7.1. Роль НТП в комплексному розвитку територіальних соціально-економічних систем

 

Продуктивні сили суспільства, як система суб'єктивних (людина), речових та інформаційних елементів, за допомогою яких у складному, взаємопроникаючому процесі взаємодії лю­дини й природи забезпечується суспільне виробництво, існу­ють у часі та просторі. Таким чином, основними, глобальними ознаками продуктивних сил є динамізм існування та просто­рове розміщення. Розвиток і розміщення продуктивних сил в цьому аспекті можна розглядати як безперервний процес ак­тивної взаємодії людства та природного середовища, довкілля, (або, точніше — середовища функціонування продуктивних сил) за допомогою інформаційних та через посередництво ре­чових елементів продуктивних сил, якими є засоби вироб­ництва та засоби споживання.

Характерною рисою цього процесу є безперервне вдоско­налення всіх трьох складових продуктивних сил, яке можна розглядати, як прогрес (від латинського "ргс^ге88іі8" — рух уперед, успіх). У загальноприйнятому розумінні прогресом є такий тип розвитку, ознакою якого є перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. Отож, стосовно продуктивних сил можна говорити про прогрес кож­ної з трьох основних складових продуктивних сил — як суб'єктивної (людини — людський або соціальний прогрес), так і речової та інформаційної (науково-технічний прогрес). Звідси можна визначити науково-технічний прогрес як процес вдосконалення речової форми існування продуктивних сил через накопичення та розвиток форми інформаційної.

В останньому випадку необхідно підкреслити постійно зро­стаючу роль науки як особливої складової людської діяльності, що на основі інформації об'єктивно відображає, пояснює та пізнає дійсність з метою її освоєння. Наука, таким чином, висту­пає рушійною силою вдосконалення інших елементів продук­тивних сил загалом, у тому числі — самої людини як головного виробника та споживача матеріальних й духовних благ. Вдоско­налення речових елементів продуктивних сил також дося­гається через втілення наукових досягнень у створення нових та покращання існуючих видів техніки та зростання техно­логічного рівня виробництв. При цьому особливу роль відіграє технологія як "втілена" або "уречевлена" інформація, базою для якої є наукові знання, а конкретним результатом впровадження — вдосконалені засоби виробництва та споживання. До речі, ха­рактерна для останніх часів функціонування господарського комплексу країни недооцінка ролі виробничих технологій, як важливішої ланки системи "наука — виробництво", призводила до того, що гідні світового рівня наукові розробки у кінцевому впровадженні не давали бажаного ефекту.

Таким чином, науково-технічний прогрес характери­зується комплексним, взаємообумовленим, поступовим роз­витком науки, технології та техніки, метою якого є все більше задоволення зростаючих потреб людини в матеріальних та ду­ховних благах і забезпечення суспільного відтворення. При цьому саме науково-технічний прогрес (НТП) є базовою осно­вою для прогресу соціального, для людського розвитку. Тобто, соціальним змістом НТП є матеріалізація наукових знань в окремих елементах продуктивних сил.

НТП як економічна категорія має певний економічний зміст. Загалом, процес НТП можна описати математичними (економетричними) методами, зокрема — через метод виробни­чих функцій. Згідно з ним, результат НТП оцінюється через вимірювання за певні проміжки часу результатів виробництва і співвідношення між частками ресурсів живої праці та виробни­чих фондів (між постійним та змінним капіталом). При цьому фактором, що безпосередньо відображає НТП, є фактор часу. В сучасному суспільстві, враховуючи обмежені можливості людського організму щодо підвищення продуктивності праці, високий рівень розвитку ергономіки та порівняну захищеність прав робітників стійке та помітне зростання за короткий проміжок часу частки основного капіталу при відповідному зменшенні частки живої праці за високих темпів зростання су­спільного виробництва свідчить про інтенсивне впровадження у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу.

Спрощено, в загальному вигляді результат НТП можна охарактеризувати як певне заміщення живої праці виробничи­ми фондами, а економічний зміст НТП відображається змен­шенням частки змінного капіталу. Так, класичним прикладом економії живої праці як досягнення НТП є те, що 2% населен­ня США, зайняті в сільському господарстві, не тільки годують всю країну, але й створюють помітний експортний потенціал.

Граничними випадками у співвідношенні ресурсів живої праці та вартості виробничих фондів є два: перший, коли вартість виробничих фондів наближується до нуля, а практич­но весь продукт створюється живою працею. Таке становище було характерним для початкової стадії розвитку продуктив­них сил — первісного ладу до виникнення скотарства та земле­робства. Інший, також ідеальний випадок — це повне заміщен­ня живої праці виробничими фондами. В такому випадку люд­ство мало б перетворитись на суспільство "тотального спожи­вання", що у глибині протирічить самій активній, створюючій природі людини — працівника.

Як видно з поняття науково-технічного прогресу, воно не­розривно пов'язано з поняттям комплексного розвитку, а сам науково-технічний прогрес — з комплексним розвитком про­дуктивних сил, який являє собою найбільш повний, всеохоп-люючий, пропорційний, економічно та екологічно виправда­ний розвиток всіх компонентів продуктивних сил згідно соціально-економічних та природно-економічних його пере­думов. В сучасному суспільстві саме НТП є засобом ком­плексного розвитку продуктивних сил. Звідси можна визна­чити щодо цього основні завдання (цільові функції) НТП:

Головна цільова функція — задоволення потреб людини в матеріальних та духовних благах, покращання умов її існу­вання.

Заміщення живої праці, особливо важкої фізичної, ма­лопродуктивної "рутинної" розумової, в небезпечних умовах й т.п., підвищення продуктивності людської праці, скорочення суспільно необхідного робочого часу, робочого дня тощо.

Забезпечення всеохоплюючого та гармонійного й про­порційного розвитку всіх елементів територіальних соціаль­но-економічних систем: природно-ресурсної, виробничої та соціальної підсистем тощо.

Забезпечення комплексного, пропорційного соціально-економічного розвитку територій з різними природно-геогра­фічними, природно-економічними та соціально-економічни­ми передумовами господарювання.

5.         Створення можливостей для гармонізації відносин
"природа" "суспільство" шляхом подальшого екологоорієнто-
ваного освоєння природного середовища на основі ресурсоз-
береження та підвищення екологічного рівня виробництв.

Виходячи з багатогранного характеру вказаних цільових функцій НТП, треба зазначити, що з точки зору сучасної на­уки саме поняття "науково-технічний прогрес", яке сформува­лося як економічна категорія на межі ХІХ-ХХ сторіч, не зовсім точно відображає, особливо на останньому етапі, про­цес розвитку речової та інформаційної складових продуктив­них сил. Так, воно по-перше, не включає в себе важливий ас­пект технологічного удосконалення виробництва (наприклад — біотехнології в сільському господарстві), по-друге, не відоб­ражає роль інформації, до речі, все більш зростаючу, як скла­дової продуктивних сил, а по-третє, звужуючи круг впровад­ження наукових досягнень лише технікою, не висвітлює провідний в сучасному суспільстві тісний зв'язок науки й ви­робництва (не тільки в технічному аспекті) та науки й соціаль­ного комплексу разом. На наш погляд, з урахуванням цього, в певних випадках доречним є вживання поряд з поняттям "на­уково-технічний прогрес" й такого більш широкоохоплюючо-го терміну, як "науково-виробничий прогрес", або уточнюю­чих, більш вузьких понять — "науково-інформаційний", "на­уково-технологічний", "техноекологічний", "соціотехнічний" та "виробничо-технологічний прогрес" тощо.

В сучасному світі продуктивні сили існують у вигляді те­риторіальних соціально-економічних систем (ТСЕС). Точніше можна визначити ТСЕС як комплексні територіаль­но-господарські суспільно-виробничі економіко-екологічні системи, які об'єднують в себе не тільки компоненти продук­тивних сил, але й елементи навколишнього середовища, яке набуває при цьому значення середовища функціонування про­дуктивних сил. Всі компоненти ТСЕС знаходяться у зв'язку й взаємодії одне з одним. Основними ланками цієї системи в по­рядку участі в економічному циклі є наступні: середовище функціонування продуктивних сил; людина-працівник; засо­би виробництва та предмети праці; інфраструктура; людина-споживач; навколишнє середовище. Таким чином, складовими ТСЕС в загальному вигляді є сукупність елементів продук­тивних сил та елементів навколишнього середовища й відповідний комплекс взаємозв'язків між ними. ТСЕС вклю­чають в себе ряд функціональних підсистем, які відповідно визначеним ланкам за основними ознаками поділяються на наступні компоненти:

Природно-ресурсну підсистему (цілісну сукупність природних умов та господарських об'єктів природно-ресурс­ного призначення).

Виробничу підсистему (цілісну сукупність господарсь­ких об'єктів виробничого призначення).

3. Соціальну підсистему (цілісну сукупність людей — ви­робників та споживачів матеріальних та духовних благ, а та­кож об'єктів соціального призначення).

Враховуючи те, що ТСЕС є ієрархічними, тобто ТСЕС нижчих рангів належать, як складова множини до ТСЕС ви­щого рангу, можна визначити, що продуктивні сили суспільства функціонують в часі та просторі у вигляді ком­плексних трьохкомпонентних динамічних ймовірнісних сис­тем ієрархічної структури. При цьому елементами просторової організації продуктивних сил зверху донизу є наступні: світо­ва ТСЕС, міждержавні ТСЕС, загальнодержавні ТСЕС, ТСЕС економічних районів, ТСЕС територіально-господарських підрайонів, місцеві та первинні ТСЕС міст, сіл та селищ.

Між комплексом компонентів ТСЕС також існує певна підпорядкованість взаємозалежності. Так, природно-ресурсна підсистема в загальному вигляді певним чином визначає особ­ливості функціонування виробничої підсистеми, яка в свою чергу багато в чому обумовлює функціонування підсистеми соціальної. Звідси, комплексний розвиток ТСЕС можна виз­начити, як відповідний особливостям природно-ресурсного потенціалу розвиток суспільного виробництва, спрямований на максимізацію соціальних досягнень.

В цьому особливу роль відіграє НТП, розвиток якого про­являється в багатьох аспектах функціонування ТСЕС. Основ­ними наслідками НТП в цьому контексті є по-перше, ком­плексне освоєння природно-ресурсної бази, як розширення видів ресурсів, що використовуються у виробництві, так і по­глиблення рівня їх використання. НТП також обумовлює можливості ресурсозбереження та природоохоронну діяльність, що відкриває джерела оптимізації середовища функціонування продуктивних сил. Екологічний ефект від впровадження досягнень НТП є особливо важливим при близькому до максимального рівня антропогенного та техно­генного навантаження на навколишнє середовище, характер­ному для сучасного етапу розвитку продуктивних сил.

Другим наслідком НТП є прогресуюче нарощування по­тужностей виробничої бази суспільства, що забезпечує зрос­тання обсягів суспільного виробництва через багаторазове підвищення продуктивності праці людини. Загалом, саме у ви­робничій підсистемі ТСЕС наслідки НТП виявляються найз-начнішим чином, а потреби виробничої підсистеми багато в чому обумовлюють напрями та темпи розвитку самого НТП. Необхідно підкреслити роль НТП не тільки в удосконаленні матеріальної виробничої бази, але й у формуванні та оп-тимізації взаємозв'язків між виробничими об'єктами, особа-ми-виробниками та елементами природного середовища.

Третім наслідком НТП є прискорений розвиток соціаль­ної підсистеми. НТП відкриває можливості для забезпечення умов прискореного та ефективного відтворення робочої сили людиною-споживачем суспільних благ. Це досягається через створення комфортних умов життєдіяльності, забезпечення оптимізації соціально-демографічних процесів та прискорен­ня людського розвитку взагалі. Й тут вимальовується за­лежність між потребами людини та НТП. З одного боку, НТП певним чином обумовлюється "соціальним замовленням", а з іншого боку, й потреби людини все більш значним чином фор­муються досягненнями НТП, а зростання цих потреб знахо­диться в прямій залежності від чергової "висоти", взятої на­уково-технічним прогресом.

Треба також вказати, що окреме виділення людини-вироб-ника та людини-споживача є умовним, оскільки на різних ета­пах економічного циклу людина виступає то як виробник, то як споживач матеріальних та духовних благ. Вона стає, таким чи­ном, об'єктом діалектичного протиріччя, оскільки фізично об­межені можливості людини щодо виробництва вступають у протиріччя з її постійно зростаючими потребами. Вихід з цього протиріччя й дає саме науково-технічний прогрес, що наповнює це поняття певною мірою економіко-філософським змістом.

Загалом, у вказаних наслідках НТП проявляється так зва­ний емержентний характер НТП. Тобто, загальний ефект від впливу НТП на комплекс елементів ТСЕС в цілому переви­щує суму ефектів від впливу НТП на кожен з елементів тери­торіальної соціально-економічної системи.

Сучасний етап розвитку продуктивних сил характери­зується певними особливостями функціонування ТСЕС, вик­ликаними в тому числі розвитком НТП. Так, певні особливості проявляються у територіальній організації продуктивних сил. Як наслідок науково-технічної революції, зростання рівня тери­торіальної концентрації продуктивних сил призводить до появи нових типів ТСЕС, не характерних для попередніх етапів роз­витку продуктивних сил. В першу чергу, це розвиток на базі місцевих ТСЕС та ТСЕС територіально-господарських підрай­онів комплексних територіально-виробничих об'єднань (ТВО) з максимально високою концентрацією виробництва та акуму­ляцією на одній території науково-дослідних та виробничих об'єктів. Новою формою територіально-виробничого об'єднан­ня стає техно- та агрополіс. Враховуючи високий рівень розвит­ку інфраструктури та порівняно низький рівень залежності су­часного виробництва від наближення до сировинної бази, на базі ТСЕС міст утворюються багатофункціональні комплексні ТВО — мегаполіси та міські супер-агломерації ("промисловий вузол"), з широкою спеціалізацією, які здатні адсорбувати в собі продуктивні сили, що дорівнюють потужності цілих еко­номічних районів та набувають ознак цілісних економічних відтворювальних систем. Ймовірною стає поява зовсім нових типів та форм територіальної організації продуктивних сил, у тому числі так званих "мобільних територіально-виробничих об'єктів" у вигляді морських платформ зі значною робочою пло­щею, суден-суперлайнерів — об'єктів ринкової та соціальної інфраструктури, благоустроєних "тимчасових" населених пунктів в особливих природно-географічних умовах.

Другою ознакою територіальної організації продуктивних сил в епоху НТР є ущільнення мережі ТСЕС не стільки внаслідок появи нових об'єктів господарської діяльності, скільки за рахунок випереджаючого розвитку економічних та інших зв'язків між елементами господарської діяльності. При цьому виробнича інфраструктура, за рахунок впровадження досягнень НТП, із "допоміжної" сфери обслуговування базо­вих галузей виробництва перетворюється на структуроформу-ючу. Вона вбирає в себе значну кількість вивільнених за раху­нок впровадження досягнень НТП у виробництво пра­цівників, стає сферою спеціалізації не тільки окремих локаль­них та місцевих ТСЕС, але й певних економічних районів. Оз­накою останнього часу є поява цілих країн, які спеціалізують­ся на функціонуванні галузей та сфер інфраструктури.

Третьою характерною для періоду НТР рисою тери­торіальної організації продуктивних сил є якісно новий рівень взаємовідношень між природно-ресурсною та іншими (соціальною та виробничою) підсистемами стосовно розміщення об'єктів господарської діяльності. В епоху НТР фактором, обмежуючим та стримуючим розвиток ТСЕС є вже не стільки природно-ресурсний потенціал території, скільки її потенціал екологічний, який відображає резистентність сере­довища функціонування продуктивних сил до антропогенного та техногенного впливу, його "місткість" щодо концентрації виробництва. Характерним прикладом в цьому контексті є Чорнобильська аварія, в результаті якої екологічний по­тенціал зараженої радіонуклідами території зони відчуження можна вважати практично нульовим, а звідси — й господарю­вання на цій території неможливим.

Певні загальні зрушення є характерними й для галузевої структури ТСЕС в контексті наслідків НТР. В першу чергу — це зростання в структурі виробництва частки наукомістких га­лузей при неухильному зменшенні виробництва в сировинних та ресурсомістких (в т.ч. металоємних) галузях. Паритетний розвиток промисловості й сільського господарства прояв­ляється у формуванні АПК, як агрегованого територіально-виробничого комплексу, тенденцією розвитку якого стає зрос­тання частки переробних галузей, подальша інтеграція про­мислового і сільськогосподарського виробництва на основі впровадження досягнень НТП.

Другою тенденцією є зростання питомої ваги галузей інфраструктури у виробництві, причому на перший план ви­ходить інфраструктура соціальна, як гарант та ефективний засіб примноження людського капіталу. У внутрігалузевій структурі виробництва послуг пріоритетну роль починають відігравати такі наукомісткі сфери, як інформатика та інфор­маційне обслуговування, інвестиційно-будівельна діяльність, високоефективні види транспорту. Характерною рисою НТР є широке випровадження досягнень НТП у функціонування ринкової інфраструктури, за рахунок чого створюються нові форми ринкового обслуговування у формі електронних розра­хункових карток, банкоматного обслуговування тощо.

Загалом, суцільними тенденціями стають зростаючий ди­намізм розвитку територіальних соціально-економічних сис­тем як наслідок НТР та все тісніша інтеграція науки, вироб­ництва і підприємництва як в регіональних масштабах, так і на рівні світового економічного простору.

Розвиток природно-ресурсної підсистеми. Роль природ­но-ресурсної підсистеми є провідною, оскільки природно-ре­сурсний потенціал є визначальним фактором розвитку і розміщення продуктивних сил. Завданням НТП щодо природ­но-ресурсної підсистеми (ПРП) в цілому є забезпечення найбільш повного, економічно й екологічно ефективного та одночасно економного ресурсокористування. Для відновлю­ваних ресурсів (водних, лісових, земельних, природно-рекре­аційних та фауністичних) завданням є також прискорене ре-сурсовідновлення.

Щодо мінерально-сировинного ресурсного потенціалу, НТП на сучасному етапі має забезпечити перш за все нарощу­вання запасів копалин, забезпечення їх добування новими ме­тодами, з урахуванням вичерпання значною мірою доступних родовищ, зменшення втрат ресурсів при їх видобутку та ком­плексне, по можливості — безвідходне та маловідходне вико­ристання сировини з більш повним вилученням корисних компонентів, а також залучення до господарювання техноген­них родовищ зі складу відходів.

Для водних ресурсів головним завданням НТП є раціоналізація водокористування з подальшим переходом від безповоротного до поворотного водокористування, зменшен­ням безповоротних втрат води, забезпеченням високого ступе­ня очистки вод від наслідків антропогенного та техногенного забруднення та дотримання екологічної чистоти водних ба­сейнів з доведенням екологічних показників питної води до природних норм.

Для земельних ресурсів НТП має забезпечити докорінне по­кращання екологічного стану та відновлення родючості ґрунтів, повернення екологічної рівноваги на землях меліоративного фонду, захист ґрунтів від антропогенної деградації та ерозії. За­стосування екологоорієнтованих технологій обробки ґрунтів та меліоративних систем двосторонньої дії може дозволити залу­чити до ефективного господарського обігу частину неугідь.

Для лісових ресурсів провідною є роль НТП в прискореному розширеному відновленні лісистості території, доведенні стану лісового фонду до раціональних норм. НТП має забезпечити інтенсифікацію лісокористування поряд зі збереженням та по­кращанням структури лісових насаджень. Це може бути забез­печено за рахунок застосування плантаційного лісовирощуван-ня, технологічного забезпечення повного використання всієї біомаси дерева, комплексної переробки рослинної сировини, за­лучення до господарського обігу недеревних ресурсів лісу.

Для природно-рекреаційних ресурсів пріоритетами НТП є розширення ресурсної бази за рахунок комплексного викори­стання гідромінеральних і бальнеологічних ресурсів, примно­ження рекреаційних можливостей та підвищення екологічних характеристик культурно-ландшафтних й туристично-ку­рортних об'єктів, а також підвищення якості й розширення асортименту послуг курортного та лікувально-оздоровчого об­слуговування.

Для фауністичного (мисливсько-рибальського) ресурсно­го комплексу провідним завданням НТП є збереження біороз-маїття та охорона рідкісних біологічних видів поряд із приско­реним відновленням та нарощуванням мисливсько-рибаль-ских ресурсів, у тому числі на основі штучного відновлення популяцій промислових видів біотипів.

Розвиток виробничої підсистеми, підґрунтям якого є функ­ціонування природно-ресурсної підсистеми, знаходиться в прямій залежності від досягнень НТП. Стратегічним завданням НТП у матеріальному виробництві є техніко-технологічне пе­реоснащення виробничого апарату шляхом комплексної авто­матизації та механізації виробничих процесів на базі досягнень фундаментальної та прикладної науки з метою підвищення про­дуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності про­дукції, підвищення екологічного рівня виробництв та отриман­ня продукції з якісно новими властивостями.

У промисловості НТП має забезпечувати зниження тру­дозатрат, створення регіональних комплексів міжгалузевих виробництв, зниження середньої вартості на одиницю корис­ного ефекту, економію натуральних ресурсів, скорочення об­сягів використання ручної праці. Через впровадження автома­тичних ліній, гнучких виробничих систем та автоманіпу-ляційних (робототехнічних) комплексів з розвинутими систе­мами контролю технологічного циклу можливим є вихід на новий рівень якості продукції за рахунок гарантії якості збере­женням параметрів контрольованого технологічного циклу. Прогресивні зрушення в ресурсокористуванні у промисло­вості можуть бути забезпечені впровадженням нових хвиле­вих, променевих та електротермічних видів отримання та об­робки матеріалів, заміни традиційних конструкційних ма­теріалів, у т.ч. металів за рахунок впровадження композитів, полімерних матеріалів з заданими властивостями та хімічних покрить. Через розвиток та вдосконалення структури енерге­тики з особливим наголосом на подальшому розширенні вико­ристання ядерного палива, впровадження прогресивних тех­нологій виробництва синтетичного рідкого палива, розширен­ня використання відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії можливими є суттєві зрушення в перетворенні та вико­ристанні енергії зі збереженням всіх видів кінцевої енергії, енергоносіїв та органічного палива.

В аграрно-промисловому комплексі провідною є роль НТП в докорінному підвищенні ефективності функціонуван­ня сільського господарства за рахунок техніко-технологічного вдосконалення виробництва. Основою його є селекція та ство­рення високоурожайних сортів рослин та біотехнологічних культур з прогресивними властивостями, високопродуктив­них порід тварин одночасно зі здійсненням структурної пере­будови й удосконаленням спеціалізації агропромислового ви­робництва через встановлення оптимальних площ вирощу­вання енергомістких культур, розширення виробництва куль­тур з високим вмістом білку, поширення сучасних технологій ягідництва і садівництва. Прогресивним напрямом є подальше залучення в господарський обіг біоресурсів морських аква­торій. Широке застосування диференційованих технологій меліорації, обробки грунту та землеробства стосовно грунто-во-кліматичних умов і генетичних особливостей сільгоспкуль-тур забезпечить збереження й покращання агровиробничих властивостей земель, дасть значну економію матеріально-технічних, фінансових і енергетичних ресурсів. Втілення кон­цепції реабілітації й використання порушених внаслідок тех­ногенного та антропогенного впливу земель сприятиме їх по­верненню в повноцінне господарське використання.

Докорінне покращання стану інфраструктури АПК за ра­хунок впровадження ефективних технологій зберігання й транспортування продукції, нових видів тари й пакувальних матеріалів дозволяє суттєво зменшити втрати готової про­дукції. Впровадження прогресивних видів високопродуктивної сільськогосподарської техніки, у тому числі адаптованої до певних форм господарювання одночасно з раціоналізацією ви­робничої та ремонтно-обслуговуючої бази АПК помітно підви­щує ефективність сільськогосподарського виробництва. На су­часному етапі основні досягнення НТП в переробних галузях АПК дозволяють значно збільшити (іноді — в десятки чи навіть у сотні разів) строки використання готової продукції, на основі комплексної переробки сировини збільшити обсяги та багаторазово розширити номенклатуру виробництва.

В галузях виробничої інфраструктури докорінними зру­шеннями внаслідок впровадження НТП є нарощування щільності мережі виробничих зв'язків, збільшення товарних, інформаційних та енергетичних потоків, вдосконалення структури, техніки та технологій транспорту, зв'язку та енер­гомереж. Тенденцією є інтеграція галузей інфраструктури в єдину світову мережу. З усіх галузей виробництва саме в інфраструктурі, точніше — в інформаційному забезпеченні та зв'язку на межі ХХ — ХХІ сторіч зрушення, викликані розвит­ком НТП, проявляються найбільш динамічно, що складає ос­нову для подальшого більш глибинного проникнення інфор­маційних технологій в якості засобів автоматизованого уп­равління у виробничі процеси.

Розвиток соціальної підсистеми, згідно головній цільовій функції НТП, є його кінцевою метою. Загалом, розвиток соціальної підсистеми ТСЕС, що включає в себе соціально-де­мографічну та соціально-інфраструктурну складові є й основ­ною метою функціонування продуктивних сил. Концепція "ви­робництва заради виробництва" не витримала випробування часом. На даному етапі розвитку продуктивних сил НТП є од­ним з основних важелів — регуляторів пропорції "виробництво — споживання". Причому, НТП виступає, з одного боку, сти­мулятором, каталізатором суспільного виробництва, спрямова­ного на задоволення потреб, а з іншого — багато в чому формує самі потреби людини. Комплексний взаємозв'язок розвитку соціально-демографічної та соціально-інфраструктурної скла­дової проявляється в тому, що за рахунок досягнень НТП постійно вдосконалюється середовище існування головної продуктивної сили — людини, що створює новий, інтенсивний тип відтворення населення. Цей тип відрізняється перш за все покращанням якісних характеристик населення і трудових ре­сурсів, зростанням їх освітнього та професійного рівня, безпе­рервним підвищенням від покоління до покоління фізичних та духовних здібностей за умов одночасного скорочення кількісного приросту населення. Останнє явище спос­терігається за рахунок випереджаючого зростання витрат на відтворення нових поколінь у порівнянні зі збільшенням фон­ду засобів на відтворення робочої сили.

Таким чином, з одного боку НТП за рахунок інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури створює умови для при­скореного та досконалого людського розвитку, а з іншого — формує інтереси (усвідомлені потреби) людини, які певним чином випереджають можливості задоволення цих потреб. За рахунок цього створюються мотиви активної економічної діяльності людини, забезпечується процес суспільно-еко­номічного відтворення.

Особливістю сучасного етапу розвитку соціальної інфраст­руктури є активне, цілеспрямоване формування запитів спожи­вачів. Досягнення НТП стають "маяком", на який орієнтується виробництво послуг населенню та товарів широкого вжитку. Причому, в розвинутих країнах у забезпеченні населення това­рами та послугами превалюючу роль починає відігравати єдина інформаційно-торговельна мережа, основу якої складає комп'ютерна мережа "Інтернет". Період десятиріччя 1995-2005 років вважається перехідним періодом до нової системи ком­плексної оптово-роздрібної торгівлі типу "електронний мага­зин". За неї споживач замість відвідування підприємств роздрібної торгівлі чи побуту замовляє "з доставкою" товари й послуги через електронні каталоги торгівельних підприємств у комп'ютерних мережах. Це забезпечується також через інтегра­цію в інформаційні системні мережі відповідних об'єктів ринко­вої інфраструктури — банків, бірж тощо.

За прогнозами вчених-футурологів саме майбутня єдина світова інфраструктурна мережа має стати підгрунтям виник­нення нового способу виробництва, який вдало названо В.І.Вернадським "ноосферним розвитком" — епохи гар­монійних відносин природи і суспільства.