3.2. Поділ життєвого циклу на складові

У концепції проектного аналізу склався свій підхід до визначення стадій проекту та дослідження його аспектів. Він базується на вимогах ЄБРР та підрозділу ООН з питань економічного розвитку UNIDO, згідно з якими можна виділити шість стадій життєвого циклу (іноді їх налічують вісім) (табл. 3.1). Зауважимо, що вказаний вище поділ життєвого циклу відображав рух коштів, а для управління проектом більш значущих є такий поділ життєвого циклу на складові, який би забезпечував ефективне просування проекту.

Суть вказаних в таблиці складових життєвого циклу проекту коротко можна викласти наступним чином.

Перша та друга стадії - це передідентифікація та ідентифікація проекту (часто об'єднані в одну). На цих стадіях спочатку народжується сама ідея, а потім готуються основні деталі проекту. Він проходить попереднє обґрунтування та порівнюється з первинними даними інших проектів, при цьому визначається, чи заслуговує даний задум детальної розробки. Цей процес можна називати стадією попереднього техніко-економічного обґрунтування.

Третьою стадією є розробка проекту. На цій стадії проводиться детальне опрацювання всіх аспектів проекту, які остаточно повинні обґрунтувати його доцільність та вигідність. Завершальним результатом підготовки проекту є його техніко-економічне обґрунтування.

 

Таблиця 3.1. Стадії життєвого циклу згідно підходу ЄБРР

Назва стадії

Зміст роботи

Ідентифікація

>          генерування ідей розвитку

>          визначення цілей проекту

>          "скринінг", експрес-аналіз проектів

>          попередній аналіз здійсненності проекту

Підготовка

>          розробка техніко-економічного обґрунтування проекту

>          проведення досліджень, що доповнюють техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту

>          складання проектів необхідних контрактів

Експертиза

>          перевірка вихідних даних, закладених в ТЕО проекту

>          перевірка розрахунків та кінцевих висновків обґрунтування

>          формування рекомендацій

>          складання фінансового проекту

>          оцінка основних ризиків

Переговори та затвердження

>          підготовка та затвердження кредитних угод

>          укладання реалізаційних угод

Реалізація

>          управління реалізацією проекту

>          контроль виконання угод

>          обґрунтування необхідності прийняття корегуючих заходів

>          експлуатаційні впровадження

>          закриття контрактів підрядчиків

>          підготовка та оформлення акту прийняття об'єкту

>          складання звіту про завершення інвестиційної звітності

>          експлуатація об'єкту

Оцінка результатів

>          порівняння результатів реалізації проекту з плановими показниками

>          узагальнення досвіду розробки та реалізації проектів

 

Четвертою стадією є оцінка проекту. Це експертиза, яку проходить підготовлений проект: вивчається та обговорюється керівництвом фірми, незалежними експертами, потенційними інвесторами та кредиторами, міністерствами і т. ін.

П'ята стадія - прийняття проекту (переговори стосовно проекту). На цій стадії керівництво всіх рівнів, інвестори та кредитори приймають остаточне рішення стосовно проекту та підписують необхідні папери. Виділення часу на відповідні процеси є не випадковим. Оскільки у самого підприємства звичайно існують альтернативні можливості використати власні ресурси або ж у кредиторів є пропозиції про фінансування інших проектів, ця стадія може виявитись досить тривалою, а інколи і завершальною.

Шоста стадія являє собою здійснення проекту. В ній головне це контроль і спостереження за реалізацією проекту з тим, щоб він не відхилявся від графіку та одночасне внесення в нього оперативних змін, якщо вони дійсно потрібні.

Сьома та восьма стадії - це експлуатація проекту та оцінка його результатів. На цих останніх стадіях (часто об'єднаних в одну) не тільки отримують вигоди від введеного в дію об'єкта, а й неодноразово порівнюють одержані результати з тими, що планувались. Це потрібно для аналізу виявлених відхилень та набуття досвіду для підготовки нових проектів. Остання стадія звичайно найбільш тривала, оскільки проект тільки починає працювати та приносити користь.

Встановити жорсткі межі між стадіями життєвого циклу не можливо, та й не доречно. Тим більше, що універсального поділу процесу реалізації проекту на відправні віхи не має. Він залежить від місця та ролі того, з чиєї позиції розглядається проект. Адже кожен учасник має свої важливі контрольні точки, які розмежовують етапи просування проекту.

Розглянутий вище поділ характерний для позиції банку - інвестора проекту. Він відрізняється від традиційного поділу інвестиційного проекту на три фази, який відображає позицію виконавця проекту. Досить повна характеристика цих фаз наведена в таблиці 3.2.

Коротко зміст фаз можна описати наступним чином.

1. Передінвестиційна фаза триває від попередніх дослі-дженнь до кінцевого прийняття інвестиційного рішення. Вона охоплює:

визначення інвестиційних можливостей;

аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір;

попереднє техніко-економічне обґрунтування;

розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО);

дослідницьке забезпечення проекту.

2.         Інвестиційна фаза формується з наступного:

проведення узгоджень;

укладання контрактів;

розробка проектно-кошторисної документації;

будівництво, реконструкція або переоснащення;

забезпечення керівника проекту;

витрати на авторський нагляд та контроль;

підготовка експлуатаційних кадрів;

пусконалагоджувальні роботи.

3.         Експлуатаційна фаза передбачає:


введення в експлуатацію;

доведення до проектної потужності;

підтримання діючих потужностей;

оновлення основних фондів.

Стадії, етапи

Зміст цілей

Аналіз можливостей конкретного проекту (мікропідхід)

Стимулювання реакції інвестора для трансформації ідеї проекту в ясно виражену інвестиційну пропозицію.

1.2. Підготовка обгрунтування

Попереднє обгрунтування

1.         Визначення (підтвердження або спростування) критеріїв:

-           інвестиційні можливості, за якими рішення про інвестування може бути прийнято на основі інформації, отриманої на стадії попереднього обгрунтування:

-           аспекти проекту, що мають вирішальне значення для його ефективності та потребують глибокого вивчення шляхом досліджень;

-           інформація, достатня для визначення життєздатності проекту або привабливості для конкретного інвестора (групи інвесторів);

-           стан навколишнього середовища в місці запропонованого розташування виробництва та потенційний вплив на нього виробничого процесу, що проектується.

2.         Огляд наявних альтернатив за головними компонентами обгрунтуван-
ня.

Допоміжні (функціональні) дослідження

Більш детальне опрацювання якого-небудь конкретного аспекту проекту, особливо для великомасштабних інвестиційних пропозицій. Класифікація досліджень:

-           вивчення ринку товарів, які будуть вироблятись, зокрема прогнозування попиту на ринку;

-           вивчення сировини та матеріалів, що охоплює рівень доступності, а також існуючі та прогнозовані зміни цін на ці матеріали;

-           лабораторні та експериментальні випробування, необхідні для визначення придатності конкретних видів сировини;

-           вивчення місць розташування, особливо для проектів, у яких транспортні розрахунки можуть бути визначальним фактором;

-           аналіз техногенного та екологічного впливу на навколишнє середовище (оцінка поточного стану навколишнього середовища на території, що оточує передбачуване місце розташування проекту; оцінка маловідходних, ресурсозберігаючих або природоохоронних технологій; визначення альтернативних майданчиків; оцінка альтернативних видів сировини;

-           дослідження оптимальних масштабів виробництва, пов'язаних з вибором альтернативних технологій, з визначенням відповідних інвестиційних та виробничих витрат та ціни на продукцію, що проектується;

-           вибір обладнання (тільки для великих підприємств) з урахуванням числа та можливостей постачальників і обсягів відповідних витрат на альтернативній основі. Замовлення обладнання звичайно здійснюється протягом інвестиційної фази.

Стадії, етапи

Зміст цілей

ТЕО

Прийняття остаточного рішення про те, чи існують комерційні, технічні, економічні та екологічні передумови для здійснення проекту та чи слід його переводити в інвестиційну фазу

1.3. Оцінка проекту та рішення про інвестиції

Оціночний звіт

Фіксація остаточного рішення про інвестування, прийнятого особами що підтримують проект. Оцінка проекту проводиться національними або міжнародними банківськими організаціями у технічному, ринковому, управлінському, організаційному, фінансовому та інших аспектах.

Підтримка інвестиційних проектів

1.         Визначення потенційних джерел фінансування.

2.         Створення спеціалізованих національних органів стимулювання та ро-
звитку.

3.         Організаційні заходи.

2. Інвестиційна фаза

2.1. Створення юридичного, фізичного, фінансового та організаційного базису. Придбання та передача технологій

2.1.1.

Підготовка установчих документів. Вибір організаційної структури управління. Придбання технологій.

2.2. Детальне проектування. Контрактація

2.2.1.

Підготовка території будівництва. Остаточний вибір технології та обладнання. Будівельне планування.

Календарне планування строків виробничого будівництва. Підготовка необхідних документів, креслень, виконаних у масштабі, та інших схем (планувань). Тендер (оголошення торгів).

Переговори та контрактація (підписання контрактів) між інвестором та фінансуючими, консультативними та архітектурними організаціями, а також постачальниками сировини.

2.3. Будівництво

2.3.1.

Купівля землі.

2.3.2

Будівельні роботи разом з установкою та монтажем обладнання згідно із заданою програмою та графіком.

2.3.3.

Здача в експлуатацію.

2.4. Передвиробничий маркетинг

2.4.1.

Маркетингові приготування для підготовки ринку до нових продуктів.

2.4.2.

Забезпечення критичного рівня поставок (маркетинг поставок).

2.5. Набір та навчання персоналу

2.6. Введення в експлуатацію

3. Експлуатаційна (виробнича) фаза

3.1. Розробка бізнес-плану інвестиційного проекту

3 2. Еосподарча діяльність підприємства (фірми)

Вказаний поділ передінвестиційної фази виступає гарантом того, що перехід від ідеї проекту до заключного ТЕО буде здійснено поетапно, а отже з обов'язковим аналізом альтернативних варіантів. Крім того, це дозволяє уникнути значної кількості ТЕО тих проектів, для яких шанс перейти в інвестиційну фазу не значний.

Визначення інвестиційних можливостей є відправним пунктом діяльності, пов'язаної з інвестуванням. Потенціальні інвестори, приватні особи із розвинутих країн та країн, що розвиваються, зацікавлені в отриманні інформації про інвестиційні можливості, що виникають в світі.

Для створення такої інформаційної бази, та її кількісної оцінки аналізуються наступні аспекти:

природні ресурси;

існуюча структура сільського господарства, як основа для галузей промисловості, що базуються на переробці продуктів сільського господарства;

майбутній попит, що може змінитись із-за зміни чисельності населення або його платоспроможності (покупна здатність);

імпорт в даний регіон;

стан природного середовища;

можливі взаємозв'язки з іншими галузями;

сектори галузі, які успішно функціонують в інших країнах з аналогічною економічною базою;

можливість диверсифікації (нафтохімкомплекс в фармацевтичний);

загальний інвестиційний клімат;

наявність та вартість виробничих фондів;

експортні можливості.

Дослідження інвестицій носять досить поверхневий характер і базуються значною мірою на загальних оцінках, без детального аналізу. При цьому, залежно від обставин мають здійснюватись дослідження або загальних можливостей ("секторний підхід"), або можливості конкретного проекту («підхід на рівні підприємства»), або разом.

Інвестиційна фаза або фаза впровадження проекту охоплює широке коло консультаційних та проектних робіт в першу чергу з області управління проектом.

Високоякісне планування та ефективне управління проектом повинні гарантувати, що необхідні дії до відкриття підприємства будуть зроблені вчасно. Будь-які помилки можуть призвести до краху проекту. Тому необхідна координація різних видів діяльності, яка може бути ефективною лише при детальному календарному плануванні, що базується на різних методиках ("метод критичного шляху"). При цьому важливо регулярно аналізувати виконання графіку, здійснювати функцію контролю.

Зазначимо, що в передінвестиційній фазі якість та надійність проекту більш важливі, ніж фактор часу. В інвестиційній фазі утримання проекту у часових межах є важливим з огляду на необхідність повернення боргових зобов'язань. Тому помилковим є скорочення часу на підготовку проекту та швидкий перехід від ідентифікації проекту до отримання позики. Час, що буде витрачений згодом на функціональне дослідження в інвестиційній фазі значно дорожчий.

Проблеми фази експлуатації потребують розгляду як з короткострокових, так і з довгострокових позицій.

Короткострокові стосуються початку виробництва, коли можливі ускладнення із застосуванням технології, роботою обладнання або нестачою кваліфікованого персоналу.

Довгострокові стосуються обраної стратегії. Якщо перспективні оцінки на стадії передінвестиційних досліджень виявились невірними, то внесення коректив буде складним і високовартісним процесом. На цій фазі інвестиції спрямовуються у проекти реабілітації та розширення підприємства.

На всіх стадіях проекту (але особливо на стадії розробки) йде аналіз його основних аспектів (часто їх називають напрямок або просто аналіз).

Основними напрямками проектного аналізу є:

Технічний аналіз, завданням якого є визначення найбільш придатної для даного інвестиційного проекту техніки та технології.

Комерційний (маркетинговий) аналіз, під час якого аналізується ринок збуту тієї продукції, яка буде вироблятись після реалізації інвестиційного проекту.

Інституційний аналіз, завдання якого - оцінити організаційно-правове, адміністративне і навіть політичне середовище, у якому буде реалізовуватись проект, та пристосовувати його до цього середовища. Іншою важливою складовою аналізу є пошук шляхів трансформації організаційної структури підприємства до вимог проекту.

Соціальний (соціально-культурний) аналіз, під час якого необхідно досліджувати вплив проекту на життя місцевих жителів, має за мету досягти доброзичливого або хоча б нейтрального їх ставлення до проекту.

Аналіз навколишнього середовища повинен виявити шкоду, що наносяться проектом навколишньому середовищу, дати їй експертну оцінку, а також запропонувати способи запобігання виникненню екологічних збитків.

Фінансовий аналіз.

Економічний аналіз.

Два останні напрямки є ключовими в проектному аналізі і тому їх слід розглянути окремо. Обидва вони базуються на зіставленні витрат та вигод від проекту, але відрізняються підходом до оцінки. Економічний аналіз оцінює доцільність проекту з точки зору всього суспільства (держави), а фінансовий аналіз - тільки з точки зору підприємства та його кредитора (якщо проект кредитується).

Так, головною метою приватної фірми є максимізація її прибутку. Витрати, які несе фірма під час реалізації інвестиційного проекту, зводяться переважно до видатків на оплату товарів та послуг, необхідних для проекту. У більшості випадків при розрахунку ефективності проекту фірма використовує ціни на необхідні для проекту товари й послуги та ціни на продукцію, яка буде одержана від реалізації проекту.

Проте з точки зору суспільства ці ціни не завжди можуть бути відповідною мірою вартості витрат та вигод. Наприклад, ціни можуть бути завищені через включення в них видатків на виплату податків або ж занижені через їх субсидіювання державою. Для економічного аналізу треба очищати ціни від цих елементів, щоб уникнути подвійного рахунку. Подвійний рахунок складається через те, що спочатку суспільство платить виробникові завищену (занижену) ціну з причини включення в ціну закуповуваної продукції податків (субсидій), а потім забирає у виробника частину його доходів у вигляді податку або дає виробникові додатковий доход у вигляді субсидій, тобто рахує податки та субсидії ніби двічі.

В інших випадках ціни спотворюються через монополістичну практику, їх державне регулювання, мито і т.ін., в результаті чого вони відхиляються від рівноважних. Не однозначними є підходи і до оцінки вигід проекту. Те, що з боку окремого підприємця є корисним, не завжди відповідає інтересам суспільства. Прикладом цього є екологічні наслідки, збереження культурних та історичних пам'яток тощо.

Тому слід розрізняти фінансовий та економічний аспекти проектного аналізу. В рамках першого вивчається доцільність реалізації проекту з приватної точки зору. А економічний аналіз передбачає оцінку проекту з огляду на суспільні інтереси.

Детальніше аспекти проектного аналізу будуть розглянуті у відповідному розділі.