13.2. Еколого-економічний стан продуктивних сил регіонів України

 

Прогрес полягає у зростанні екологічності структури ви­робництва, яка поступово зменшуватиме необхідність у при­родоохоронній діяльності, тобто остання обумовлена недо­статньою екологічністю структури виробництва. Але оскільки на сучасному етапі розвитку екологізація не може бути по­вною (100-відсотковою), то прогрес полягає у зміні співвідно­шення між екологізацією структури і природоохоронними за­ходами, викликаними її недосконалістю. Чим менша не­обхідність у природоохоронних заходах, тим вищий рівень розвитку структури економіки. Для виміру цього співвідно­шення можна запропонувати показник відношення обсягу капітальних вкладень на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів до капіталь­них вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств (табл. 13.1).

Таблиия 13.1

Показники екологізації економічного виробництва в Україні

 Як видно з динаміки цих коефіцієнтів, пропорція змінюва­лась у 90-і роки на користь заходів природоохоронної діяль­ності. За період 1990-1997рр. обсяги капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств зменшились на 86,0, а на охорону навколишнього середовища — на 71,7%. У період 1998-2004 років пропорція змінилась загалом на користь технічного переозброєння і реконструкції підприємств. Безумовно, таку динаміку не можна трактувати однозначно — необхідно нарощувати як капітальні вкладення на природоохоронні заходи, так й інвестиції в технічне переозб­роєння й реконструкцію вже діючих підприємств. Також, кош­ти на природоохоронну діяльність у сучасній статистичній звітності не можливо з високим ступенем достовірності відо­кремити від коштів на раціональне природокористування, яке виступає елементом екологізації структури.

Важливим чинником, який впливає на екологічний стан економіки, є галузева структура виробництва. Система еко­номічного виробництва в Україні на сучасному етапі розвитку передбачає розширену природоохоронну діяльність, що пов'язане з недосконалою галузевою структурою виробництва і низкою екологічних проблем, яку вона породжує. Структура економіки в широкому розумінні охоплює всі сфери людської життєдіяльності від мікро- до макрорівня. Однак на практиці доцільніше проводити аналіз галузевої структури економіки за агрегованими галузями і відтворювальною структурою еко­номіки, головною пропорцією в якій виступає розподіл національного продукту на кінцеве споживання та нагромад­ження.

Скорочення обсягів виробництва звузило можливості вирішення проблем екологізації економіки і здійснення при-родохоронної діяльності. До того ж частка виробництва то­варів, які за своїм змістом пов'язані з використанням ресурсів, у структурі економіки України залишається досить великою, а в структурі послуг переважають ті, що здійснюють потужний вплив на навколишнє середовище — транспорт і житлово-ко­мунальне господарство. Нераціональність структури сприяє погіршенню усіх еколого-економічних показників держави. Так, за нашими розрахунками, щорічні втрати України від не­раціонального природокористування становлять близько 20% ВВП, в результаті чого наша держава входить до найбільш ре-сурсо- і природовитратних держав світу.

В ринкових умовах господарювання на еколого-еко-номічні процеси в країні справляють безпосередній вплив прибутки від економічної діяльності. Прибуток виробничих підприємств безпосередньо пов'язаний з екологізацією вироб­ництва не лише в частині фінансування природоохоронних за­ходів, але і в тому, що вплив їх на розміри прибутку може бу­ти позитивним, зокрема, у наступних випадках. По-перше, за рахунок інтенсифікації використання територій внаслідок очищення їх від речовин-забруднювачів, звалищ відходів ви­робництва і споживання, що призводить до збільшення мож­ливостей розширення виробництв, зростання основного капіталу, обсягу та розширення номенклатури продукції, що випускається. На кінець 2000р. у сховищах організованого складування і на території підприємств знаходилось 2969,9 млн. тонн токсичних відходів, з яких 62,2% — на території Дніпропетровської і 20% — Донецької областей. У Хер­сонській області знаходиться незначна кількість відходів, але майже 44% з них відноситься до І класу небезпеки. Це відходи гальванічного виробництва, які зберігаються на полігоні ВАТ "Південелектромаш" м. Нова Каховка.

По-друге, за рахунок покращення здоровя населення, зменшення захворюваності, економії на витратах праці. Так, кількість уроджених аномалій (вад розвитку, деформацій і хромосомних порушень) за 90-і роки зросла з 41 тис. у 1990р. до 62 тис. у 2000р. Кількість вперше зареєстрованих випадків таких захворювань у розрахунку на 100 тис. населення збільшилась за ці роки майже на 60%.

По-третє, проведення заходів щодо охорони природного середовища і екологізації виробництва обумовлює підвищен­ня якості виробленої продукції, у тому числі завдяки збільшенню її екологічності, що дає можливість підняти її ціну і одночасно зробити конкурентоспроможною.

Для розрахунку виробничого ефекту, який отримують в результаті збільшення обсягів і номенклатури продукції, а та­кож підвищення її якості під час проведення природоохорон­них заходів використовується наступна формула:

 

Зпр= (Ці - Сі)Ві — (ц - ф-в3, (1)

де: Ці, Сі, Ві — ціна, собівартість та обсяг - -того виду про­дукції, яка випускається до проведення природоохоронних за­ходів;

т — номенклатура продукції, виробленої до проведення природоохоронних заходів;

Ц-, С-, В- — ціна, собівартість та обсяг продукції, що випус­кається після проведення природоохоронних заходів;

п — номенклатура продукції, виробленої після проведення природоохоронних заходів.

Реалізація впливу природоохоронного ефекту на зростан­ня прибутковості виробництва матиме позитивні наслідки в процесі вдосконалення відтворювальної структури економіки кожного регіону. Індикатори екологічного стану регіонів відо­бражено у табл. 13.2.

Наведені дані дозволяють простежити пряму залежність між масштабами і структурою регіонального виробництва та за­брудненням навколишнього середовища. Безумовно, найбільшими забруднювачами є регіональні системи з потуж­ним промисловим комплексом загальнонаціонального значен­ня. Це, перш за все, старопромислові регіони — Дніпропетровсь­ка, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області, загаль­на частка яких у промисловому виробництві України незнач­ним чином перевищує 50% а у забрудненні природних поверх­невих водних об'єктів — 63,8%, у тому числі водами, що скида­ються без очищення — 84,0%. Викиди шкідливих речовин в ат­мосферне повітря стаціонарними джерелами в загальному об­сязі їх в Україні становили 79,7%. Висока питома вага промис­ловості також у регіональних комплексах Полтавської, Сумсь­кої, Миколаївської областей, але за обсягами промислового ви­робництва ці регіони займають шосте, дванадцяте й одинадцяте місця. Розміри їх шкоди навколишньому середовищу в загаль­нонаціональних масштабах дещо менші: у скиданні забрудне­них зворотних вод у природні поверхневі об'єкти їх частка ста­новить лише 2,1%. У той же час через відсутність очисних спо­руд високу питому вагу у скиданні забруднених зворотних вод без очищення має Одеська область — 5,8%.

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря пов'язані з роботою транспорту та потужністю транспортних комплексів. Специфіка цієї галузі така, що обсяги вироб­ництва менш диференційовані за регіонами, але і вони, як пра­вило, знаходяться у прямій залежності від потужності всього



 

виробничого комплексу регіону, за винятком морського транспорту.

До найбільших забруднювачів атмосферного повітря пе­ресувними засобами слід віднести наступні транспортні систе­ми: Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Київську, Лу­ганську, Львівську, Одеську, Харківську та м. Київ. Внесок їх у викидах шкідливих речовин пересувними засобами — 58,1%. До потужних забруднювачів повітря пересувними засобами відносяться також Автономна Республіка Крим і Полтавська область, які не мають потужної транспортної системи, що по­яснюється віковим складом транспортного парку.

Таким чином, забруднення атмосферного повітря також має виражений регіональний характер. Його формуванню спри­яють чинники як структурного, так і технологічного характеру: застосування фізично й морально застарілого обладнання в усіх галузях матеріального виробництва та послуг; використання у виробництві технологій і речовин, заборонених у більшості країн світу; перевантаження територій виробничими об'єктами.

Разом з тим, не можна пов'язувати процеси забруднення території лише із промисловим виробництвом і роботою транспорту. Негативний вплив на природне середовище здійснює і така галузь сфери послуг, як житлово-комунальне господарство. Це, насамперед, стосується Луганської області, де частка цих галузей у структурі регіонального виробництва досягала у 1999р. — 6,7%; Львівської і Дніпропетровської — відповідно 6,5; Автономної Республіки Крим і Харківської об­ласті — 6,2, а також Чернівецької — 6,1%. Наявність на цих те­риторіях потужного комплексу послуг житлово-комунального господарства пояснюється високою урбанізованістю території та розташуванням індустрії відпочинку і оздоровлення, що пов'язане з їх природно-кліматичними умовами. Зокрема, це стосується Криму. Фактор структури регіонального вироб­ництва сприяє формуванню зон, які потребують посиленого державного екологічного контролю.

Загалом найбільш забруднені території розташовані в рай­оні Придніпров'я, Донбасу, східної частини Причорномор'я,

Полісся, Чернівецької області, а також у великих містах. Ра­зом вони охоплюють площу майже 61 тис. км2 (10,1% загаль­ної площі країни). До умовно чистих слід віднести центральну частину держави та невелику частину прибережної смуги Криму. В цілому умовно чисті та помірно забруднені території складають відповідно близько 50 і 150 тис. км2, або 8,1 та 24% території держави. Користь від умовно чистих зон, з огляду на екологічну ситуацію, полягає в тому, що на їх території майже повністю відсутні потужні промислові об'єкти і специфічно проявляються абіотичні чинники. Узагальнюючи, зазначимо, що майже 50% території України віднесено до сильно забруд­неної та забрудненої, а саме: 117 і 224,4 тис. км2 відповідно.

На екологічний стан держави впливають також її гео­графічні особливості, які обумовлюють специфіку структури економіки. Так, розташування на її території нижньої течії ве­ликих річок Дунаю і Дніпра та інших сприяли розміщенню вздовж їх течії великої кількості потужних і особливо еко­логічно небезпечних промислових підприємств хімічної та ме­талургійної галузей з незавершеними технологічними цикла­ми, а також сільськогосподарських підприємств, міст та інших населених пунктів часто із застарілою або недосконалою ка­налізаційною системою.