4. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ УСТАНОВИ

 

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо перед­бачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються зако­нами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

І

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповід­ної ліцензії лише кредитна установа.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових уста­нов та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.


Юридична особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. Проте якщо, відповідно до закону, надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Закінчення табл. 1.1

 

 

Статутний/власний капітал

Нормативи капіталу

1

2

3 4

Недержавні пенсійні фонди

Нормативи не встановлені

Нормативи не встановлені

Фінансові компанії6 (крім кредитних уста­нов7)

> 1млн грн.

 

Небанківські фінансові установи з управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення опера­цій з нерухомістю8

> 3 млн грн. для фінансових компаній, які планують надава­ти послуги із залучених коштів фізичних осіб

Коефіцієнт пла-тоспроможності9 > 0,08 %

Поточне співвід­ношення суми залучених від учасників коштів до власного ка­піталу < 50

Інші кредитні установи (крім кредитних спілок, об'єднаних кредитних спі­лок, ломбардів)10

> 1 млн грн.

Коефіцієнт платоспроможності11 > 10 %

Коментар до таблиці 1.1.

1          Співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і позабалансових інструментів, зважених за мірою кредитно­го ризику, та зменшений на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у формі застави майнових прав.

2          Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до зага­льних активів банку.

3          Розпорядження Державної комісіі з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2004 р. № 7 «Про за­твердження Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок».

4          Співвідношення регулятивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки до сумарних активів зважених за мірою ризику, та суми залишку зобов'язань членів кредитної спілки перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, зважена за мірою ризику.

5          Розпорядження Державної комісіі з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2004 р., а саме: Нормативи якості активів:

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кре­дитами не має перевищувати 100 % від суми регулятивного капіталу (власних коштів) за винятком капіталу, сформованого за ра­хунок додаткових пайових внесків.

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролон­гованими) кредитами, не перекрита сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених пози­чок, не повинна перевищувати 10 % від загальної суми заборгованості за наданими кредитами.

Загальна сума залучених внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та інших зобовя-зань кредитної спілки, за якими нараховуються проценти, не повинна перевищувати суму продуктивних активів.

Сума залишку за наданими кредитами членам кредитної спілки не може бути меншою 60 % від суми активів, збі­льшених на суму фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок.

Кредитна спілка не має права здійснювати залучення коштів від членів за наявності у неї співвідношення, більшого ніж 100 % сум нарахованих процентів за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та розподіленого доходу на додаткові пайові внески до суми нарахованих доходів за наданими членам кредитної спілки.

6          Розпорядження Державної комісіі з регулювання ринків фінансових послуг від 05.12.2003 № 152 «Про за­твердження Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній».

7          Кредитна установа — фінансова установа, яка, відповідно до закону, має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик (Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664).

8          Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.06.2004 № 1225 «Про за­твердження Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю».

9          Відношення загальної суми власного капіталу та суми резервного і страхового до загальної суми активів та майна, що перебуває в управлінні.

10        Розпорядження державної комісіі з регулювання ринків фінансових послуг від 28.09.2006 № 626 «Про затвер-
дження Положення про критеріі та фінансові нормативи діяльності кредитних установ».

11        Відношення власного капіталу кредитної установи (за винятком субординованого капіталу, який включає кошти, за-
лучені від юридичних осіб — резидентів і неризидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субордино-
ваного боргу) до сумарних активів та коштів на позабалансових рахунках, зважених за мірою ризику.

Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, якщо:

облікова і реєструюча системи відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нор­мативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за рин­ками фінансових послуг;

професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Вимоги до мінімального розміру капіталу фінансових установ, необхідного для їх засну­вання, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються спеціальними законами України з питань регулювання окремих фінансових установ.

Капітал фінансових установ повинен бути достатньо великий для забезпечення упевненості споживачів фінансових послуг. Капітал є основною складовою діяльності фінансових установ, а в окремих випадках — джерелом їх ресурсів. Капітал покликаний підтримувати довіру клієнтів і переконувати їх у фінансовій стійкості установи. Для вирішення питання достатності власних коштів фінасової установи для нормального функціонування органи нагляду встановлюють но­рмативи за розрахунком показника капіталу, який належить до найважливіших.

Таблиця 1.2

Коментар до таблиці 1.3.

1          Співвідношення суми грошових коштів у касі та на поточних рахунках у банках до суми внесків (вкладів) членів кредитної спілки та депозитні рахунки до запитання.

2          Співвідношення ліквідних активів з початковим терміном погашення до одного року до короткострокових зобов'язань з початковим терміном погашення вважається строк, на який укладався відповідний договір до вне­сення будь-яких змін та доповнень до нього.

3          Стаття 30 Закону України «Про страхування» у редакції від 1 січня 2008 року.

4          Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.06.2004 р. № 1225 «Про за­твердження ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю».

5          Відношення загальної суми грошових коштів, їх еквівалентів та поточних інвестицій управителя до його по­точних зобов'язань.

6          Відношення загальної суми сформованого управителем оперативного резерву до загальної суми зобов'язань перед установниками управління майном.

7          Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.09.2006 р. № 6261 «Про за­твердження Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ».

8          Відношення ліквідних активів (строк погашення до 1 року) кредитної установи до її короткострокових зо­бов'язань із строком погашення до 1 року.


НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ УСТАНОВ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ (станом на листопад 2008 року)

При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутно­го (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, якщо інше не передбачено законо­давством з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, як­що це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань ре­гулювання окремих ринків фінансових послуг. Особливості створення об'єднань фінансових установ на окремих сегментах ринку фінансових послуг визначаються законодавством з питань регулювання діяльності фінансових установ на цьому сегменті. Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєст­ру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з дотриманням вимог від­повідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регу­лювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, які визначають особливості ведення бухгалтерсь­кого обліку та складання звітності фінансовою установою залежно від виду фінансових операцій та специфіки діяльності кожної фінансової установи. Державні органи в межах їх компетенції мають розробити спеціальні методичні положення та рекомендації з метою забезпечення оптимального та ефективного бухгалтерського обліку у фінансових установах та його своєчасність.

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи, яка зо­бов'язана на вимогу клієнта надати таку інформацію:

відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

^ перелік керівників фінансової установи та її підрозділів;

перелік послуг, що надаються фінансовою установою;

тарифи на фінансові послуги;

кількість акцій фінансової установи, які перебувають у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищу­ють 5 %;

іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отри­мання якої закріплено законодавством України.

Особливості організації банків

Банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства або коопера­тивного банку.

Можливе створення державного банку, 100 % статутного капіталу якого належать державі, за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на міс­цеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учас­ників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до необхідної діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперати­вні банки.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів:

банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Створюється з метою концентрації капіталів банків — учас­ників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забез­печення координації та нагляду за їх діяльністю;

банківська холдингова група — це банківське об'єднання, до складу якого входять ви­ключно банки. Материнському банку має належати не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками;

• фінансова холдингова група — має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материн­ська компанія має бути фінансовою установою.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а та­кож держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники іс­тотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Капітал банку складається з:

основного капіталу — сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резер­ви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків;

додаткового капіталу — нерозкриті резерви; резерви переоцінки; гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти; субординований борг. Додатковий капітал не може бути більшим 100 % основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бу­ти менше 10 мільйонів євро.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах вало­вих доходів або валових витрат банку. Формування та збільшення статутного капіталу бан­ку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків, які здійснюються у гривнях або для нерезидентів — в іноземній вільно конвертованій валюті.

Банки зобов'язані підтримувати норматив співвідношення між розміром регулятивного ка­піталу і сумою зважених до ризику активів — адекватності капіталу. Від банків вимагається під­тримувати їх регулятивний капітал на рівні не менше 8 % зважених до ризику активів і позаба­лансових зобов'язань. Для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12 місяців має становити не менше 15 %.

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 % від прибутку до досягнення ними 25 % розміру регулятивно­го капіталу банку.

Особливості створення страхової компанії

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, коман-дитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, ін­шими ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро. Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутно­го фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Вартість нетто-активів (чистих активів) страховика на будь-яку дату після закінчення другого фінансового року з дати внесення інформації про заявника до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою встановленого мінімального розміру статутного фонду страховика.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 % його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до ста­тутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом вне­сення змін до установчих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання вимог законодавства. Страховик, який отри­мав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхуван­ня. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, пе­рестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхо­вих резервів та їх управлінням.

Страховик зобов'язаний формувати, обліковувати і розміщувати страхові резерви в по­рядку та на умовах, визначених законодавством.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зо­бов'язаний укласти договір перестрахування.

Страховик повинен бути забезпечений комп'ютерною технікою і програмним забезпе­ченням та комунікаційними засобами (телефон, факс, е-таіі), що відповідають установле­ним вимогам.

Страховик має право розпочати страхову діяльність у разі, якщо:

облікова і реєструюча системи відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

внутрішні правила страховика відповідають вимогам законодавства;

професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають вимогам, установленим нормативно-правовими актами;

керівник та головний бухгалтер відповідають Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ.

 

Умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів

Професійний адміністратор може створюватися у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Професійний адміністратор, утворений як акці­онерне товариство, має право випускати виключно прості іменні акції. Засновником адміні­стратора не може бути зберігач того пенсійного фонду, з радою якого він уклав договір про обслуговування пенсійного фонду.

Розмір статутного капіталу професійного адміністратора, сплачений на момент подання заяви про видачу ліцензії грошовими коштами, не повинен бути менше суми, еквівалентної 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день держав­ної реєстрації такої юридичної особи.

Професійний адміністратор (крім осіб, що входять до складу виконавчих та контролюю­чих органів) повинен мати не менше 3 кваліфікованих працівників (у тому числі керівника структурного підрозділу, на якого покладені функції з ведення персоніфікованого обліку учасників фонду) та по два кваліфікованих працівники в кожному відокремленому підроз­ділі (у тому числі керівника відокремленого підрозділу).

Професійний адміністратор повинен розробити та затвердити рішенням свого органу управління порядок обліку руху архівних документів з урахуванням вимог законодавства. Права доступу до системи персоніфікованого обліку учасників пенсійних фондів повинні бути визначені в посадових інструкціях відповідних працівників.

Адміністратор повинен сформувати резервний фонд відповідно до законодавства, а також мати належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам і дають змогу провадити діяль­ність з адміністрування пенсійних фондів відповідно до вимог законодавства, що регулює дія­льність з адміністрування пенсійних фондів.

Адміністратор повинен розміщуватися у власному приміщенні або в приміщенні, яке орендоване ним за договором (договорами) з власником на строк не менше 36 місяців.

Професійний адміністратор зобов'язаний підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не меншому, ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро за офіційним обмінним курсом Націона­льного банку України.

Особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами та ліце­нзію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів, зобов'язана підтриму­вати розмір власного капіталу на рівні, не меншому, ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.

Компанія з управління активами на момент подання заяви про отримання ліцензії повинна отримати ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме — діяль­ності з управління активами.

Розмір статутного капіталу компанії з управління активами, сплачений на момент по­дання заяви про видачу ліцензії грошовими коштами, не повинен бути менше суми, еквіва­лентної 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день державної реєстрації такої юридичної особи.

Компанія з управління активами для провадження діяльності з адміністрування пенсій­них фондів повинна утворити відповідний структурний підрозділ та мати не менше трьох кваліфікованих працівників у структурному підрозділі з адміністрування пенсійних фондів (у тому числі керівника такого структурного підрозділу) та по два кваліфікованих праців­ники в структурних підрозділах з адміністрування пенсійного фонду кожного відокремле­ного підрозділу.

Організація кредитної спілки

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновни­ків (членів) кредитної спілки не повинна бути менше 50 осіб, які можуть бути членами кредит­ної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Установчі збори затверджують статут кредитної спілки, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації, вирішують інші питання, пов'язані зі створенням кредитної спілки.

Протягом трьох місяців з дня державної реєстрації кредитна спілка зобов'язана розроби­ти та затвердити відповідні внутрішні положення та процедури для забезпечення ефектив­ної та безпечної діяльності кредитної спілки.

Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредит­ної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіта­лів, а також залишку нерозподіленого доходу кредитної спілки.

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки. Розмір обов'язкового пайового внеску є однаковим для всіх членів кредитної спілки та встановлюється у порядку, визначеному за­гальними зборами кредитної спілки, як фіксована сума.

У разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не по­вертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки.

Джерелами формування резервного капіталу кредитної спілки є:

вступні внески членів кредитної спілки;

частина доходу кредитної спілки;

інші джерела, перелік яких визначений статутом кредитної спілки.

I

Капітал кредитно! спілки не може бути меншим, ніж 10 % від суми '/'/'загальних зо­бов'язань.

Вступний внесок повністю спрямовується на формування резервного капіталу та є влас­ністю кредитної спілки. Нарахування плати (процентів) та розподіл доходу на ці внески не здійснюються.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів кредитної спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. Нарахування плати (процентів) та розподіл доходу на ці внес­ки не здійснюються. Додатковий капітал може бути використаний на покриття збитків.

Норматив коефіцієнта платоспроможності встановлюється для мінімізації ризиків, пов'язаних із здатністю кредитної спілки розрахуватися за своїми зобов'язаннями та зале­жить від режиму регулювання, що застосовується Державною комісією з регулювання рин­ків фінансових послуг до конкретної кредитної спілки.

Коефіцієнт платоспроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки до сумарних активів, зважених за мірою ризику та суми залишку зобов'язань членів кредитної спілки перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, зважених за мірою ризику.

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продо­вженими (пролонгованими) кредитами не має перевищувати 100 % від суми регулятивного капіталу (власних коштів).

Загальна сума залучених внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та інших зобов'язань кредитної спілки, за якими нараховуються проценти, не має перевищувати суму продуктивних активів.

Сума залишку за наданими кредитами членам кредитної спілки не може бути меншою 60 % від суми активів, збільшених на суму фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок.

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки.

Максимальний залишок за наданими кредитами одного члена кредитної спілки, окрім об'єднаної кредитної спілки, не може перевищувати 25 % від капіталу кредитної спілки.

Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не повинні бути більше 10 % від загальних зобов'язань кредитної спілки.

 

Умови провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку

Організатор торгівлі повинен здійснювати професійну діяльність за місцезнаходженням, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, у приміщенні, повністю відокремленому від приміщень інших юридичних осіб.

Організатор торгівлі повинен дотримуватись таких вимог:

^ розмір власного капіталу фондової біржі, що повинен підтримуватись, не може бути меншим 3 млн. грн., а для фондової біржі, яка здійснює кліринг та розрахунки за договора­ми щодо похідних (деривативів), — меншим 6 млн грн. за даними фінансової звітності;

частка статутного фонду (капіталу) організатора торгівлі, що належить одному торго­вцю цінними паперами, не може перевищувати 5 % статутного фонду організатора торгівлі;

активи організатора торгівлі не можуть бути сформовані недержавними цінними па­перами, крім акцій депозитарію;

частка середньострокових та довгострокових державних цінних паперів в активах ор­ганізатора торгівлі не може перевищувати 30 %;

частка організатора торгівлі в статутному фонді (капіталі) зберігача не може переви­щувати 5 %;

частка організатора торгівлі в статутному фонді (капіталі) реєстратора не може пере­вищувати 10 %;

прибуток організатора торгівлі має спрямовуватися на його розвиток та не підлягає розподілу між його засновниками (учасниками);

фондова біржа для проведення торгів повинна мати торговельну (операційну) залу, облад­нану системою звукопідсилення та системою візуального відображення, які відповідно до тех­нології організації торгів повинні відображати хід торгів (поточну інформацію) та їх результати;

фондова біржа для забезпечення проведення торгів повинна створити автоматизовані робочі місця у торговому (операційному) залі в кількості не менше десяти;

кількість членів фондової біржі, а в разі створення фондової біржі у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами — кількість членів такого об'єднання не може бути менше 20.

Правила організатора торгівлі повинні складатись з порядку:

організації та проведення біржових торгів;

лістингу та делістингу цінних паперів;

допуску членів фондової біржі та інших осіб до біржових торгів;

котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах, згідно із законодавством, вимог правил фон­дової біржі;

накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.