TEMA 7 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ УТОПІЇ ХІХ СТ.

 

Політичний технократизм і сцієнтизм Клода Анріде Рувруа Сен-Сімона.

Соціально-психологічний і політичний прагматизм Франсуа Марі Шарля Фур'є.

Комуно-реформізм Роберта Оуена.

 

Наприкінці ХУШ — на початку ХІХ ст. умами багатьох мислителів заволо­діли соціально-політичні утопічні доктрини, які прийнято називати критично-утопічний соціалізм і комунізм. Загалом проблемами держави, права, політики в Новий час переймалися представники всіх ідеологічних течій і напрямів. Саме в цей період і сформувалися соціально-політичні утопії, що виражали інтереси третього стану, передусім його революційно-демократичного крила. З-поміж рі­зноманітних ідей, теорій їх вирізняли пошук оптимальних політико-правових форм організації суспільства, які дали б змогу покласти край нерівності, експлу­атації людини людиною, тиранії та насильства. Особливості сконструйованих творцями цих теорій суспільно-політичних систем були зумовлені тогочасним рівнем розвитку історичних знань, ступенем зрілості суспільств, специфічним світобаченням третього стану. Певний вплив на них мали антична і середньові­чна літературні традиції.

За змістом ці політичні доктрини формувалися як різноманітні самостійні інте­лектуальні рухи, кожен з яких вважав бездоганним саме свій проект політичної ор­ганізації суспільства, обґрунтовував і відстоював власні принципи функціонування нового світопорядку. Головними принципами переважно проголошувалися раціо­нальність, свобода, рівність. Ці соціально-утопічні проекти віддзеркалювали різний історичний досвід і суб'єктивне його тлумачення. Серед найрозвинутіших соціаль­но-політичних утопій виокремлюють технократизм Сен-Сімона, соціально-психологічний політичний прагматизм Ш. Фур'є, комуно-реформізм Р. Оуена, ре­волюційний комунізм Т. Дезамі й о. Бланкі, комунізм Е. Кабе, робітничий комунізм В. Вейтлінга та ін.