6.3. Проблеми, пріоритети та перспективи територіальної організації економіки районів України

 

Головну проблему територіальної організації продуктив­них сил районів України складає все більш посилена дифе­ренціація їх регіонального розвитку, яка виявляється у зроста­ючих розбіжностях перш за все в показниках суспільного ви­робництва та якості життя населення. Така диференціація є наслідком порушення основних територіально-господарських пропорцій регіонального розвитку. Нинішній стан соціально-економічного і екологічного розвитку регіонів є наслідком довготривалої стагнації та загальної кризи економіки. Однак, маючи потужний економічний потенціал, можливості для стабілізації і пожвавлення господарської діяльності, Україна демонструє все більш помітні позитивні зрушення в еко­номічному розвитку. Попереднє нераціональне і неповне ви­користання економічного потенціалу обумовлено перш за все недостатньою увагою до регіональних проблем розвитку еко­номіки, до наявних диспропорцій в розміщенні продуктивних сил, що і є однією з причин зниження ефективності еко­номічного розвитку країни. Серед основних проблем тери­торіальної організації продуктивних сил у регіональному вимірі варто виділити наступні:

надзвичайно висока концентрація продуктивних сил у високоіндустріальних районах — Донбас і Придніпров'я, част­ково Прикарпаття та окремі агломерації. На 6 високорозвину-тих областей України — Донецьку, Дніпропетровську, За­порізьку, Луганську, Харківську та Київську припадає більш 45% вартості основних виробничих фондів;

невідповідність між природно-ресурсним та працере-сурсним потенціалом і рівнем розвитку господарської діяль­ності та просторової його організації в межах економічних районів, областей, міських поселень. Це, перш за все, відно­ситься до Подільського, Поліського, Південного районів і їх областей;

недостатній розвиток і збалансованість складових транспортної системи, її нераціональна просторова дифе­ренціація, що зумовлює неповне включення окремих регіонів і великих промислових центрів в загальнодержавний та міжна­родний поділ праці (центральні обласні республіки);

ігнорування на практиці принципу регіонального гос­подарювання, в основі використання якого доцільним є ство­рення Фонду регіонального розвитку для реалізації держав­них регіональних програм і ін. заходів, зокрема, розвитку но­вих форм розміщення продуктивних сил;

децентралізація процесу державного регулювання еко­номіки і зосередження певної частини функцій, повноважень і ресурсів в регіонах, хоча це потребує виваженого обгрунтуван­ня переваг;

складність формування ринкового середовища з при­чин надмірної залежності від регіональних влад конкретних рішень з приватизації;

неузгодженість і складність процесу нормативного і ре­ального розмежування власності між державними і регіональ­ними рівнями з причин відсутності законодавчої чіткої систе­ми критеріїв і процедур розподілу державної власності на рівнях державної влади і місцевого самоврядування;

відсутність ефективного поєднання галузевого і тери­торіального управління, нескоординованість чого призвела до обмеження можливостей врахування регіональних і галузевих інтересів, а також їх узгодження;

• недостатня дієвість регіональної економічної політики, яка повинна забезпечити розбудову соціально спрямованої економіки і якісне піднесення на цій основі рівня життя і доб­робуту населення країни;

Щодо окремих районів, де склалася вкрай несприятлива соціально-економічна і екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення, то особливої уваги на сучасний мо­мент потребують: Донецький, Придніпровський, Поліський, Подільський, Південний та Карпатський.

Так, в Донецькому районі (Донецька і Луганська області) найбільш актуальною серед економічних проблем є ефективна реструктуризація економіки за рахунок вдосконалення вироб­ничої спеціалізації базових галузей — вугільної, хімічної, кок­сохімічної, чорної і кольорової металургії, важкого машинобу­дування та електроенергетики. Саме ці галузі є найбільш при-родомісткими і створюють найбільше техногенне навантажен­ня на природне середовище. Щорічно тверді відходи промис­ловості в регіоні досягають понад 55% викидів шкідливих ре­човин в атмосферне повітря, які фіксуються в Україні. Майже 75% від 1200 териконів горять і є небезпекою для жителів. Те­риторіальні можливості складування відходів майже вичер­пані. В стічні канави перетворилися усі ріки Донбасу, які ста­ли непридатними для господарського використання. Рівень забруднення природного середовища перевищує допустимі норми в 25-30 разів. За окремими показниками забруднення Донбас займає одне з перших місць у світі. Зношеність основ­них фондів в промисловості сягає 60-80%. Застаріле обладнан­ня та недосконалі технології, некомплексне використання си­ровини, надмірна кількість відходів вкрай загострюють еко­номічну і екологічну ситуацію. Надто загострилась на цьому фоні і соціальна ситуація. Вона проявляється як за рахунок перевищення (у 2 з лишнім рази) смертності над народжу­ваністю, так і від'ємним сальдо міграції. В цих областях найбільше вивільнення працівників із сфери економічної діяльності (16% від загального по Україні), в структурі яких переважно жінки і молодь. Це загострює проблему зайнятості працездатного населення, особливо шахтарів, жінок та молоді.

Аналогічна ситуація склалась у Придніпровському рай­оні, де техногенне навантаження на територію одне з найбільших в Україні. Основні галузі промисловості — чорна і кольорова металургія, гірничодобувна, коксохімічна галузі та важке машинобудування створили надмірне навантаження на природне середовище. Це доповнюється загостренням соціальних проблем, серед яких майже двократне перевищен­ня смертності над народжуваністю, високий рівень безробіття, одна з найвищих заборгованостей заробітної плати в розра­хунку на одного зайнятого.

Економіка регіону потребує якісних структурних перетво­рень в напрямку посилення соціальної і екологічної орієнтацій, розширення виробництва прогресивних видів про­дукції металургійного комплексу, подальшого спорудження очисних споруд і комплексів, введення системи екологічного моніторингу, зростання масштабів виробництва продукції аг­ропромислового комплексу, раціоналізація системи розселен­ня за рахунок активізації розвитку малих населених пунктів.

Гострою проблемою Поліського району є реабілітація радіаційно забруднених територій та залучення ресурсного потенціалу в народногосподарський обіг. Особливо це сто­сується найбільш постраждалих від Чорнобильської катастро­фи Житомирської та Київської областей. Це вимагає спеціаль­ного відбору підприємств і технологій, в яких враховувалась би взаємодія працюючих з радіаційно забрудненими природ­ними компонентами — мінеральною сировиною, земель, лісом, водою.

В подальшому зміцнення і підвищення господарської ак­тивності територіально-виробничого комплексу повинно здійснюватись за рахунок посилення галузей спеціалізації — харчової і легкої промисловості, сільського і лісового госпо­дарства, а також сільськогосподарського машинобудування. Важливим є розширення видобутку і переробки мінеральної сировини. Потребує подальшого розвитку на території на-укоємне виробництво, зокрема, приладобудування та розши­рення і зміцнення сфер як соціальної, так і виробничої інфра­структури, зокрема, інфраструктури АПК Полісся.

У Південному районі найбільш гострими є соціальні і еко­логічні проблеми. За останні десятиріччя відбулося підвищен­ня рівня Азовського і Чорного морів, збільшилось забруднен­ня поверхневого шару Чорного моря, що призвело до знижен­ня випаровуваності води і таким чином зріс наступ моря на су­ходіл. Це може мати катастрофічні наслідки, оскільки підви­щення рівня моря при штормі може знищити відділені від мо­ря пересипами лимани і порушити гідрохімічний і гідробіологічний режим вод лиманів. У зв'язку з цим можуть загинути цінні породи риб, будуть підтоплені землі, міста і се­ла, зруйновані господарські споруди. Підняття рівня грунто-вих вод стимулюватиме підтоплення всього низинного півдня України, докорінно змінить економічну і соціальну ситуацію в регіоні. Серед невідкладних соціальних проблем є розвиток сфери зайнятості депортованих народів, їх соціального облаш­тування.

Враховуючи особливості демографічної ситуації в Кар­патському районі (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області) і перш за все найвищий рівень безробіття, актуальним є розвиток сфери зайнятості, ак­тивізація демографічної політики і збалансування її з еко­номічним розвитком. Нагальним є вирішення екологічних про­блем і, перш за все, запобігання та упередження природних ка­тастроф з тяжкими економічними і соціальними наслідками.

Структурну перебудову територіально-виробничого ком­плексу регіону доцільно здійснювати шляхом підвищення рівня розвитку машинобудування, зокрема, сільськогоспо­дарського, транспортного, електротехнічного, реконструкції хімічної промисловості за рахунок розширення нововведень технічного характеру, зміцнення рекреаційно-туристського комплексу, і доведення його до міжнародних стандартів. На­явний мінерально-ресурсний потенціал, враховуючи рівень його використання, потребує розширення пошуково-розвіду­вальних робіт і підвищенні комплексної переробки сировини. Традиційно залишається вагомим лісогосподарський ком­плекс, доцільна активізація господарської діяльності у всіх йо­го сферах, а найбільше в інфраструктурній. Важливим є по­дальший розвиток народних промислів, підвищенні дієвості прикордонного співробітництва.

Територіально-виробничий комплекс Центрального рай­ону (Київська, Черкаська області) потребує вирішення еколо-го-економічних і соціальних проблем, пов'язаних з пом'як­шенням наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Структурні зрушення повинні забезпечити результативність, яка виявить­ся в посиленні соціальної спрямованості в розвитку господар­ства, в пріоритетності харчової і легкої промисловості. Це по­винно супроводжуватись повсемісним технічним переозб­роєнням. Реструктуризацією діючих промислових підприємств, в першу чергу потужностей по переробці сільськогосподарської сировини. Доцільним є активізація транспортної складової для включення регіону у міжнародний зв'язок "Схід-Захід", подальший розвиток наукоємних вироб­ництв на базі науково-технічного потенціалу м.Києва.

Важливою проблемою територіально-виробничого ком­плексу Східного району (Полтавська, Сумська, Харківська області) є структурна перебудова і, перш за все, в машинобу­дуванні, в напрямі зростання виробництва товарів народного споживання, подальше технічне переоснащення галузей се­реднього машинобудування, зміцнення виробництва міжгалу­зевого характеру для потреб машинобудування. Крім цього комплексу, в регіоні необхідно забезпечити стабільний видо­буток газу і нафти, розвиток будівельної індустрії. Потребує особливої уваги подальший розвиток АПК України, зокрема, його базової ланки — сільськогосподарського виробництва, поглиблення його спеціалізації, а також переробної та інфрас-труктурної ланки комплексу.

Пріоритетним напрямом розвитку господарського ком­плексу Подільського району (Вінницька, Тернопільська,

Хмельницька області) залишається агропромисловий — по­дальший розвиток АПК, поглиблення його спеціалізації при активізації і сфери комплексу — виробництва засобів вироб­ництва для основних галузей і сфер АПК з врахуванням еко­логічної безпеки. Важливою проблемою залишається заванта­ження наявних та нарощування нових потужностей в легкій промисловості і промисловості будівельних матеріалів, роз­ширення асортименту виробів скляної і фаянсової галузі на базі більш повного використання місцевих сировинних ре­сурсів. В цілому в регіоні доцільно розвивати малометалоємкі виробництва і розширювання впровадження маловідходних технологій.

Реалізація вказаних заходів буде сприяти активізації гос­подарської діяльності економічних районів і забезпечити їх сталий розвиток та підвищення економічної ефективності ви­робництва.