9.1. Економічний потенціал регіонального розвитку як категорія

 

З точки зору сучасної економічної думки поняття еконо­мічного потенціалу характеризується як складна, комплексна категорія, що має соціально-економічний, економіко-історич-ний та еколого-економічний характер. Так, поняття "по­тенціал" являє собою похідну від латинського "РоїегШа" — си­ла і характеризує собою в самому широкому розумінні сукупні можливості щодо виробничої діяльності всіх продуктивних сил суспільства.

На протязі різних історичних етапів функціонування про­дуктивних сил поняття економічного потенціалу включало в себе різні набори складових, серед яких в останній час в обов'язковому порядку враховувались потенціал природних ресурсів, потенціал людських ресурсів та потенціал виробни­чих потужностей галузей суспільного виробництва. Загалом, економічний потенціал з традиційної точки зору характеризу­вався як сукупний ресурсний потенціал виробничо-еко­номічної діяльності — сукупна продуктивність природних, людських та матеріально-виробничих ресурсів (1). При цьому економічний потенціал обраховувався, як проста сума складо­вих:

 

ЕП= Ппр+Плр+Пмвр


(1)

 

Де Еп — економічний потенціал;

Ппр — потенціал природних ресурсів — продуктивність природних ресурсів;

Плр — потенціал людських ресурсів — сукупна здатність до праці людей — учасників виробництва ;

Пмвр — потенціал галузей матеріального виробництва (про­мисловості та сільського господарства) й інфраструктури — їх здатність до виробництва товарів і послуг;

 

Таке трактування економічного потенціалу було прита­манним для суспільно-виробничої формації т.з. "індустріаль­ного суспільства". При цьому однак, практично мало врахову­валось багатоаспектна економічна діяльність в сфері нема­теріального виробництва. Тому сучасна економічна наука ви­користовує розширене поняття економічного потенціалу, вра­ховуючи, крім вказаного, додаткові аспекти: функціонування потенціалу наукової (інформаційно-технологічної) сфери, соціальної інфраструктури, ринкової інфраструктури, еколо-го-економічні, суспільно-географічні та суспільно-політичні фактори розвитку суспільства.

На основі цього, нами пропонується наступна, розширена структура економічного потенціалу (2), який характери­зується, як сукупна продуктивність всієї ресурсної бази суспільного виробництва — потужність всіх продуктивних сил суспільства:

 

ЕП=Ке(2Прп+2Плк+2Псв) < ЕкП


(2)

 

 

Де Ке — загальний коефіцієнт емерджентності сукупного ресурсного потенціалу, що враховує явище, за якого сукупна продуктивність елементів системи є вищою за просту суму ок­ремих її елементів. Ке залежить від рівня комплексності вико­ристання елементів сукупного ресурсного потенціалу еко­номічної діяльності.

ИПрп — природно-ресурсний потенціал, сукупна макси­мальна продуктивність всіх компонентів (мінеральних, зе­мельних, водних, лісових, мисливсько-рибальських (фа­уністичних) та рекреаційних) природних ресурсів у певних природних умовах конкретної географічної території (регіону) функціонування продуктивних сил.

2Плк — потенціал людського капіталу, сумарний людсь­кий капітал, сукупна максимальна продуктивність робочої си­ли всіх учасників суспільного виробництва у всіх сферах ант­ропогенної діяльності — як в галузях суспільного матеріально­го виробництва, так і в інфраструктурній сфері, суспільно-політичному управлінні, домашньому господарстві тощо в певних суспільно-політичних умовах економічної діяльності.

2Псв — потенціал суспільного виробництва (потенціал матеріально-виробничих, науково-інформаційних та інно­ваційно-інвестиційних ресурсів)- сукупна максимальна по­тужність щодо виробництва товарів і послуг всіх об'єктів гос­подарювання суспільного виробництва, сукупна продук­тивність галузей матеріального виробництва, виробничої інфраструктури та соціальної сфери (соціальної інфраструк­тури), ринкової інфраструктури і містить також в собі науко­вий (інформаційно-технологічний) потенціал суспільства.

ЕкП — екологічний потенціал території (регіону, країни, земельної кулі тощо) — максимально можлива сукупна про­дуктивність всього комплексу продуктивних сил цієї території за умов дотримання самовідтворення природного середовища їх функціонування. Екологічний потенціал території відобра­жає, таким чином не реальну, а певною мірою гіпотетичну, умовну величину — екологічну "місткість" території щодо роз­витку і розміщення продуктивних сил. Враховуючи значне економічне значення, екологічний потенціал часто рівноцінно замінюється поняттям "еколого-економічний потенціал".

Як видно із рівняння (2), економічний потенціал території завжди є величиною, меншою за потенціал екологічний, тобто в конкретно-історичних рамках існують певні природно-еко­логічні обмеження розвитку суспільного виробництва, що є фактором стримування зростання виробництва і збільшення демографічного навантаження на навколишнє середовище. При цьому будь-які спроби нарощення економічного по­тенціалу за межі потенціалу екологічного без запровадження певного комплексу природоохоронних та природовідновлюю-чих заходів (для відновлення екологічного потенціалу) будуть неефективними і призведуть до прискореного зменшення еко­логічного потенціалу території. Враховуючи певний лаг реагу­вання природного середовища на антропогенну діяльність, в залежності від ступеня та характеру дії, за рахунок зворотної дії еколого-економічних факторів на суспільне виробництво, за якийсь час ситуація "природа-суспільство" прийде до кри­тичного стану.

Враховуючи високі ступені демографічного та техноген­ного навантаження на довкілля в сучасній Україні, можна кон­статувати факт, що в регіонах екологічної біди (Чорнобильсь­кому регіоні, Закарпатті, на Буковині, у Донбасі, в північних районах Криму тощо) з одного боку, розвиток економічного потенціалу територій, став фактором порушення еколого-еко-номічної рівноваги, екологічної кризи природного середови­ща, а з іншої сторони — екологічний стан довкілля став факто­ром обмеження економічного потенціалу.