11.1.1. Виробничий комплекс України та особливості його формування

 

Виробничий комплекс, як складова частина національної економіки, являє собою цілісну сукупність підприємств ви­робничого спрямування, поєднаних між собою елементами виробничої інфраструктури та організаційною системою уп­равління господарством. При цьому сама національна еко­номіка може розглядатися як система, сформована учасника­ми економічного циклу суспільного виробництва, які вироб­ляють товари й послуги, а також приймають участь в їх обміні, розподілу й споживанні в межах країни. Інтегральним показ­ником оцінки економічного розвитку національної економіки є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який ха­рактеризує рівень розвитку продуктивних сил країни, особли­вості його структури, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних проце­сах. В регіональному вимірі інтегральним показником еко­номічного розвитку є виробництво валової доданої вартості (ВДВ). Виробничий комплекс країни є основною ланкою еко­номіки, яка виробляє товари, а виробнича інфраструктура на­дає значну, а в окремих регіонах — переважну частку послуг.

Національна економіка характеризується організаційно-економічною, соціально-економічною (інституціональною) та виробничо-технологічною структурами, які відображають внутрішні співвідношення її складових з точки зору організації виробництва, розподілу форм власності та існуючих його техно­логічних циклів. Виробничі комплекси виділяються за ор­ганізаційно-економічними та виробничо-технологічними озна­ками. Інституціональна структура справляє помітний вплив на ефективність функціонування виробничого комплексу.

Виробничий комплекс характеризується структурою ви­робництва — співвідношенням між його галузями, яке вира­жає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Структура виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, вало­ва додана вартість, чисельність зайнятих, вартість основного капіталу). Вона характеризується галузевими, територіальни­ми, відтворювальними пропорціями, а також пропорціями міжрегіонального товарообміну. Основою для виділення ви­робничих комплексів є сукупність галузевих пропорцій суспільного виробництва. При цьому галузь господарства яв­ляє собою цілісну сукупність організацій та підприємств, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі суспільного поділу праці. Територіальна структура вироб­ництва відображає виробничі пропорції у певних галузях ви­робництва між різними територіями країни.

В залежності від ролі галузей у національній економіці виділяють сфери виробництва товарів та виробництва і надан­ня послуг.

Виробничий комплекс є складовою сфери виробництва товарів і послуг, включаючи в себе види виробничої діяль­ності, які створюють матеріальні товарні блага (промисловість та сільське господарство), а також виробничу інфраструктуру (наука і наукове обслуговування, будівництво із супутніми га­лузями, матеріально-технічне постачання, складське госпо­дарство, заготівлі, транспорт і зв'язок по обслуговуванню ма­теріального виробництва).

Інші галузі, пов'язані з товарним виробництвом (торгівля, побутове обслуговування, громадське харчування), а також сукупність галузей господарства, які здійснюють функції по наданню послуг населенню (житлово-комунальне господарст­во, громадський транспорт і зв'язок по обслуговуванню насе­лення, освіта, охорона здоров'я, культура і мистецтво відно­сяться до соціального комплексу країни.

Окремо виділяються за функціональними ознаками дер­жавна організаційно-управлінська інфраструктура (органи управління, судової влади, внутрішніх справ і оборони), а та­кож ринкова інфраструктура, як сукупність галузей, що обслу­говують ринкові відносини і об'єднують заклади кредитуван­ня, фінансування і страхування підприємств і населення. Те­орію й практику функціонування цих галузей вивчають відповідно наука державного управління, юриспруденція та наука про фінанси.

За галузевою ознакою виробничий комплекс структурно поділяється на:

промисловість;

аграрно-промисловий комплекс;

виробничу інфраструктуру.

Провідною ланкою виробничого комплексу є промис­ловість — найважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю при­родної сировини, виробництво засобів виробництва й пред­метів споживання. Промисловість є основною трудопоглина-ючою галуззю товарного виробництва. Ії розвитку загалом зо­бов'язаний розвиток інших галузей господарства. За характе­ром виробництва і предметів праці промисловість, у свою чер­гу, поділяється на видобувні й обробні галузі. Видобувна про­мисловість об'єднує галузі, зайняті видобуванням сировини з компонентів природних ресурсів. Обробна промисловість, як сукупність галузей промисловості, підприємства котрих об­робляють і переробляють сировину й матеріали, включає в се­бе більшість виробництв, які створюють товари, готові для споживання. Видобувна промисловість іноді називається си­ровинною. Структура промисловості України може бути пред­ставлена в генералізованому вигляді чотирма великими міжгалузевими комплексами — паливно-енергетичним, мета­лургійним, машинобудівним та хімічним.

Особливе місце займає промислове виробництво товарів з сировини сільськогосподарського походження. Це вироб­ництво, разом із сільськогосподарським, виділяється в окре­мий аграрно-промисловий комплекс. Важливою особливістю територіальної структури виробничого комплексу є форму­вання його територіальної організації. Основними її елемента­ми виступають:

Промисловий (агропромисловий) район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров'я та ін.)

Промисловий (агропромисловий) вузол — зосередження на обмеженій території (рангу територіально-господарського підрайону, міської агломерації) виробничо-технологічного те­риторіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується й на даний час. В Україні розвиваються понад 70 промислових вузлів. Найбільшими є Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпро-петровсько-Дніпродзержинський вузли.

Агропромисловий кущ — специфічна локальна форма ор­ганізації аграрно-промислового виробництва, яка характери­зується компактним розміщенням на невеликій території аг­ропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами (наприклад, Ніжинський агропромисловий кущ м'ясомолоч-ної та овочеконсервної спеціалізації).

Промисловий (агропромисловий) центр — місто або се­лище міського типу, де зосереджено декілька промислових підприємств і які складають спеціалізовану містоутворюючу галузь.

Промисловий (агропромисловий) пункт — поселення ра­зом з промисловим підприємством, яке виникло при ньому (наприклад, селище міського типу, населення якого працює на електростанції, хутір з лісопильним підприємством).