3.1. Природно-ресурсне районування країни

 

На початок періоду становлення національної економіки, який і характеризується найзначнішим рівнем інтенсивності використання природно-ресурсної бази, в Україні сформував­ся комплекс макромасштабних природно-ресурсних районів, чітко диференційованих за характерними ознаками структури природно-ресурсного потенціалу, природно-кліматичними умовами, характером та ефективністю використання ресурс­ної бази. У даному випадку природно-ресурсний район роз­глядається нами, як таксонна, об'єктивно сформована, гео­графічно-цілісна територія, що утворилась внаслідок природ­но-економічних факторів, характеризується якісно своє­рідним, внутрішньо однорідним поєднанням природних умов та ресурсів, які в комплексі виступають фактором формуван­ня суспільного територіального поділу праці та визначають в числі інших чинників територіальну структуру господарства. У загальному випадку природно-ресурсний район тери­торіально не збігається з інтегральним економічним районом, у формуванні котрих бере участь значно більша кількість чин­ників районоутворення.

Звідси, особливості регіональної диференціації рівнів роз­витку продуктивних сил, які багато в чому сформовані тери­торіальним поділом праці, можна об'єктивно пояснити на­лежністю до одного з природно-ресурсних районів, що й вис­тупає одним з провідних чинників формування територіаль­ної структури господарства.

Таких природно-ресурсних макрорайонів, які охоплюють декілька областей, в Україні сформовано, за даними різних дослідників, від 5 до 8 одиниць. Загалом, оцінюючи весь ком­плекс природних ресурсів та умов господарювання, а також спираючись на агрокліматичне районування території країни й різні варіанти попереднього природно-ресурсного й еко-номіко-географічного районування, у тому числі В.Садовсько-го (1930-і роки), групи дослідників під керівництвом К.Г.Воб-лого (1952 р.), А.Т.Діброви (1958 р.) В.І.Поповкіна та ін. (1994 р.), а також нову сітку економічних районів (1998 р., колектив вчених РВПС України НАН України), з точки зору їх впливу на диференціацію розвитку продуктивних сил, можна виділи­ти шість природно-ресурсних районів, які включають у себе відповідно області:

1. Донецько-Придніпровський (Південно-Східний) (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська);

Західний (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатсь­ка та Чернівецька);

Південно-Західний (Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та АР Крим);

Подільський (Західно-лісостеповий) (Вінницька, Тернопільська та Хмельницька);

Поліський (Північний) (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська);

Східно-Лісостеповий (Харківська, Полтавська та Чер­каська).

Запропонована подвійна назва деяких районів відображає, окрім найменувань, що історично склалися, також й особли­вості фізико-географічного положення територій.

Розглянувши коротко структуру та кількісні показники природних ресурсів цих ресурсних районів, можна зробити наступні висновки:

Донецько-Придніпровський (Донецька, Дніпропетров­ська, Запорізька, Луганська) природно-ресурсний район включає в себе в основному території степової, а частково — лісостепової природно-географічної провінції на півдні Східно-Європейської рівнини межах Придніпровської низо­вини, Придніпровської височини, Приазовської низовини й Донецького кряжу. З точки зору врахування більшості при­родно-економічних чинників, що впливають на ефективність господарювання, ця територія має найкращі передумови еко­номічного розвитку. Як рельєф, так і кліматичні умови є спри­ятливими для розвитку усіх складових продуктивних сил. У ґрунтовому покриву території переважають чорноземи, при­чому ґрунти сільськогосподарського призначення характери­зуються чи не найвищими балами природної родючості в країні й забезпечують, вкупі з сприятливими природно-кліма­тичними умовами, високу врожайність різноманітних сільгоспкультур. Найпотужніший в країні мінерально-сиро­винний потенціал Донбасу і Придніпров'я складається з ви­ключно гармонійно поєднаних рудних і нерудних корисних копалин, потужного сировинного потенціалу паливно-енерге­тичного комплексу, що в комплексі сприяє розвитку широко­го спектру як добувних, так і переробних галузей народного господарства, особливо — важкої промисловості, (ПЕК, мета­ломісткого машинобудування, металургійного комплексу), АПК тощо. Незважаючи на високий рівень господарської опа-нованості території, досить потужним, виходячи з належності до району берегової смуги Азовського моря та цінних ланд­шафтно-культурних об'єктів (заповідників Луганського та Ас-канія-Нова тощо), є й рекреаційний потенціал Південного сходу. Порівняно недостатнім є лише ресурсний потенціал водних ресурсів району, особливо на Донеччині, а об'єктивно зниженим, враховуючи географічну зону — лісових. Певну проблему являє собою й посушливий клімат, який вимагає проведення зрошувальних робіт у землеробстві. На протязі довгого часу рівень соціально-економічного розвитку як Дон­басу, так і Придніпров'я відповідав вказаним позитивним пе­редумовам розвитку продуктивних сил, проте, певні тери­торіально-господарські диспропорції були характерними й для цих територій, зокрема — проблеми урбанізації й еколого-економічних взаємовідносин продуктивних сил і природного середовища їх функціонування.

Західний (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька) природно-ресурсний район характеризується унікальністю природно-економічного потенціалу як для Ук­раїни, так і для Європи в цілому. Гірський характер місцевості обумовив різноманітність природних умов. Територія району в основному належить до поліської та лісолучної природної рослинної смуги. Особливий характер кліматичного по­тенціалу простежується в існуванні різних ландшафтно-кліматичних зон: Малого Полісся, Передкарпатського й За­карпатського передгір'я, Закарпатської низини, гірських лісо-лучних районів, субальпійських (полонини) та альпійських (Високі Карпати) частин території. При цьому природні умо­ви Високих Карпат вважаються найбільш суворими в Україні. Ландшафтно-культурний потенціал району є однією з струк-туроформуючих складових рекреаційного потенціалу Ук­раїни. З точки зору врожайності, дерново-підзолисті, буро­земні й перехідні між ними ґрунти характеризуються се­редніми значеннями родючості. Район вирізняється найпо­тужнішим потенціалом лісових ресурсів в Україні. Основу мінерально-сировинної бази складено в основному нерудними копалинами — кам'яним вугіллям, сірчаними покладами, калійними солями, цементною сировиною, вапняками, мінво-дами, нафтою й газом, що в комплексі створило досить слушні умови для розвитку як галузей АПК й рекреаційного госпо­дарства, так і промислового комплексу з переважанням добув­ної та неметаломістких галузей переробної промисловості, у т. ч. — хіміко-лісового комплексу, промисловості будматеріалів, середнього та неметаломісткого машинобудування тощо. Пи­тома водозабезпеченість цього району є досить високою, од­нак, користування водними ресурсами ускладнено через чис­ленні екологічні проблеми водного комплексу. Особливо тре­ба сказати на порівняно близькі, досить слушні природно-ре­сурсні передумови розвитку всіх територій району, що, однак слабо відобразилося у розвитку продуктивних сил різних його областей.

Південно-Західний (Кіровоградська, Одеська, Миколаїв­ська, Херсонська області та АР Крим) район об'єднав у себе південні й західні території степової природно-географічної провінції та частково — лісостепу у межах Придніпровської височини та Причорноморської низовини. Ґрунтовий покрив території району складається в основному з середньоґумус-них, опідзолених та малоґумусних чорноземів, темно-кашта­нових слабо-солонцюватих ґрунтів сприятливої для сільсько­господарського освоєння структурної будови. У природно-ре­сурсному потенціалі району особливого значення набувають природно-рекреаційні ресурси, враховуючи виняткове поєднання природно-кліматичних умов, водних, земельних, лісових та гідромінеральних ресурсів. Водні ресурси у порівнянні з Україною в цілому відрізняються як різно­манітним характером (ресурси річок, озер, лиманів, Чорного та Азовського моря тощо), так і кількісними показниками. У порівнянні зі Сходом лісостепової зони, цей район є бідним на корисні копалини, однак помітне народногосподарське зна­чення мають буре вугілля, залізні руди й руди важких металів, будівельна сировина, мінеральні води, лікувальні грязі, рапа морських лиманів. Природна лісистість території є наймен­шою в країні, проте ліси південного узбережжя й гір Криму мають підвищене рекреаційне значення. Багатим є й фа­уністичний потенціал Південного заходу, представлений як мисливськими, медоносними, так і рибно-промисловими ре­сурсами. Переважно низовинний рельєф району, родючі ґрун­ти, помірно теплий, напівсухий клімат, сусідство з могутньою сировинною базою Донбасу й Придніпров'я, виключні переду­мови для розвитку водного (у т.ч. — морського транспорту), наявність найпотужнішого в країні потенціалу курортно-рек­реаційних ресурсів створюють сприятливу базу для розвитку практично всіх галузей господарства, перш за все — АПК, ма­шинобудівної, хімічної промисловості та будіндустрії, а також інфраструктурних галузей, серед яких лідирують транспортне обслуговування та рекреаційне господарство. Загалом, при­родно-ресурсні передумови розвитку продуктивних сил райо­ну є сприятливими для всіх його областей. Рівень забезпече­ності природно-ресурсним потенціалом є порівняно збалансо­ваним, зокрема, знижений рекреаційний потенціал Кірово-градщини компенсується багатим потенціалом земельних угідь та корисних копалин, а нестача водних ресурсів та порівняна бідність ґрунтів Криму — його рекреаційним ресур­сним комплексом.

Подільський (Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області) природно-ресурсний район нами виділено, враховую­чи як виключний збіг ознак структури природно-ресурсного потенціалу, спільність природних, у т.ч. кліматичних умов Західного лісостепу для трьох областей, так і належність до одного економічного району. Належні до району території Подільської та Придніпровської височини характеризуються помірно-континентальним кліматом та більш, ніж достатньо сприятливими ресурсними передумовами для розвитку бага­тогалузевої аграрно-промислово орієнтованої економіки. Ха­рактерною особливістю ресурсного потенціалу району є пере­вага частки сільськогосподарських ресурсів над промислови­ми, зокрема, найбагатішим у ПРП району є потенціал земель­них ресурсів переважно чорноземних і сірих лісових ґрунтів з високим вмістом споживчих речовин. В той же час, мінераль­но-сировинний потенціал обмежено корисними копалинами для виробництва будівельних і неметалевих конструкційних матеріалів при відсутності промислово розроблюваних руд­них родовищ та порівняно невеликими покладами сировини для хімічної й паливної промисловості. Розвитку рекреаційно­го господарства району сприяє наявність родовищ мінераль­них підземних вод. Досить густа мережа малих і середніх річок (Збруча, Росі, Серету, Смотричу тощо) формує достатній для регіональних потреб водоресурсний комплекс, а більше, ніж десятивідсоткова лісистість території створює передумови для формування лісової та деревообробної галузі. Вдало поєднана сукупність ландшафтних, водних та лісових об'єктів підвищує цінність рекреаційних територій району. Структура природ­но-ресурсного потенціалу обумовила, таким чином, агропро­мислову орієнтацію господарства та декілька знижений у порівнянні з промислово розвинутими територіями рівень розвитку продуктивних сил у цілому. Однак на основі власної промислової бази можливим є помітне нарощування по­тенціалу як харчової й легкої галузей, так і промисловості буд­матеріалів, хіміко-лісового комплексу, а вигідне положення щодо розвитку міжрегіональних зв'язків сприяє успішному функціонуванню інших галузей господарства, зокрема — ма­шинобудування та ПЕК. При цьому не останню роль відігра­ватиме підвищений у порівнянні з урбанізованими тери­торіями промислових регіонів екологічний потенціал подільських ландшафтів.

Поліський (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська) ресурсний район розташо­вано в основному у відповідній природно-географічній зоні, яка знаходиться у західній частині Східноєвропейської рівни­ни на території Поліської низовини, Волинської та Придніпровської височини. Частково території району (південні) розташовані у лісостепу. Поліські ландшафти, які відрізняються помірно теплим, вологим кліматом, поширен­ням піщаних рівнин є задовільними для господарювання. Цей район характеризує також значне поширення дубово-сосно­вих лісів, боліт, заболочених місцевостей, луків, озер. Ознакою району є порівняно достатня забезпеченість водними ресурса­ми. Природно-ресурсний потенціал району характеризується бідністю мінеральних рудних копалин, порівняно низькою продуктивністю й якісними ознаками більшості земельного фонду сприяє розвитку агропромислових галузей господарст­ва та неметаломістких галузей промисловості, хіміко-лісового комплексу і будівельної індустрії, на окремих територіях — па­ливно-добувних галузей (нафтогазовидобувної та вугільної й торф'яної). Однак наявність порівняно великих лісових наса­джень, значної кількості перезволожених місцевостей, в тому числі боліт (на Полісся припадає до половини заболочених зе­мель України) вимагала проведення меліоративних робіт і ру­бок лісу для здійснення господарської діяльності й підвищен­ня її ефективності, що, однак, не сприяло поліпшенню еко­логічної ситуації. Серед рівнинних територій України кліма­тичні умови Полісся є найбільш суворими. Найсприятливіши­ми для сільського господарства є ґрунтово-кліматичні умови південної частини району, де природна родючість ґрунтів ви­ща (чорноземи), ніж на перезволоженій і заболоченій тери­торії північних районів. Важливішою проблемою Полісся є руйнівні екологічні наслідки катастрофи на ЧАЕС та техно­генно-антропогенний вплив на довкілля меліоративних робіт й іншого втручання у природне середовище. Загалом, Поліський природно-ресурсний район на багатьох територіях характеризується граничними значеннями ефективності ви­користання природно-ресурсного потенціалу та мінімальними показниками потенціалу екологічного, що відобразилось, зок­рема, в існуванні територій Чорнобильської зони відчуження, де господарська діяльність є забороненою законодавством. Проте підвищена здатність поліських ландшафтів до самоочи­щення від радіонуклідів та застосування природозберігаючих технологій в господарюванні дозволяє з часом підвищити еко-лого-економічні характеристики територій району. Ймовірним є й відновлення та примноження унікального рек­реаційного комплексу Полісся, окремі складові якого, зокрема — заповідні ліси Чернігівщини, комплекс Шацьких озер Во­лині, Біле озеро Рівненщини, та мінеральні води Житомирщи­ни й зараз не поступаються рекреаційним об'єктам державно­го й міжнародного значення.

Східно-Лісостеповий (Харківська, Полтавська та Чер­каська) ресурсний район виділено, спираючись як на порівня­ну схожість природних ресурсів та належність в основному до однієї природно-географічної зони, так і виходячи такого фак­тору районоутворення, як особливість фізико-географічного та економіко-географічного положення. Так, даний район зна­ходиться на території Придніпровської низовини, Придніпровської височини та Полтавської рівнини в одній природно-географічній та грунтово-кліматичній зоні з Поділ­лям, однак, розвиток його продуктивних сил орієнтується на промислово-аграрну структуру економіки, щільною мережею економічних зв'язків пов'язану з могутнім виробничим та ре­сурсним потенціалом Донбасу та Придніпров'я, у зв'язку з чим і дотримано виділення 2-х лісостепових природно-ресурс­них районів. Цілком слушним, є й приєднання до цього райо­ну Черкащини, враховуючи структуру її ПРП, яка достатньо корелює зі структурою інших областей району. Загалом, при­родно-географічні умови району, а особливо — його еко-номіко-географічне положення є найсприятливішими факто­рами розвитку продуктивних сил. Зокрема, це висока природ­на родючість чорноземних ґрунтів, континентальний клімат та сприятливі погодні умови для часів вегетації сільгоспкультур й періоду збирання врожаю. З інших факторів відзначимо близькість території району як до сировинних джерел, так і до ринків збуту Росії. Наявна мінеральна сировинна база пред­ставлена як багатими залізорудними родовищами, так і нафто­газоносним районом Дніпровсько-Донецької западини, а та­кож нерудними корисними копалинами, у т.ч. — сировиною для хімічної промисловості. Порівняно багатий потенціал вод­ного комплексу, помітний обсяг лісових ресурсів, близькість мінеральних рудних та паливно-енергетичних родовищ, а та­кож заготівельних виробництв Донецько-придніпровського району слугує каталізатором розвитку регіонального промис­лового комплексу, перш за все — добувних галузей, багато-профільного машинобудування, хімічної промисловості та ПЕК. Сприятливі умови для розвитку АПК відзначилися ви­сокою часткою харчової промисловості в галузевій структурі виробництва району. Багатим є й його рекреаційний по­тенціал, зокрема — родовищ мінеральних вод Полтавщини, "візитної картки" України — культурно-ландшафтних охорон­них територій Шевченкового краю та заповідних місць Слобо­жанщини, особливу цінність яким надає високий екологічний потенціал територій району. Проте певним рівнем напруже­ності екологічної ситуації характеризується розвиток ур-банізованих територій Харківщини, сировинно-промислових регіонів та територій з підвищеним рівнем радіаційного фону на Черкащині. Однак для Східного лісостепу в цілому прита­манні сприятливі загалом еколого-економічні умови господа­рювання.