11.2.3. Машинобудівний комплекс України, його розвиток і розміщення

 

Машинобудівний комплекс України значною мірою виз­начає не лише галузеву структуру промисловості, але і її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним із ос­новних показників економічного і, перш за все, промислового розвитку країни. Визначальну роль при розміщенні конкрет­них машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:

Сировинний фактор є одним з провідних, оскільки ви­робництво усіх видів машинобудування тісно пов'язано з ви­користанням металу. В цілому він визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема, ви­робництва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Споживчий чинник справляє вагомий вплив на розміщен­ня підприємств, що виробляють великогабаритні, об'ємні, час­то з великою вагою машини. Це виробництво сільськогоспо­дарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, га-зовидобувної та вугільної промисловості, суднобудування.

Трудоресурсний фактор та чинник наукоємності обу­мовлюються складністю та працеємністю виробництва ма­шин, що вимагає розміщення машинобудівних заводів побли­зу або безпосередньо у великих містах та в центрах зосеред­ження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чи­ном розміщуються галузі точного наукомісткого машинобу­дування.

Основними районами концентрації машинобудівної га­лузі є Придніпровський, Донецький, Східний та Центральний. Загалом, з 2031 підприємств машинобудування і металооброб­ки України найбільша їх кількість зосереджена у Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і За­порізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173).

На основі технологічних процесів, матеріаломісткості та місця і ролі у виробничому комплексі галузі машинобудуван­ня поділяються на:

важке;

загальне;

середнє;

виробництво точних механізмів;

виробництво приладів та інструментів;

виробництво металевих виробів та заготовок;

ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування включає виробництва мета­лургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується в До­нецькому та Придніпровському економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача його продукції. Ви­робництво устаткування для нафто-, газовидобувної промис­ловості орієнтується своїм розміщенням на райони зосеред­ження споживачів продукції — Східний, Карпатський тощо.

Енергетичне машинобудування спеціалізується на вироб­ництві устаткування для всіх видів електростанцій, в т. ч. па­рових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції. Найбільшим центром енергетичного машинобуду­вання є Харків, в якому розташовані заводи: "Електроваж-маш", турбінний ім. С.М.Кірова, "Електромашина" та електро­механічний (ХЕМЗ).

Стратегічну роль у машинобудуванні виконує є верстато­будування. Центром виробництва важких верстатів є Крама­торськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстато­будівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи немета-ломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Луб­нах, Корсунь-Шевченківському.

У структурі загального машинобудування провідне місце займають транспортне машинобудування. Підприємства ці орієнтуються в своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. На підприємствах залізничного машинобудування тепловози ви­робляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську і Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропет­ровську. Тут же, а також у Луганську, можливе створення ви­робництва магістральних електровозів, для збуту яких Ук­раїна має власний великий ринок. Вантажні вагони виробля­ють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарниць­кому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у Маріуполі.

Усі підвалини є в країні для розвитку морського і річково­го суднобудування. Головним чинником розміщення їх є орієнтація на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, другим цент­ром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випуска­ють різні типи океанських і морських суден, доки до морських портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічевську та Маріуполі.

Автомобілебудування України випускає великовантажні (Кременчук), легкові (Запоріжжя, Київ, Одеса) автомобілі по­пулярних марок "Таврія", ВАЗ (м. Луцьк, Херсон), "Dama Nova" "Славута", Запоріжжя), "Волга"(Кременчук), "DAEWOO", мікроавтобуси "Газель", IVECO-КрАЗ. Швидко стали популяр­ними мікроавтобуси марки "Богдан" (м. Черкаси). Завер­шується розгортання виробництва мікроавтобусів у м. Бо­риспіль Київської області. В Луцьку у всій час було налагодже­но виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості, які є достатньо популярними й зараз. Львівській автобусний за­вод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується з заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сути-ска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

Літакобудування України є однією з найперспективніших галузей економіки. Його розміщення орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри України. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки, які мають загальносвітове визначення і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу. Ук­раїнський літак АН-70 є перспективною маркою для просу­вання на зовнішній ринок.

У зв'язку з розпадом економічних зв'язків з постачальника­ми внутрішньоміського транспорту, в останнє десятиріччя в Україні налагоджується власне виробництво тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ). В країні також є заводи з виробництва індивідуального транспорту для населення — мотоциклів (Київ), мопедів (Львів), велосипедів (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтується своїм розміщенням в основному на райони виробництва відповідної сільськогосподарської продукції. Найпотужнішими центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозби­ральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, ство­рюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жнивар­ки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовироб­ництва і тваринництва, інші сільгоспмашини виробляють у Бер­дянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві, Києві.

Трудомісткі галузі точного машинобудування орієнтують­ся на великі міста, наявність науково-дослідної бази і кваліфікованих кадрів. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості є Київ, Харків, Дніпропет­ровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці, Київ, Сімферополь, Сміла, Суми, Одеса. Виробництво приладів та інструментів має помітне експортне значення. Основним рин­ком збуту є країни СНД.

Машинобудування України в змозі забезпечити технікою та обладнанням більшість галузей національної економіки.

Так, обладнання для хімічної промисловості виробляють у Києві, Сумах, Полтаві, Дніпропетровську, Дніпродзержинсь-ку, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Констян-тинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової про­мисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, За­поріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кіровоград, До­нецьк, Луганськ; легкої промисловості — Харків, Херсон, Київ, Полтава, Черкаси, Одеса, Львів, Чернігів, Прилуки, Суми.

Для забезпечення нарощування високих темпів розвитку машинобудівного комплексу країни необхідно здійснити ряд важливих заходів і вже в найближчий час визначити основні напрями його розвитку, у тому числі: забезпечення виперед­жаючих темпів випуску наукоємної продукції високого техно­логічного рівня, створення нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва зорієнтованого на задоволення потреб внутрішнього ринку та нарощення експортного потенціалу за рахунок відновлення та збереження традиційних зв'язків (з країнами СНД із розвит­ком зон вільної торгівлі в межах ЄЕП, Східної Європи) та ос­воєння нових ринків.

Необхідно прискорити структурну перебудову машино­будівного комплексу шляхом збільшення обсягів виробництва найважливіших для країни видів продукції, в тому числі: сільськогосподарського та тракторного машинобудування, авіаційної та ракетно-космічної промисловості, суднобудуван­ня, залізничного машинобудування, галузей машинобудуван­ня, які працюють на паливно-енергетичний комплекс. що ви­сокими темпами зростатиме виробництво у наукомістких га­лузях, що у свою чергу дозволить підвищити науково-технічний рівень продукції у всіх галузях машинобудування. Ремонт машин і устаткування повинен не лише зберегти своє значення, але повинно зростати його обсяг в всіх галузях еко­номіки, у тому числі і у машинобудуванні.

Таким чином, передбачається використання головним чи­ном наявного виробничого апарату, та його удосконалення і підтримання шляхом ремонтів і реконструкції, а також нових проектних рішень з використанням наявних ресурсів вироб­ничої техніки.

Для укріплення позицій машинобудівних галузей на зовнішніх ринках збуту експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35 %. Виручку від експорту має бути використа­но в основному на імпорт новітніх техніки і технологій, а та­кож комплектуючих виробів. Імпортна техніка може бути за­стосована у тих випадках, коли аналогічна не виробляється і не може бути вироблена в Україні. Треба досягти збалансова­ності експорту та імпорту, а за рахунок власного виробництва буде задовольнятися 60-80 % платоспроможної потреби внутрішнього ринку продукції машинобудування.

Концептуальні засади промислової політики уряду в га­лузі машинобудування передбачають випереджаючий розви­ток наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв, де Україна вже має або може мати значні технічні, техно­логічні та наукові доробки (авіаційної, ракетно-космічної, суд­нобудівної, мікроелектронної та радіоелектронної, вироб­ництва засобів зв'язку та телекомунікацій, електротехнічної та військової промисловості). Передбачається також зростання обсягів виробництва і впровадження машин, устаткування, приладів, апаратів та механізмів, які забезпечують економію сировини, палива та електроенергії у процесі їх видобутку, пе­реробки і використання. Для зменшення імпортної залежності економіки необхідним є збільшення виробництва вітчизняно­го обладнання і техніки для модернізації теплових і гідравлічних електростанцій, сучасної залізничної, медичної та побутової техніки; сільськогосподарської техніки (трак­торів, зернозбиральних комбайнів, кормо- та бурякозбираль­ної техніки), автомобілів тощо.