морального зношення
майна;

в)         третій чинник ґрунтується на аналізі та оцінці географії
страхового ризику на підставі здійснення політичної та воєнної
експертизи.

Приватний пенсійний фонд — це специфічний фінансовий інститут, діяльність якого визначається послугами у сфері актив­них операцій.

На Західному ринку пенсійні фонди створюються компаніями, підприємствами, корпораціями, які забезпечують більшу частину пасивних операцій за рахунок своїх власних коштів та внесків робітників та службовців, тому в сфері пасивних операцій пен­сійні фонди не розробляють визначених маркетингових стратегій та політики. В сфері ж активних операцій пенсійним фондам по­трібна виважена маркетингова політика та стратегія. Пенсійні фонди повинні раціонально використовувати свої довгострокові грошові кошти, інвестуючи їх у різні види цінних паперів, кон­центрувати увагу виключно на акціях та деяких видах приватних облігацій.

Головне завдання пенсійного фонду — ефективно управляти інвестиційним портфелем та заробити високі обсяги відсоткових платежів і, в остаточному рахунку, запропонувати на цій підставі різні, досконаліші форми пенсійного обслуговування в майбут­ньому.

Діяльність недержавних пенсійних фондів в Україні регулю­ється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-ІУ від 9 липня 2003 р. Цей Закон визначає правові, еко­номічні та організаційні засади недержавного пенсійного забез­печення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.