3.3. Планування концепції проекту

Розробка проекту починається з формування його концепції. Для великих компаній процес розробки концепції будь-якого проекту зазвичай пов'язаний з складанням інвестиційної програми на декілька років вперед.

Розробка концепції проекту передбачає виконання наступних основних пунктів:

^ обґрунтування мети проекту на основі вивчення ринку і аналізу виробничих резервів;

^ попередня оцінка капітальних затрат на проект і прогноз збільшення оборотного капіталу;

оцінка тривалості інвестиційного процесу і власне будівництва, строку початку експлуатації;

прогноз збільшення капіталу від реалізації проекту;

визначення джерел (інвесторів вкладників капіталу) і розмірів фінансування;

визначення основних характеристик проекту.

Таким чином, розробка концепції проекту - це перший етап планування роботи над ним.

Формування концепції проекту, як правило, не входить в обов'язки менеджера проекту і його робочої групи. Вказані функції виконуються групами управління проекту зі сторони замовника:

^ групою по маркетингу, яка повинна знайти відповідь на запитання, скільки можна продати кінцевої продукції і за якою ціною;

^ виробничою групою, яка оцінює імовірність вартості виробу і вимоги до сировини, яка буде використовуватись для його виробництва;

фінансовою групою, яка оцінює затрати на проект, визначає джерела і розміри фінансування;

іншими групами, які збирають інформацію про стан навколо проекту, законодавчих актах, податках, а також інші дані, які мають відношення до конкретного проекту.

Процес розробки концепції проекту можна поділити на наступні стадії:

Формування потреб і можливостей, які визначають інтерес до роботи над проектом.

Формування попередніх альтернативних варіантів (сценарії розвитку проекту), які задовольняють вихідні вимоги.

Вибір варіантів розвитку проектів, які є оптимальними з точки зору строків та інших умов.

Формування потреб відбувається в процесі відкриття нових сфер ділової активності, що є головним рушієм для інвесторів стосовно пріоритетів капіталовкладення.

Інвестори повинні бути впевнені, що на продукцію, яка є результатом функціонування проекту, протягом всього строку інвестицій буде стабільний попит, достатній для встановлення такої ціни, яка б забезпечувала покриття витрат на експлуатацію і обслуговування виробничих об'єктів проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень.

Для вирішення вказаних питань замовник на першій стадії розробки концепції проекту доручає, як правило, незалежній консультаційній фірмі підготовку економічного обґрунтування, в якому аналізується попит на продукцію з оцінкою поточних і потенційних джерел отримання аналогічного продукту, а також прогнозуються ціни, з огляду на наведених вище вимог.

Проте, здійснення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) - тривалий та дорогий процес. Тому, перш, ніж витрачати значні кошти, потрібно провести попереднє ТЕО (ПТЕО). Основна його мета полягає у визначенні того, чи виконуються наступні вимоги:

Всі можливі альтернативи проекту розглянуті.

Концепція проекту свідчить про потребу проведення детального аналізу в ТЕО.

Всі аспекти проекту мають важливе значення та потребують вивчення шляхом функціональних досліджень.

Екологічна ситуація та можливий вплив на неї відповідають національним стандартам.

За результатами попереднього техніко-економічного дослідження робляться такі висновки:

інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на даному етапі;

^ інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

концепція реалізації проекту свідчить про необхідність проведення більш поглибленого аналізу та подальшої розробки тех-ніко-економічного обґрунтування.

Подальший процес розробки концепцій проекту передбачає аналіз кожного варіанту розвитку проекту з точки зору здійснення, а також розробки критеріїв, які дозволяли б провести вибір найбільш оптимальних альтернатив.

Всі варіанти, як правило, розрізняються стратегією розширеного виробництва, яка передбачає:

значні капітальні витрати, спрямовані на швидке збільшення капіталу фірми;

використання обмежених резервів фірми і незначні капітальні витрати у майбутньому при появі додаткових можливостей;

основними критеріями прийняття варіантів проекту до розгляду і співставлення з іншими варіантами є його вартість, строки виконання і ріст капіталу від реалізації.

Крім того, спеціальному аналізу вже на цій стадії роботи над проектом повинні піддаватись його різноманітні аспекти, які в майбутньому будуть детально розроблятись:

прийняті законодавчі положення і дії уряду;

^ інфраструктура і джерела забезпечення сировиною;

> наявні запаси природних ресурсів і т.п.

Для оцінки альтернативних варіантів за критеріями вартості проектів, строків їх реалізації і росту капіталу застосовується поняття „життєздатності проекту". Ця оцінка є попередньою і уточнюється на наступних етапах роботи над проектом.

Діючі законодавчі акти і позиція уряду, від яких залежить успіх проекту, є найбільш важливими аспектами альтернативних варіантів розвитку проекту, які піддаються аналізу разом з основними факторами. Інвестори, як правило, наполягають, щоб всі законодавчі положення, тарифи та інші нормативні акти, які представляють першопочаткове значення для успішного здійснення проекту, були зобов'язуючими.

Учасники проекту повинні взяти на себе відповідальність стосовно того, що в процесі його використання будуть виконуватись всі вимоги і положення. Необхідно також забезпечити страхування основних видів ризику пов'язаних з викидом шкідливих відходів, витоку нафти чи забрудненням повітряного басейну, у зв'язку з експлуатацією проекту.

Для міжнародних проектів в кожному окремому випадку повинні бути обговорені принципи перерозподілу між учасниками, третіми сторонами і інвесторами таких ризиків, як експропріація, право уряду на участь в прибутковому проекті, не конверто-ваності валюти. У випадку, коли існує значне занепокоєння відносно політичного клімату в якому створюється проект, деякі уряди і урядові агентства можуть надавати гарантії захисту від ризику політичного характеру.

Дослідження часто проводиться багато разів, повторюється з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, доцільно здійснити подальше коригування окремих параметрів, особливо у виробничій частині програми, а також матеріальних чинників виробництва, внести зміни до проекту з метою підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.

Дослідницьке забезпечення проекту часто називають функціональним дослідженням. Воно охоплює аспекти проекту та забезпечує проведення ПТЕО та ТЕО. Особливого значення цей крок набуває для широкомасштабних проектів.

Зміст таких досліджень залежить від виду та характеру проекту. їх висновки мають бути максимально ясними та слугувати основою для подальших стадій підготовки проекту. Здійснюються як до, так і разом з ПТЕО і ТЕО, а також на інших фазах життєвого циклу, коли в процесі здійснення проекту була виявлена така потреба.

Ступінь впевненості учасників проекту, в першу чергу його інвесторів, в успішному проведенні і закінченню робіт по його реалізації визначаються „життєздатністю проекту".

Динаміка потоку інвестицій, необхідних для безперервного фінансування проекту, здійснює вирішальну роль на можливість подальшої його реалізації. Адже, якщо виникає дефіцит інвестицій, то це може стати основною причиною порушення календарного плану виконання проекту та призведе до появи великих збитків і в кінцевому результаті відмови від проекту.

Іншою обов'язковою умовою життєздатності проекту є виконання обов'язків перед інвесторами. Тому життєздатність проекту характеризується:

можливістю забезпечити потрібну динаміку інвестицій;

здатністю проекту генерувати потоки доходів, які достатні для компенсації його інвестора вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Аналіз життєздатності проекту проводиться в два етапи:

З альтернативних варіантів вибирається найбільш життєздатний.

Для вибраного варіанту проекту підбираються методи фінансування і структура інвестицій, які забезпечують максимальну життєздатність проекту.

Як правило, концепція проекту містить альтернативні варіанти розширення виробництва, які відрізняються територіальним розташуванням потужностей, технологією виробництва і стратегією маркетингу. Попередні оцінки економічної ефективності альтернативних варіантів не можуть бути основою вибору життєздатного проекту. Тільки на основі порівняльних економічних оцінок потоків доходів від реалізації кожного альтернативного варіанту можна вибрати стратегію, яка змогла б забезпечити в сумі всім потенційним інвесторам реальний приріст вартості капіталу за рахунок максимальних потоків доходів від реалізації проекту, розподілених з найменшим ризиком.

В якості бази порівняння потоків доходів як при наявності багатьох альтернативних варіантів, так і одного варіанту розширення виробництва приймається прогнозний потік доходів функціонуючого підприємства, на якому не передбачаються значні капітальні затрати і розширення виробництва.

На другому етапі аналізу життєздатності проекту необхідно оцінити можливість боргового фінансування проекту (в додаток до акціонерного) і оптимізувати потоки інвестицій так, щоб збільшити доходи і зменшити ризик для одного чи декількох учасників проекту (як правило, акціонерів).

Оцінка можливостей проекту по погашенню заборгованості проводиться на основі двох показників: ^ коефіцієнту покриття боргу; ^ коефіцієнту покриття процентної ставки.

Коефіцієнт покриття боргу характеризує здатність проекту генерувати в поточний період достатню кількість грошових коштів для виконання боргових зобов'язань. Грошові кошти можуть включати резерви і інші надлишкові фонди, нагромаджені за попередні роки.

Коефіцієнт покриття боргу розраховується, як відношення суми грошових коштів, вільних для покриття заборгованості, в сумі грошових коштів, спрямованих на це покриття. Значення коефіцієнта, менше або рівне одиниці, означає, що потік прибутків є недостатній для покриття заборгованості. Чим більше значення коефіцієнту, тим спокійніше почувають себе кредитори і гаранти проекту.

Коефіцієнт покриття процентної ставки відображає здатність проекту генерувати потоки доходів для виплати процентних ставок (не основних боргових сум), тому всі коментарі відносно коефіцієнту покриття боргу однаково відносяться і до коефіцієнту покриття процентної ставки.

Після визначення загальної здатності проекту до погашення заборгованості розраховуються оптимальні інвестиційні потоки і потоки доходів для всіх учасників проекту, які достатні для компенсації вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Всі основні рішення набуті в процесі аналізу життєздатності проекту використовуються при розробці плану фінансування проекту і підготовки контракту.