3.4. Розробка проектної документації

Існують різні точки зору на місце проектування (розробки проектних специфікацій та інженерних креслень) в життєвому циклі та загальному процесі реалізації проектів.

Багато учасників розробки проектів з великим досвідом вважають, що етап проектування є ключовим в процесі його реалізації. Але є і такі, хто розглядає цю роботу лише як підготовчу до більш важливішого етапу - реалізації. Ні одна із цих точок зору не є абсолютною, хоча в обох є доля правди.

Інший підхід до визначення місця проектування в життєвому циклі проекту полягає в тому, що він є продовженням детального планування робіт з його реалізації.

З цих же позицій креслення і проектні специфікації це не більше, ніж розширення загального плану проекту, а мета їх - деталізація того, що намічено встановити на будівельному майданчику для досягнення мети проекту.

Незважаючи на всі ці методологічні відмінності, більшість спеціалістів в області теорії та практики управління проектами вважають, що етап проектування відіграє важливу роль в реалізації задумів проекту. При цьому, як і в інших областях роботи над проектом, від кваліфікації і досвіду менеджера значно залежить успіх подальшого розвитку робіт по проекту: знаючи деякі аспекти інженерного проектування, які можуть викликати появу проблем у виконанні майбутніх робіт, менеджер проекту може уникнути значної частини ускладнень при його реалізації.

Розглянемо процес проектування за складовими:

1. Організаційні питання проектування

Проектні роботи виконуються в наступній послідовності:

А - вибір проектувальників;

Б - підготовка та підписання угоди;

В - планування робіт та послуг.

А). Вибір проектувальників.

Сфера проектування характеризується різними видами діяльності, організаційними структурами і типом виготовленої продукції.

Проектні фірми і організації за характером діяльності групуються наступним чином:

1.         Проектно-будівельні фірми, які здійснюють весь ком-
плекс робіт по проектуванню, будівництву, забезпечують будівниц-
тво технологічним обладнанням і вводять об'єкти в експлуатацію.
Основною сферою діяльності проектно-будівельних фірм являється
будівництво промислових підприємств і енергетичних об'єктів, бу-
дівництво і проектування торгових будівель, об'єктів суспільного
призначення. Структура проектно-будівельних фірм є комплексною,
вона включає підрозділи, які займаються проектуванням, будівницт-
вом, консультацією, експлуатацією будівель, також підприємства по
виготовленню металоконструкцій, будівельних виробів і технічних
засобів, які використовуються в проектуванні.

Архітектурні фірми, які займаються архітектурним плануванням.

Архітектурно-інженерні і інженерно-архітектурні фірми, які виконують роботи по проектуванню будівель, інженерних конструкцій, інженерного і електронного обладнання будівель.

Інженерно-архітектурно-планувальні фірми, які виконують роботи по архітектурному плануванню і плануванні районів забудови.

Інженерно-консультаційні фірми, які займаються консультаціями з інженерних і кошторисних робіт, ведуть проектування будівель і конструкцій, надають кваліфіковану допомогу на всіх етапах планування і будівництва, починаючи з передпроект-них робіт. При цьому об'єктами вивчення і консультації являються різні економічні розрахунки, кошториси, методи контролю вартості, технічна документація, методи виробництва робіт і т. д.

Існують певні рекомендації щодо використання проектними і будівельними підприємствами послуг консультаційних фірм. До цих фірм звертаються при виникненні проблем, з якими не може справитись самостійно. Консультаційні послуги охоплюють питання звітності, управління інформацією, фінансів. Як, правило, консультаційні фірми мають широку спеціалізацію.

Форма розрахунків з консультантами передбачає погодинну оплату, відрахування від прибутку, отриманого внаслідок консультаційних послуг, або розрахунок на основі попередньо обумовленої винагороди.

За методам діяльності інженерно-консультаційні фірми поділяються на три основних типи:

які здійснюють концептуальну розробку проблем для конкретного проекту;

які надають послуги багатопланового характеру замовникам при проектуванні складних об'єктів;

які роблять основну ставку на досягнення найбільш ефективного результату з точки зору технології, вартості і термінів виконання робіт.

Інженерно-консультаційні фірми широко застосовуються для надання послуг в сфері наукових і технічних досліджень, розробки і впровадження систем програмного забезпечення, складання будівельних специфікацій.

Крім того до категорії проектних фірм відносяться обрахункові центри, які виконують автоматизованими методами креслення і спеціальні звіти, які забезпечують контроль за вартістю будівництва.

Крім вибору проектувальника, підрядника і постачальників обладнання на етапі проектних робіт важливо визначити ліцензі-ара і досягнути з ним згоди. Саме ліцензіар може видати ліцензію, тобто дозвіл на використання прав промислової власності, що йому належить.

В практиці ліцензійної торгівлі розрізняють чисту і супутню ліцензії. В першому випадку її передача складає основний зміст угоди, в другому - вона має супутній характер щодо інших зобов'язань ліцензіара в рамках однієї угоди: наприклад, угоди „під ключ" чи поставки обладнання.

На першому етапі організації робіт з проектування замовник (менеджер проекту) організовує конференцію, на якій обговорюються його вимоги, об'єм робіт і послуг, терміни і процедурні запитання.

Б). Підготовка і підписання контракту

Всі взаємовідносини між учасниками створення об'єкту базуються на контрактних основах.

Існує три підходи до вибору і залучення замовником проектних фірм до роботи по проекту:

Надання професійних послуг при необхідності.

Якщо замовник має постійне співробітництво з якою-небудь інженерно-архітектурною фірмою, то дві сторони підписують між собою спеціальний договір, який передбачає надання фірмою професійних послуг по мірі необхідності. Зазвичай такий договір щорічно переглядається. Такий спосіб найбільш широко використовується в муніципальних проектах.

Закриті переговори.

Якщо яка-небудь фірма вже надає послуги замовнику, то він може без оголошення конкурсу вкласти з нею угоду на додаткові послуги з реалізації проекту. Фірмі, як правило, пропонується представити пропозицію з вказаною твердою кошторисною або максимальною вартістю робіт. Замовник порівнює її з промисловими нормами і якщо вона буде для нього оптимальна, то укладе з фірмою додаткову угоду.

Проведення конкурсу

Конкурсний відбір пропозицій здійснюється для наступних типів комерційних угод:

оплачуваних по факту: інженерно-архітектурна фірма оцінює загальні витрати на виконання робіт і періодично надає замовнику рахунки для сплати;

^ з верхнім обмеженням ціни: на відміну від попереднього варіанту має верхню межу на загальну вартість робіт;

^ з фіксованою ціною: інженерно-архітектурна фірма надає рахунок у щодо укладеної угоди (наприклад, згідно термінів платежів чи по завершенню окремих етапів робіт); цей тип угод використовується для невеликих проектів.

Робота з архітектором, який вибирається на основі конкурсу, більш ризикована, ніж робота з постійним проектувальником, тому і у відносинах з ним потрібно бути більш акуратним.

Права і обов'язки архітектора визначаються діючим типовим положенням про проектні контракти.

Згідно типового положення архітектор повинен виконувати наступні основні роботи:

ескізне (графічне) проектування;

технічне проектування;

^ розробка кошторисів і робочих креслень;

^ підготовка і участь у торгах при виборі генерального підрядника;

^ допомога замовнику в аналізі і оцінці запропонованих контрактів;

нагляд і інспекцію з метою контролю якості і відповідності будівельному проекту.

На прохання замовника і за додаткову плату архітектор може виконувати крім основних, ще і додаткові роботи:

аналіз проекту;

техніко-економічне обґрунтування;

>          участь в управлінні будівництвом; ^ оформлення фінансування та інше.

Конкретна сфера прав і обов'язків архітектора залежить від характеру завдань, які він вирішує. Так, інженерно-архітектурним фірмам, як правило, доручаються проекти трьох типів:

Проекти підтримки. Зазвичай проектна фірма займається такою діяльністю на основі договору про постійне обслуговування. До проектів цього типу відносяться також проведення прогнозних досліджень.

Відносно невеликі проекти з метою заміни частини обладнання в системі. Оскільки замовник оголошує конкурс на постачання навіть найпростішого обладнання, інженерно-архітектурній фірмі потрібно виконати ескізне проектування, підготувати технічні вимоги, оголосити конкурс, оцінити пропозиції, дати рекомендації, а потім супроводжувати проект до самого початку експлуатації.

Масштабні проекти, які включають проектування і будівництво нового великого об'єкту. При його реалізації інженерно-архітектурна фірма буде залучати декілька підрядників. Для цього визначається основне обладнання системи і складові, які є необхідними для здійснення проекту. Потім по кожному з цих елементів проводиться самостійне конкурсне підписання контрактів, в тому числі з постачальниками обладнання.

Основні обов'язки ліцензіара, як правило, полягають в забезпеченні реалізації ліцензіатом прав, які надаються при ліцензійній угоді. З цією метою ліцензіар передає обумовлений об'єм технічної документації, надає технічну допомогу в освоєнні ліцензії шляхом навчання спеціалістів ліцензіата на підприємствах.

Часто в контракт включається умова, згідно якої ліцензіат забезпечує постачання сировини, комплектуючих деталей протягом визначеного періоду часу.

Процес ліцензування має три аспекти: технічний, адміністративний і організаційний.

3 технічної точки зору в процесі ліцензування необхідно довести, що проект відповідає всім встановленим нормам і правилам. Це вимагає глибоких знань багатьох нормативних документів.

Процес ліцензування має адміністративні аспекти, під якими розуміють обробку потоку документів, пов'язаних з отриманням необхідних дозволів як на державному, так і на місцевому рівнях. В). Планування робіт і послуг.

Па всіх етапах виконання проектних робіт велика роль належить менеджеру проекту. Під час проектування він виконує наступні основні функції:

Контроль відповідності об'єму виконаних робіт до необхідного мінімуму згідно вимогам контракту, що дозволяє успішно здійснювати наступні роботи.

Підбір і залучення до проекту кваліфікованих спеціалістів по інженерним дисциплінам, координація їх діяльності.

Визначення початку робіт для того, щоб уникнути передчасного їх виконання перед отриманням всіх необхідних даних.

Коректування чисельності працівників, зайнятих на наступних етапах реалізації проекту.

Контроль і обмеження внесення змін в проект після закінчення проектних робіт.

Контроль дії всіх факторів, умов і документів, які можуть збільшити вартість робіт.

Перевірка виконання робіт у відповідності з їх послідовністю і пріоритетом.

Забезпечення переважаючого вибору стандартних матеріалів і обладнання у всіх можливих випадках, видача дозволу на застосування спеціальних вузлів тільки при неможливості використання стандартних, забезпечення скорочення номенклатури найменувань до мінімуму.

Менеджер проекту повинен наперед скласти детальний план роботи, використовуючи концепцію замовника, довідкові та інформаційні матеріали, кошториси виробничого процесу та ін.

Пеобхідно спланувати достатній об'єм проектних робіт, визначити постачальників і будівельних підрядників.

Паписання плану роботи - це створення документу, який вимагає багато чисельних переглядів і доопрацювань протягом всього етапу проектування по мірі появи нової інформації і внесення змін. Цей план повинен включати загальний опис основних і допоміжних робіт з детально визначеними обмеженнями.

Якщо з будівельною організацією підписується прямий договір на будівництво, то від архітектора вимагається більш детальне проектування і підготовка відомості матеріалів.

Якщо власник ліцензії на технологію представляє повну фірмову розробку технологічного процесу з доданням повних специфікацій всього технологічного обладнання, то спеціалістам із фірми-розробника не потрібно виконувати цю роботу.

Таким чином, менеджер проекту повинен уявляти собі організацію роботи в фірмі, яка виконує роботи для правильного планування величини вкладу кожного учасника в процес реалізації проекту.

Крім того, в плані роботи визначається необхідність здійснення перевірок за ходом проектування та їх періодичність.

Потім спеціалісти з різних сфер аналізують план роботи, який складений менеджером проекту, отримують відповіді на поставлені запитання.

Кожній фірмі і кваліфікованим спеціалістам цих фірм рекомендується написати власний план на свою частину роботи.

Ці спеціалізовані плани повинні містити особливі вказівки і інструкції з описом шляхів і методів виконання роботи в кожному напрямку. Паприклад, архітектор після підписання проектного контракту надає замовнику для затвердження план виконання проектних робіт і надання послуг до початку і під час будівництва.

Спільно із замовником і менеджером проекту архітектор складає завдання на проектування. Після схвалення замовником цих документів починається основний етап робіт - проектування і узгодження документації.

2. Розробка і узгодження проектних документів

Практика організації проектування в розвинених країнах зазвичай передбачає дві стадії проектування, тобто розробку наступних матеріалів:

У попереднього проекту (ескізного проекту);

У кінцевого проекту (робочих креслень і специфікації).

Однак початку проектних робіт передує детальне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). 2.1 Розробка ТЕО.

При розробці ТЕО проводиться попередня вартісна і функціональна оцінка проекту, потім на основі детального аналізу готуються пропозиції замовнику, в яких уточнюються оціночні показники і вихідні дані для проектування, плануються шляхи найбільш раціонального використання коштів, які вкладаються в проект.

Після узгодження із замовником ці пропозиції передаються проектним організаціям. Таким чином, починаючи проектувати, проектна організація має детально розроблене ТЕО на майбутнє будівництво.

Новою тенденцією є залучення в процес прийняття рішень і проектування найбільш зацікавлених груп населення. Так, наприклад, в області прийняття рішень щодо великих інвестиційних програм великий інтерес представляє демонстраційний метод. Він не має комерційного характеру, його мета - виявлення цілей здійснення проекту шляхом розповсюдження інформації серед зацікавлених організацій і окремих фізичних осіб, і прийняття обґрунтованого „колективного" інвестиційного рішення. Цікаво відмітити той факт, що в даному випадку державні органи несуть відповідальність за розповсюдження представленої інформації про обговорювані проекти, хоча будівництво і експлуатацію об'єкта можуть здійснювати приватні підприємства.

Прийняття проектного рішення з використанням демонстраційної програми здійснюється в декілька етапів, а саме:

У аналіз проблеми і розробка концепції проектної програми;

У підготовка ТЕО;

У розробка і підготовка для впровадження нових елементів технологічного процесу;

У створення демонстраційної моделі об'єкта, що проектується;

У здійснення демонстрації проекту;

У розповсюдження інформації серед зацікавлених організацій і окремих осіб;

У збір інформації (відгуків) і оцінка результатів; У прийняття рішень.

Важлива роль у здійсненні цих робіт належить консультаційним фірмам. Володіючи банками інформаційних даних, сучасною обчислювальною технікою, спеціалістами високої кваліфікації і широкого кругозору, такі фірми відіграють роль своєрідного розумового центру з аналізу і вибору оптимальних проектних рішень. В країнах з розвиненою економікою їх кількість в загальному числі великих проектних організацій складає приблизно 40 % і має тенденцію до росту.

Наявність широкої мережі консультаційних фірм забезпечує якісне проведення передпроектних досліджень. Витрати на пе-редпроектні дослідження складають 25-30 %, а з врахуванням розробки попереднього проекту - до 60 % загальних витрат на проектування. Це нове явище в розвитку сфери проектування і в області прийняття інвестиційних рішень. Підвищення частки витрат на перед проектні обґрунтування є повністю окупними. Більш того, при цьому створюється передумови як для прискорення виконання наступних етапів, так і для мінімізації витрат, високого ступінню точності визначення кошторисної вартості.

2.2. Перша стадія проектування

На стадії розробки попереднього проекту приймаються основні проектні рішення.

Розробка форм проекту містить два етапи:

У планування;

У концептуальний період.

Планування включає розробку принципових пропозицій, формулювання функціональної мети будівництва, вибір будівельного майданчику, обговорення питань майбутнього будівництва.

Консультаційний період включає більш ширший перелік робіт:

У уточнення функціональної програми об'єкту, його потужності і технологічних процесів;

У визначення необхідної площі;

У аналіз складу елементів проектованого об'єкту;

У уточнення варіантів під'єднання об'єкта до транспортних та інженерних комунікацій;

У оцінка заходів з охорони навколишнього середовища;

У визначення об'єму робіт і порівняння будівельних і експлуатаційних вартостей проектованого об'єкту і об'єкту-аналогу;

У розробка принципових конструктивних рішень будівель і

споруд;

У попереднє вирішення питання на рахунок придбання земельної ділянки;

У підготовка топографічних даних.

Попередній проект рахується найбільш відповідальним етапом. При проектуванні складних промислових об'єктів на нього відводиться 10-12 місяців, нескладних об'єктів - 1,5-2 місяці. Розробка попереднього проекту завжди здійснюється в повному об'ємі, оскільки він являється основою для отримання дозволу на будівництво.

На етапі розробки попереднього проекту широко застосовуються методи варіантного проектування з наступною експертною оцінкою розроблених варіантів.

Вже на етапі попереднього проектування починається кошторисна робота, яка проходить декілька послідовних фаз (для середніх і великих проектів), на кожній з яких уточнюється проект, вихідні дані, і відповідно збільшується точність кошторису.


Кожному виду робіт, який пов'язаний з формуванням попереднього проекту відповідає свій кошторис, який має конкретне призначення (табл. 3.3).

На першій стадії („попередній кошторис") кошторис фактично не розробляють, а роблять збільшені розрахунки в довільній формі з використанням аналогів.

Починаючи з другої стадії, для альтернативної оцінки складають так званий первинний кошторис, на основі якого можна оцінити загальну суму, і співвідношення основних видів робіт (таблиця 3.4).

Як видно, у формі цього кошторису закладені одинична і загальна вартості кожного виду робіт, що дозволяє оцінити ефективність окремих конструктивних рішень і співставити їх за одиничною вартістю з альтернативними рішеннями і аналогами, який замовник приймає за еталон.

Друга стадія проектування - розробка робочих креслень і специфікацій - починається після узгодження попереднього проекту з замовником. При виконанні проектних робіт на даний час широко застосовуються такі нові методи, як модельно-макетний, панорамний, площинний та інші.

Розробці макету передує складення об'ємного генплану в трьох варіантах. Після розгляду замовником трьох варіантів генплану один з них затверджується. Потім приступають до спорудження макету. Ця робота виконується в два етапи.


На першому етапі розробляється попередній макет, в обговоренні якого беруть участь замовники, проектувальники, експлуататори і підрядники. Після обговорення розробляється кінцевий варіант. Його фотографують по частинам з застосуванням спеціальної оптики.

Наступний етап в об'ємному проектуванні - перехід на фо-токреслення, тобто фотографії з макету компоновок технологічного обладнання. Потім на фотографії наносять масштабні розміри, написи і специфікації.

При площинному методі проектування на гладенькій поверхні великого столу наноситься масштабна сітка. Група спеціалістів проектної бригади вирішують питання розстановки технологічного обладнання, положення комунікацій, під'їздних шляхів за допомогою спеціальних плоских шаблонів окремих будівель, трубопроводів. Шляхом можливих перестановок шаблонів відшукується оптимальний варіант з меншими затратами часу і праці, ніж при традиційному кресленні.

В методі площинного макетування використовують об'ємні макетні тіла, що вирізуються з пінопласту у вигляді простих геометричних фігур, на які наклеюють креслення основних проекцій обладнання зі всіма необхідними розмірами.

Кінцевий (технічний) проект складається з наступних розділів: - архітектурно-планового, будівельного і інженерних систем (сантехнічних, електромеханічних і ін.).

Часто в проектній документації відсутній розділ організації будівництва, оскільки на думку ряду спеціалістів, організаційні питання неможливо вирішувати в розрахунку на абстрактного будівельника. Організація будівництва - це компетенція будівельної фірми, яка вирішує питання краще проектувальника і з врахуванням власного досвіду, будівельної політики і конкретних кон'юнктурних умов, що склалися до початку робіт.

Частиною проекту являються специфікації. В них наводиться опис частин проекту, видів робіт і інженерних систем, перелік, якість матеріалів і конструкцій, вказівки щодо роботи і вимоги щодо її виконання.

До проекту додається кінцевий кошторис, який включає підготовчі роботи на майданчику, підготовку об'єкта до здачі, а також спеціальні роботи, втому числі, які виконуються субпідрядниками.

Складення кошторисної вартості, форма кошторисів і порядок їх складання, суттєво відрізняються за кордоном. Звернемо увагу виключно на те, що в багатьох країнах (в тому числі США) приймається розробляти тільки один кошторис, в якому підраховується вся контрактна вартість будівництва. В ньому окремо виділяються:

всі витрати з підготовки та облаштування будівельного майданчику (як прямі витрати);

вартість всіх загально будівельних і спеціальних робіт;

вартість матеріалів, конструкцій, обладнання і його монтажу;

витрати з підготовки і здачі об'єкта і інші витрати.

Кінцевий кошторис з фактичними даними додається до проекту. З нього видно, які роботи рахуються загально будівельними і виконуються власними зусиллями генпідрядника, а які - спеціалізованими і виконуються зовнішніми субпідрядниками.

Точність і достовірність кошторису витрат розглядається замовником в розвинутих країнах як найважливіший серед критеріїв ефективності проекту. Це забезпечується як альтернативними оцінками проектних рішень, так і жорсткими нормами будівельного законодавства і договірних умов, які передбачають систему гарантій і санкцій, а також нормування достатнього рівня витрат на не передбачувані витрати. Різниця між початковою кошторисною вартістю і фактичною вартістю об'єкту залежить від якості проектної документації, правильності і точності визначення базової кошторисної ціни, механізму конкуренції, інфляційних процесів і т. п.

Існує практика, коли при рості фактичних витрат, наприклад, більш ніж на 1,5 % проти кошторисної вартості по контракту, проектна фірма виплачує до 25 % заподіяного збитку, а при отриманні економії (більше 1,5 %) замовник виплачує проектній фірмі до 25 % цієї економії.

Формування кошторисної вартості проекту відбувається поетапно, методом послідовного наближення.

Нормативна база для складання кошторису в ряді країн дуже компактна і складається з двох томів:

том 1 містить 20 000 одиничних розцінок на загально будівельні роботи;

том 2 - 25000 розцінок на спеціальні роботи.

Збірники містять показники денного виробітку і затрат праці на одиницю кожної роботи. Вони щорічно перевидаються асоціацією генеральних і субпідрядників і враховують всі зміни цін і діючі в даному році ціни на матеріали, конструкції, обладнання, тарифні ставки робочих, транспортні і інші тарифи.

Послідовне уточнення розцінок відбувається в міру збору проектної і технічної інформації про майбутній об'єкт. Слід відмітити наступні типи оцінок: факторна оцінка, приблизна оцінка, кінцева оцінка.

Факторна оцінка розробляється практично з самого початку робіт за даними інжинірингу (ступінь готовності не перевищує 1 %) і використовується для прийняття рішення керівництва про схвалення проекту. Точність оцінки (величина можливих відхилень) - 15- 25 %.

Приблизна оцінка встановлюється на основі відомостей про об'єми робіт при відомій вартості обладнання і матеріалів. На цій стадії, як правило, виконується 10-15 % від об'єму проектних робіт. Точність оцінки - 10-15 %.

Кінцева оцінка виконується на основі 40 % готовності проектних робіт, уточненій вартості обладнання і матеріалів. Точність оцінки 5 %.

На перших стадіях складання кошторису бажано отримувати завищену оцінку вартості.

Характерною особливістю складання кошторисів у США являється динамічна оцінка кошторисної вартості будівництва, яка напряму залежить від того, на який рік заплановано будівництво об'єкту і скільки часу воно буде тривати. В умовах постійного збільшення цін на будівельні матеріали, механізми, робочу силу, паливо і т. п. ці об'єктивні фактори не можна не враховувати.

На ріст цін суттєвий вплив здійснює інфляція. Економісти США офіційно признають цей фактор росту вартості будівництва, говорячи при цьому, що вартість будівництва відстає від темпів росту цін на споживчі товари. Індекс вартості будівництва базується на вартості будівельних матеріалів, вартості перевезень, погодинної оплати праці працівників високої кваліфікації і різно-робочих. Враховуються також такі фактори, як продуктивність праці, конкуренція підрядних фірм, накладні витрати підрядника (враховуючи податки), проектна тривалість будівництва об'єкту, контракти на поставку матеріалів і робочої сили.

Використання методів динамічного визначення кошторисної вартості будівництва, з однієї сторони, об'єктивно відображає систематичний ріст цін, а з другої - сприяє суттєвому скороченню строків будівництва. Адже, якщо будівельна організація не вкладеться в задані проектом і замовником терміни і затягне роботи з введення об'єкту, то вона буде змушена купувати матеріали і інші ресурси за більш високими цінами, які непередбачені затвердженим кошторисом і понесе збитки.

Як здійснюється складання кошторисів в Україні буде розглянуто в інших розділах.

В процесі підготовки до участі в торгах підрядники також оцінюють вартість проекту. Майбутні оцінки вартості суттєво відрізняються у різних підрядчиків залежно від їх досвіду, врахування особливостей проекту і оцінки загальних економічних умов, тенденцій в попиті, пропозиції на будівельному ринку.

В процесі проектування замовник здійснює контроль за його ходом, однак такий контроль ефективний тільки при мінімальній кількості перевірок. Чим частіше контролюється процес проектування, тим більше буде зауважень і змін, що призведе до збільшення витрат і порушенню графіку. Так, перевірку технічної документації достатньо провести один раз.

На початку реалізації проекту його менеджер повинен визначити вимоги до перевірки кожного документу і слідкувати за виконанням цих вимог.

В таблиці 3.5 показано, як зазвичай виконуються вимоги контролю і узгодження проектної документації.

В більшості випадках замовник і власник ліцензії контролюють і узгоджують одні і ті ж проектні матеріали. Крім того, замовник зберігає контроль за витратами і якістю обладнання, що закуповується.

Інші перевірки можуть здійснювати різні організації: страхова компанія, місцеві зональні органи, управління з охорони навколишнього середовища та ін.

Після розгляду і ухвалення замовником кінцевого проекту архітектор розробляє інструкцію для учасників торгу, спільно із замовником обговорює пропозиції, що поступили, і дає своє за-ключення щодо вибору генерального підрядника.


Типовий порядок контролю і узгодження проектної документації


№ п/п


Документ


Ліцензіар


Замовник


1.

2.


Технологічна карта процесу

Технічні умови на технологічне обладнання


К,У

К,3


К,У


3.

4.

5. 6.


Технологічні карти на основні трубопро-
води і арматуру        

Технологічні карти на допоміжні карти і

арматуру       

Технічні умови на допоміжне обладнання План ділянки


І

І

К,3

К,У

К,У К,У


т._

9. 10.

11. 12.

13.


Схема чи макет маршруту трубопроводів

Детальне креслення трубопроводів           

Креслення конструкцій       

Креслення фундаменту       

Архітектурне креслення     

Електропостачання і управління   

Апаратура     


К,3 Н. П. Н. П. Н. П. Н. П. Н. П. Н. П.

К,У

І І І

К,У

І І


*В таблиці використані наступні умовні позначення:

К - контроль,

У - узгодження,

І - отримання інформації,

Н. П. - документація зазвичай не посилається,

З - внесення зауважень.

Коли рішення про генпідрядника прийняте, архітектору може бути доручена підготовка попереднього варіанту будівельного контракту, що вже виходить за межі проектних робіт і оплачується окремо, як послуги.

Частина фірм, які виконують проектні роботи виступають у ролі архітектора, можуть приймати на себе виконання робіт на будмайданчику, виступаючи у ролі інженера-будівельника. Така фірма, що виконує одночасно функції архітектора і інженера, може забезпечувати управління проектом в цілому.

Практично у всіх випадках люба проектна фірма забезпечує супровід будівництва.

При розробці попереднього і заключного проекту особливі вимоги пред'являються до виконання нормативів (стандартів).

Вони відображають рівень вимог до проектної продукції в даний момент. З іншого боку, ефективність стандартів в підвищенні якості проектів визначається їх здатністю відображати в собі постійно змінні умови функціонування виробництва.

Високі темпи науково-технічного прогресу, жорсткі умови реалізації проекту потребують постійного перегляду не тільки самих стандартів, але і методів і мети їх розробки. В Японії, наприклад, стандарти переглядаються кожні три роки, в СІЛА -кожні 5-6 років. З оцінок американських економістів використання стандартизованих матеріалів і конструкцій дозволяє зменшити витрати в будівництві на 15-20 %.

Будівельна стандартизація в розвинених капіталістичних країнах здійснюється, як правило, на трьох рівнях: національному, галузевому, на рівні підприємств. Основна маса стандартів розробляється на галузевому рівні.

В останні роки спостерігається тенденція до скорочення строків і вартості розробки стандартів шляхом широкого використання міжнародних, а також міжгалузевих і на рівні підприємства стандартів інших країн. Всі розвинені країни активно беруть участь в роботі Міжнародної організації по стандартизації.

Дотримання стандартів у більшості розвинених країн непередбачено законодавством за виключенням тих, які включені органами державної влади в спеціальний список (як правило, це національні стандарти, їх число не перевищує 20 % від загальної маси стандартів). Нормативні документи загальнодержавного рівня в більшості є комплексними і включають вимоги до проектування об'єктів і проведенню будівельно-монтажних робіт.

Нормативно-методичною базою для формування технології проектування в проектно-пошукових організаціях можуть слугувати технологічні правила проектування. Нормування технологічних процесів проектування забезпечує можливість створення обґрунтованих прейскурантів і цін на проектні роботи, визначення норм тривалості проектування, нормативів затрат, трудових і матеріально-технічних ресурсів на виконання проектних робіт.

Для розробки типового проекту можуть використовуватись три технічні стандарти: власника ліцензії на технологію, замовника і підрядника.

Зіткнувшись з декількома стандартами, менеджер проекту повинен знайти метод об'єднання їх в один документ, виключивши суперечливі вимоги. У нього є наступні варіанти вибору:

Повна переробка стандартів в технічні умови на проект, які об'єднають різноманітні вимоги і пов'яжуть суперечки.

Вибір одного стандарту і розробка додатку до нього з включенням будь-яких додаткових вимог із інших використовуваних стандартів. Якщо замовник не наполягає на використанні його документів в якості базових стандартів, то застосування стандартів підрядників в цілому зменшить витрати на розробку, інспекції і управління будівництвом, оскільки виконуючий ці функції персонал найкращим чином ознайомлений зі стандартами своєї компанії.

У будь-якому випадку обидва варіанти потребують аналізу сформованих документів усіма учасниками. Ці документи являють собою або нові технічні умови на проект або додаток до існуючих технічних умов. Менеджеру проекту потрібно детально обговорювати всі порушення чи зауваження замовника проти стандартів і протоколювати їх.

Резюме

Будь-який проект, незалежно від його складності та обсягу робіт розвивається від ситуації, коли „проекту ще немає" до становища, коли „проекту вже немає". Протягом цього періоду проект є центром зусиль для його учасників, певною віхою в їх житті. Проміжок часу між моментом появи ідеї проекту та моментом його ліквідації називають проектним циклом або життєвим циклом проекту.

Для ефективного управління проектом важливе значення має поділ його життєвого циклу на ключові моменти - „віхи", що відображають досягнуті результати у просування проекту. Виділення таких частин не є однозначним і залежить від того, хто здійснює поділ. З точки зору фінансових установ життєвий цикл проекту доцільно поділяти на одні стадії, а з точки зору замовника - на інші. В кожному разі виділені фази або етапи є відображенням важливих періодів і подій у розвитку проекту. Важливе місце в життєвому циклі проекту посідає розробка проектної документації.

Питання для обговорення

У Поняття життєвого циклу проекту.

У Підходи до поділу життєвого циклу на складові.

У Суть інвестиційної фази життєвого циклу проекту.

У Формування концепції проекту.

У Зміст та значення функціональних досліджень.

У Місце проектування у життєвому циклі проекту.

У Основні складові проектування.

У Проектна документація.