7.3. Аналіз чутливості - основний інструментарій оцінки ризику проекту

Ризикованість проектної діяльності пов'язана з непевністю прогнозованих результатів. На ефективність проекту, як правило, впливають кілька невизначених факторів. Аналітику важливо знати, наскільки «чутливим» є очікуваний результат до змін у таких факторах. Це допоможе визначити, чи варто витрачати гроші для отримання точніших даних про можливі тенденції змін факторів, або яким чином обмежити невизначеність (наприклад, можна було б перепланувати компоненти проекту) та які заходи слід передбачити при управлінні проектом.

Аналіз чутливості характеризує власний ризик проекту, тобто вказує обсяг невизначеності, який закладено у проекті.

Аналіз чутливості дозволяє краще зрозуміти процес формування позитивних результатів. На його основі визначають обсяг та напрям конкретних дій, які зменшують ймовірність провалу проекту.

У певних ситуаціях для прийняття проекту необхідно зібрати повніші дані про чинники, які зменшують вигоди або збільшують затрати. Наприклад, якщо ви вирішуєте, чи купувати серцево-легеневий апарат, результат є чутливим до «ймовірності епідемії грипу» - змінної, яку ви не в змозі контролювати. В інших ситуаціях можливо встановити або обмежити значення змінної. Наприклад, якщо результат особливо чутливий до рівня заробітної плати оператора, то ви можете обговорити і узгодити цей рівень заздалегідь. Встановлення рівня заробітної плати радикально зменшить чутливість результату до цієї змінної.

Основна ідея здійснення аналізу чутливості полягає в тому, щоб визначити як зміниться результуючий показник ефективності проекту (як правило чиста теперішня вартість), якщо зміняться умови реалізації проекту. Загальний алгоритм аналізу чутливості наступний.

Побудова детермінованої моделі з використанням встановлених значень (базових значень) для вхідних змінних.

Вивчення чутливості результату до кожної вхідної змінної і далі проведення дій для зменшення ризику невизначеності там, де можливо.

Здійснення повного аналізу ризику з використанням імовірностей для багатьох змінних за один раз.

У найпростішій своїй формі, яку можна назвати сумарною чутливістю, аналіз чутливості передбачає підрахунок того, наскільки трансформується ЧТВ, якщо фактор, що на неї впливає, зміниться на певну величину.

Такий аналіз передбачає наступні кроки.

Встановлення моделі розрахунку чистої теперішньої вартості для даного проекту;

Визначення базового значення ЧТВ за існуючих вихідних даних;

Відбір тих факторів, що потребують особливої уваги з точки зору аналітика;

Встановлення величини відносної трансформації фактора (процент зміни фактора);

Розрахунок нового значення фактора;

Розрахунок нового значення ЧТВ за встановленою моделлю. При цьому змінюють лише значення одного фактора, а всі інші складові залишають на базовому рівні.

Визначення відносної зміну ЧТВ, порівнюючи її базове і нове значення.

Повторення кроків 5-7 для всіх відібраних факторів.

Ранжування факторів за значущістю: чим більша відносна зміна ЧТВ, тим більш чутливим є проект до даного фактора.

Як правило, результати такого аналізу представляють в табличній формі:

 

Фактор

Базове значення фактора

Базове значення ЧТВ

Нове значення фактора

Нове значення

ЧТВ

Процент зміни ЧТВ

Рейтинг

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад, розглядається проект відкриття автотранспортного підприємства. Аналітик вивчає вплив на ЧТВ чотирьох фа

кторів: витрати на страхування, операційні витрати, ціна паливно-мастильних матеріалів і ціна планових послуг. Поверхневий погляд на таблицю 7.5 дає зрозуміти, що проект досить відчутно залежить від трьох з чотирьох змінних: операційних витрат, ціни паливно-мастильних матеріалів та ціни запланованих послуг.

Проте така інтерпретація може виявитися хибною. Слід враховувати, що повний вплив окремого фактора на чисту теперішню вартість обумовлюється чотирма чинниками:

реагуванням ЧТВ на зміни у значенні змінної;

величиною діапазону правдоподібних значень змінної;

мінливістю значень змінної (тобто ймовірністю того, що значення змінної буде коливатись у межах діапазону правдоподібних значень);

ступенем контрольованості діапазону чи мінливості значень змінної.

Перший з цих факторів - реагування ЧТВ на зміни у значенні змінної, складається з двох компонентів. Один компонент -прямий вплив змінної на ЧТВ. Другий компонент - непрямий вплив змінної через взаємозв'язки з іншими змінними, які, у свою чергу, мають відношення до величини ЧТВ. Позитивні кореляції з іншими впливовими змінними збільшують кінцевий вплив усіх змінних, а негативні кореляції цей вплив послаблюють. Такі впливи не можна встановити у повному обсязі доти, доки не розроблено відповідну математичну модель, яка дає змогу проаналізувати одночасні взаємодії багатьох змінних.

Розглянемо детальніше ті ситуації, які можуть змінити позитивне рішення щодо проекту на негативне рішення і навпаки. Передбачити вірогідність такого переключення можна відповівши на такі запитання.

Який діапазон впливу? Тобто наскільки змінюється ЧТВ під впливом зміни у значенні змінної від її найнижчого правдоподібного показника до найвищого?

Чи цей діапазон впливу включає ЧТВ з нульовим показником? Якщо так, тоді змінна має величину переключення - тобто значення, за якого наша попередня оцінка проекту переключається з позитивної на негативну.

Яким є коефіцієнт переключення для змінної'? Іншими словами, на який процент має змінитися значення змінної, щоб досягти величини переключення?

Яка ймовірність переключення? Тобто наскільки вірогідно, що змінна досягне величини переключення?

Якщо дану інформації поєднати з розрахунками сумарної чутливості, наведених у таблиці 7.6, то будемо мати досить повну


картину вірогідної чутливості до змінної.

Отже, ЧТВ не дуже чутлива ні до витрат на страхування, ані до операційних витрат: жодна з цих змінних не може змістити її значення настільки, щоб досягти величини переключення. З іншого боку, ЧТВ є чутливою як до ціни паливно-мастильних матеріалів, так і до ціни послуг, що будуть надаватись. Серед цих двох змінних очевидно, що ціна на паливо має мінливіші значення: незважаючи на те, що вона має змінитись на більший процент для досягнення величини переключення, ніж ціна послуг, ймовірність такої зміни досить висока. Можна зробити попередній висновок, що ці дві ключові змінні є однаково впливовими.

Для наочного представлення результатів аналізу чутливості використовують різні види графіків. Графічне зображення змін ЧТВ досить просте й доцільне. Можна легко побачити величини переключення, щоб зрозуміти, наскільки чутливим є результат до змін у значеннях змінної. Якщо зміни у значеннях змінної подано на графіку у відсотках (отже, у стандартизованому вигляді), стає можливим побудувати криві для двох і більше змінних і нанести їх на той самий графік. Нахили кривих вказують на відносну чутливість кожної змінної. Чим більше змінюється ЧТВ залежно від певної зміни у значенні змінної, то чутливішою вона є до цієї змінної, при однаковій мінливості значень змінних.

Найпростішим є зображення кривої чутливості. Якщо процентна зміна у ЧТВ відкладається по осі X, а процентна зміна у значенні змінної ризику - по осі У, то в цьому разі отримана крива є індикатором чутливості.

Діаграми чутливості можуть бути суміщені для відображення багатьох вхідних змінних на одному графіку. Такий тип суміщеного графіка називають павукоподібною (хрестоподібною, пелюстковою) діаграмою. Центром павукоподібної діаграми є ЧТВ, а всі змінні зображено зі своїми базисними значеннями. Криві на павукоподібному графіку показують, як змінюється ЧТВ зі зміною значення кожної змінної за незмінних значень інших змінних.

Розглянута вище методика аналізу чутливості передбачала, що в кожній інтерпретації в базовій моделі змінювалась лише одна змінна. Проте такий підхід не є досить коректним, адже зміна одного фактора найвірогідніше призведе до зміни й інших. Крім того, малоймовірно, що ситуація змінюється лише за одним показником.

Для усунення цього недоліку аналізу чутливості використовують аналіз сценаріїв. Аналіз сценарію - техніка аналізу ризику, що дає змогу врахувати, яка чутливість ЧТВ до зміни комплексу вхідних змінних і інтервалу в якому перебувають їх ймовірні значення. Для проведення сценарного аналізу необхідно отримати інформацію про кількісні характеристики "поганих" і "хороших" умов. Значення ЧТВ, як правило, обраховують за песимістичним, базовим та оптимістичним сценаріями. Можливим є розгляд і більшої кількості ситуацій (від дуже сприятливої до дуже поганої). При цьому використовують згадану вище методику з тією відмінністю, що у базовому варіанті змінюють не одну, а декілька складових відповідно до сценарію.

Результати розрахунку сценаріїв використовують для визначення математичного очікування ЧТВ, середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, тощо - показників, що розглядались вище. Аналіз сценаріїв є досить досконалим інструментом для оцінки власного ризику проекту. Але його основний недолік полягає в тому, що він розглядає лише декілька дискретних значень в той час, як у реальному житті їх є безліч.

Ще одним різновидом аналізу сценаріїв є його проведення за двома змінними. Сценарії, що їх визначено за допомогою двох взаємопов'язаних змінних, хоча й не дають ще повних і реалістичних індикаторів чутливості, принаймні вдосконалюють варіант аналізу з однією змінною.

Мета такого дослідження - розрахунок ЧТВ для різних комбінацій величин визначених змінних. Результатом є матриця, яка будується на основі можливих комбінацій значень факторів і відповідних значень ЧТВ.


Приклад такої матриці наведений в таблиці 7.6.

З таблиці видно, якої величини має досягти вартість робочої сили при кожному обсягу виробництва, щоб проект став не ефективним. Можна провести діагональну лінію (з лівого нижнього кута до правого верхнього), яка ділить таблицю на два «стратегічні сектори» (утворені комбінаціями обсягу виробництва і вартості робочої сили). В одному стратегічному секторі представлено всі від'ємні величини ЧТВ; в іншому секторі - всі додатні.

У тому разі, коли чутливість моделі більшою мірою залежить тільки від двох ключових змінних, такий вид аналізу дуже цінний. Навіть якщо є більше ніж дві ключові змінні, аналіз із двома змінними наближає нас принаймні на один крок до розуміння того, як спрацьовує модель у реальній ситуації.

Незважаючи на свої переваги, аналіз сценаріїв також не є досить точним для здійснення повного аналізу власного ризику проекту. Існують методики, що дозволяють за допомогою існуючих законів розподілу факторів, що впливають на ефективність проекту та через задання випадкових їх значень встановити закон розподілу ЧТВ. Через свою трудомісткість такі розрахунки виконуються автоматизовано за допомогою існуючого програмного забезпечення.

При цьому слід враховувати надзвичайну важливість встановлення адекватної детермінованої моделі перед тим, як розглядати ризик. Аналіз ризику не заміщує ретельного і детального складання таблиць витрат і вигід і встановлення зв'язків між ними.

Комп'ютерні програми для проведення аналізу ризику будують на основі аналізу чутливості. Тільки-но детермінована модель запрацює адекватно, ви можете застосовувати комп'ютерну програму, щоб зробити два додаткові кроки:

відібрати множину значень невизначених змінних, згідно з визначеними ймовірностями для кожного запуску моделі витрати у програмі;

використати цю множину значень для підрахунку можливих результатів і аналізу результатів.

Перший крок - відбір множини величин для невизначених змінних - ґрунтується на вибірковому методі. Більшість програм аналізу ризику застосовують метод Монте Карло (проста випадкова вибірка відповідно до визначеного розподілу ймовірностей) або метод Латинського Гіперкуба (стратифікована вибірка); деякі застосовують обидва методи. Взагалі, Латинський Гіперкуб може точно відтворити визначені розподіли ймовірностей з меншим числом ітерацій, ніж Монте Карло, а отже, є кращим вибором, якщо ваша програма може застосовувати лише один метод. Кожен запуск програми робить повну вибірку усіх змінних ризику і перерахунки в автоматизованих таблицях даних. Це називається ітерацією. Вся процедура багатократних ітерацій і є моделюванням. Програма моделює діапазон і ймовірності інвестиційних результатів у реальному житті. Вона підраховує ЧТВ безліч разів (щоб побачити всі можливості) та аналізує отримані результати статистично і графічно.

7.4. Фактори підвищеної ризикованості проекту

Управління ризиками проектів спирається на існуючі методики аналізу ризиків та на розроблені рекомендації щодо організації діяльності в умовах невизначеності. Проте є певні фактори, що формують особливості менеджменту проектів. Ці фактори визначені в рекомендаціях ЄБРР та включають наступне:

довготривалість проекту;

велика кількість учасників;

комбінований характер діяльності;

інтернаціональний характер проектів.

Фактор довготривалості. Аналіз ризиків має місце на доін-вестиційній фазі, у той же час об'єктом цього аналізу є ризики і на інвестиційної, і на виробничої фазах, а також на фазі закриття проекту. Віддаленість у часі цих фаз від моменту проведення аналізу (декілька років, а в деяких випадках навіть декілька десятиліть) означає, що:

^ деякі ризики можуть бути взагалі не враховані на етапі ідентифікації; оцінка деяких виявлених ризиків може виявитися неточною через зміни зовнішніх умов реалізації проекту;

^ оцінка ряду ризиків може виявитися неточною в зв'язку з внесенням коректив у сам проект;

^ оцінки деяких ризиків можуть потребувати коригування через появу додаткових знань чи додаткової інформації з даних ризиків (можливість реалізації ризику, наслідки реалізації ризику й ін.).

З огляду на дану особливість проектної діяльності, можна спробувати сформулювати такий висновок (рекомендацію): аналіз ризиків проектної діяльності (їх ідентифікація й оцінка) повинний бути не окремим (початковим) етапом керування ризиками проектної діяльності, а його постійною функцією, що присутня на усіх фазах і етапах проектного циклу. У реальній практиці нерідко аналіз проектних ризиків є присутнім тільки на доінвес-тиційній фазі (при підготовці техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту, бізнес-плану, оцінці інвестиційного проекту банком або іншою структурою) як необхідна умова для ухвалення рішення про початок реалізації і фінансування проекту. Після ухвалення рішення функція аналізу ризиків слабшає, якщо не зникає зовсім, що є серйозною погрозою для проекту і його учасників. Перетворення аналізу проектних ризиків у постійну функцію (у рамках менеджменту проектних ризиків і керування проектом у цілому) потребує:

^ безупинного моніторингу зовнішніх умов реалізації проекту;

^ збору інформації з найбільш значущість для даного проекту ризиків;

^ внесення корективів у початкові оцінки проектних ризиків з урахуванням додаткової інформації про зміни зовнішніх умов проекту або зміни у самому проекті;

^ регулярного інформування керівника проекту про внесені корективи.

Звідси логічно випливає ще один висновок (рекомендація): вибір методу і мір (інструментів) управління ризиком не можна розглядати лише як окремий етап керування проектними ризиками і керування проектом у цілому; він повинний бути також постійною їх функцією. Це означає, що внесення коректив у початкові оцінки проектних ризиків на будь-якій фазі й етапі проектного циклу повинно спричиняти за собою внесення корективів у план заходів щодо керування ризиком (розробка спеціалістами пропозицій по корективах доведення цих корективів до керівництва проекту твердження корективів). На практиці нерідко такі міри потребують серйозних погоджень і напружених переговорів між учасниками проекту.

Фактор множинності учасників. Наявність багатьох учасників проекту - основних (проектної компанії і спонсорів проекту, кредиторів) і не основних (підрядчиків, постачальників інвестиційних товарів, покупців проектного продукту й ін.) спричиняє за собою ряд серйозних наслідків:

кожний учасник має особливе бачення ризиків (наприклад, ті ризики, що для одного учасника істотно значущі, іншим можуть сприйматися як малозначущі, і навпаки).

розмір ризиків, що припадають на кожного учасника, значною мірою залежать від "торгу" між цими учасниками.

кожний учасник проектної діяльності сприймається іншими учасниками як своєрідний чинник ризику: невиконання ним своїх зобов'язань з певних причин може призвести, в кращому випадку, до ускладнень в реалізації проекту, у гіршому, - до його краху.

Звідси можна зробити певні висновки і сформулювати відповідні рекомендації, а саме:

всі учасники при аналізі ризиків по можливості повинні користуватися єдиними процедурами і методиками аналізу ("розмовляти на одній мові") для мінімізації ролі суб'єктивного чинника і досягнення єдиного погляду на загальний об'єм і структуру ризиків проекту;

розподіл ризиків між учасниками хоча б у самому загальному виді повинен бути здійсненим ще на доінвестиційній фазі проектного циклу (принаймні у формі проектів відповідних угод і контрактів). Якщо "торг" з поділу ризиків буде відкладений на час після ухвалення рішення про реалізацію і фінансування проекту, проект надалі може виявитися заблокованим. Практика показує, що переговорні питання про розподіл ризиків нітрохи не менше значущі і важкі, чим такі "традиційні" питання, як ціни, відсоткові кредитні ставки, графіки платежів тощо.

при розподілі ризиків проекту не треба "перевантажувати" ними окремих учасників (або одного учасника): у випадку реалізації ризику вони (він) можуть не справитися з наслідком несприятливих подій і "потягнути на дно" проект з іншими учасниками. Одним із головних умов усталеності проекту є збіг інтересів всіх учасників проектної діяльності. Оптимальний розподіл витрат, вигод і ризиків створює умови неформального, тісного і зацікавленого співробітництва. Особливо це актуально для операцій в області проектного фінансування: учасники проекту повинні бути партнерами. Наприклад, у традиційній схемі банківського кредитування проектної діяльності відношення між кредитором і позичальником часто бувають формальними, а у випадку виникнення проблемних ситуацій нерідко переростають у ворожі. При операціях проектного фінансування банк-кредитор набагато частіше надає своєму позичальнику необхідну допомогу, використовуючи всі шанси для порятунку проекту. ■ оскільки кожний учасник проекту в якомусь сенсі є самостійним фактором ризику, ініціатори проекту (проектна команда) повинні звертати максимальну увагу на добір учасників, з огляду на їхні фахові якості, досвід роботи з реалізації даного виду проектів, фінансове положення, сумлінність і т.д. Комбінований характер проектної діяльності. Урахування даного чинника при керуванні проектними ризиками має відбуватися ще на доінвестиційній фазі. При цьому слід враховувати, що вивчаються ризики, які відносяться до різних видів діяльності в рамках проекту: науково - дослідницької, виробничої, комерційної, будівельної, фінансової і т. д. Ініціатор проекту, як правило, структура, що спеціалізується на окремому виді діяльності (наприклад, в області видобутку нафти і газу) і має достатній досвід управління ризиками, пов'язаними з ним (наприклад, в області геологічної розвідки, експлуатації родовищ нафти і газу), але яка має слабке уявлення про ризики фінансування (кредитування), будівельних ризиках, ринках збуту і т. д. Звідси випливає висновок, що для аналізу комплексу ризиків по проектній діяльності в цілому ініціатору проекту доцільно використовувати послуги консультантів, що вміють аналізувати ризики, які відносяться до різних аспектів проектної діяльності. Ці послуги можуть знадобитися і на інших фазах і етапах проектного циклу (оскільки аналіз проектних ризиків є постійною функцією керування проектом).

Інтернаціональний характер проектної діяльності. Він виявляється насамперед у тому, що учасники проекту належать до юрисдикцій різних країн, а також можуть мати статус міжнародних організацій. Інтернаціоналізація проектної діяльності обумовлена міжнародним поділом праці, що заглиблюється, посиленням ролі транснаціональних компаній у світовій економіці, що зростає, значенням міжнародних фінансових інститутів у фінансуванні й іншій підтримці проектів. У проектному фінансуванні в останні роки намітилася тенденція: все більша частина проектів реалізується в країнах, що розвиваються; в той же час фінансування, будівельно - підрядні роботи, інвестиційні товари, технології, збут проектного продукту забезпечуються за рахунок промислово розвинутих країн. Отже, - для успішної реалізації проектів надзвичайного значення набуває врахування політичних ризиків задіяних країн.

Резюме

Успішна реалізація проекту значною мірою залежить від вміння виявляти, аналізувати та зменшувати ризики. Тому аналітик повинен вміти ідентифікувати загрози, що існують для проекту як в зовнішньому середовищі, так і в самій організації, що здійснює проект.

Кількісна оцінка ризиків базується на обрахунку показників варіації, що дозволяють характеризувати окремий проект та обирати кращий варіант з групи проектів.

Важливою складовою проектного аналізу є аналіз чутливості, який дозволяє дізнатися, наскільки важливою є кожна змінна у моделі ефективності. Чотири фактори обумовлюють чутливість: реагування чистої теперішньої вартості на зміни у значеннях змінної; величина діапазону правдоподібних значень змінної; мінливість значення змінної (тобто ймовірність того, що значення змінної переміщуватиметься у межах діапазону правдоподібних значень) та ступінь контрольованості діапазону або мінливості значень змінної.

Корисним є графічний аналіз, в тому числі використання кривих чутливостей та павукоподібних діаграм.

Існують певні фактори, що обумовлюють специфіку ризикованості проектної діяльності. Щоб уникнути їх негативного впливу доцільно дотримуватись існуючих рекомендацій.


 

У Види ризиків, що виникають при реалізації проектів.

У Категорії ризику, що контролюються в процесі управління

проектами. У Підходи до управління ризиками. У Абсолютні та відносні показники ризику. У Аналіз чутливості проекту.

У Вплив особливостей проекту на його ризикованість.