2. Правове регулювання захисту комерційної таємниці в Україні

З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Це загальновизнане у світі положення випливає із змісту пункту УШ статті 2 Конвенції 1967 року, що утверджувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності, учасником якої був і колишній СРСР.

Згідно з законодавством України передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за розголошення, а й за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (частина 3 статті 30 Закону "Про підприємства в Україні").

У статті 47 розділу ІУ Закону України "Про інформацію" говориться:

"Порушення законодавства України про інформацію тягне дисциплінарну, громадсько-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України".

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, що винні у скоєнні таких порушень:

необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;

надання інформації, що не відповідає дійсності;

умисне приховування інформації;

розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна зберігати таємницю;

порушення порядку збереження інформації.

28 січня 1994 року був прийнятий Закон України № 3888-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексу України і Кодексу України про адміністративні порушення". Згідно з цим Законом, до Кримінального кодексу України додатково внесені такі статті:

•           Стаття 148-6 "Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що є комерційною таємницею" (підприємницьке шпигунство), якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати.

• Стаття 148-7 "Розголошення комерційної таємниці". Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності — карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права посідати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або штрафом до п'ятидесяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Крім цього, цим же Законом доповнений Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 164-3 "Недобросовісна конкуренція", у частині 3 якої говориться: "Одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфеденційної інформації з метою завдання шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця несе накладання штрафу від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

Не залишене поза увагою можливе виявлення підприємницького шпигунства в галузі проникнення в комп'ютерні системи. Так, 20 жовтня 1994 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кримінально-процесуального кодексу України" за № 218/94-ВС, в якому йдеться про це:

У зв'язку з прийнятям Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах" Верховна Рада України постановляє:

Доповнити Кримінальний кодекс України статею 198-1

"Порушення роботи автоматизованих систем". Умисне вторгнення у роботу автоматизованих систем, що спричинило спотворення або знищення інформації, або розповсюдженя програмних і технічних засобів, призначених для незконного проникнення в автоматизовані системи і спроможних призвести до спотворення, або знищення інформації, або ж носіїв інформації, — карається позбавленням волі на сторк до двох років або виправними роботами на той самий строк, або штрафом у розмірі від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті ж самі дії, якщо ними завдано шкоди у великих розмірах, або здійснені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.