Рекомендована література

о         

Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность. Социоло­гия Макса Вебера и Веберовский ренессанс. — М., 1991.

Гудков Л., Левада Ю., Левинсон А., Салов А. Рационально-легальная бюрократия в трактовке Макса Вебера // Мировая экономика и междунаро­дные отношения. — 1989. — № 7.

Давыдов Ю. Н. «Картины мира» и типы рациональности (Новые по­дходы к изучению социалистического наследия Макса Вебера // Вопросы философии. — 1990. — № 8.

4.         Дай Т., Зиглер Л. Демократия для элиты. — М., 1984.

История политических и правовых учений ХІХ в. — М., 1993.

Ожиганов З. Н. Политическая теория Макса Вебера. — М., 1992.

Осипова Е. В. Социологическая система Вильфредо Парето // История буржуазной социологии ХІХ — начала ХХ в. — М., 1979.

Лупацкий В. С. Теория элит Вильфредо Парето // Философская и со­циологическая мысль. — 1992. — № 11.

Мигранян А. М. Плебисцитарная теория демократия Макса Вебера и современный политический процесс // Вопросы философии. — 1989. — № 6.

Патрушев А. И. Расколдованный мир Макса Вебера. — М., 1992.

Ручка А. А., Танчер В. В. Очерки истории социологической мысли. —

К., 1992.

Ручка А. А., Танчер В. В. Система социологии Вильфредо Парето // Философская и социологическая мысль. — 1992.

Самсонова Т. Н. Концепция «правящего класса» Г. Моски // Социс. — 1994. — № 10.

Шпакова Р. П. Типы лидерства в социологии Макса Вебера // Социо­логические исследования. — 1988. — № 5.

 



[1] «Комунами» називалися у Франції виникаючі міста навіть до того часу, коли вони відвоювали у своїх феода­льних владик і панів місцеве самоврядування і політичні права «третього стану». Взагалі кажучи, тут як типову країну економічного розвитку буржуазії взято Англію, як типову країну політичного розвитку — Францію.