6. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ

Український страховий ринок перебуває на етапі вдосконалення (як в розрізі законодав­чого регулювання, системи оподатковування, так і фінансового потенціалу). Як відомо, не-докапіталізація страхового ринку є проблемою нестачі грошей у країні. Перестрахування у іноземних перестраховиків у цьому випадку є логічним виходом. Це необхідна умова забез­печення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика, що сприяє розширенню його страхової діяльності. Так, при передачі частини ризику в перестрахуван­ня між страховиком і перестраховиком підписується документ «ковер-нота», у якому серед умов перестрахування зазначаються, зокрема, такі важливі реквізити, як сума відповідаль­ності (страхова сума) та сума перестрахувального платежу.

До характерних рис страхово! компані'!, залучено! до схеми відмивання, належать:

низька платоспроможність, рівень виплат (менше 20 % надходжень);

великий обсяг страхових платежів за найбільш «популярними» для відмивання видами страхування (фінансові ризики, майно);

високі показники за обсягом перестрахувальних операцій (особливо нерезидентам);

«закритість» інформації та непублічність компанії.

З іншого боку, з перестрахуванням пов'язана безліч нелегальних схем перекачування грошей за кордон. Наприклад, страхування фінансових ризиків є ідеальним інструмен­том для відмивання коштів. Загалом ризик зловживань підвищується при роботі з пере-страхувальними компаніями-нерезидентами, які не мають рейтингу Standart&Poors або MOODY'S.

Перестрахування — спосіб відшкодування збитків за допомогою перерозподілу страхо­вих резервів (первинного страхового фонду). Страхова компанія передає одному або декі­льком перестраховкам ту частину ризику, що перевищує її фінансові можливості, та забез­печує прийнятну однорідність ризиків та збалансованість свого страхового портфеля.

Недосконалість законодавства дозволяє створювати компанії-одноденки, які працюють протягом одного кварталу. Через них проводять дуже великі платежі за кордон і одразу їх знищують, здаючи ліцензію й купуючи іншу «транзитну» фірму (наприклад, фіктивні стру­ктури, зареєстровані в пільговій Чорнобильській зоні).

У 2004 в Україні розпочалася кампанія боротьби з незаконним виведенням капіталів за кор­дон через перестрахування. Указом Президента «Про систему заходів по усуненню причин і умов, що сприяють прояву злочинності й корупції» було доручено Національному банку Украї­ни й Держфінпослуг посилити протидію відмиванню грошей та їх вивезенню за кордон.

У страховому секторі за 2007 рік Держфінпослуг проведено 947 перевірок страхових компаній (в т.ч. відокремлених структурних підрозділів страхових компаній) та страхо­вих посередників.

За результатами перевірок за порушення законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, до страхових компаній та страхових посередників у 2007 році було застосовано 997 заходів впливу, зокрема:

розпоряджень про усунення порушень законодавства про запобігання та протидію ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — 39;

постанов про застосування штрафу — 79;

рішень про зупинення (анулювання) дії ліцензій на право здійснення страхово! діяльно­сті — 20 тощо.

У результаті зазначених нововведень під санкції регулятора потрапили 68 страхових компаній, яких регулятор зобов'язав розірвати договори зі страховиками-нерезидентами, які не відповідають чинному законодавству.

Ознаками схем перестрахування за кордон є такі:

низькі рейтинги фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів; або різка зміна рейтингу протягом дії договору перестрахування;

місцезнаходженням страховиків та перестраховиків-нерезидентів є країна, яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом, або офшорна зо­на чи країна зі сприятливим податковим режимом;

укладання договорів ретроцесії із сумнівними особами;

нестандартні чи очевидно економічно невигідні умови договору страхування/ пере­страхування (об'єкт страхування, страхові суми, страховий/перестраховий платіж та поря­док сплати тощо).

При цьому схема може реалізовуватись шляхом:

залучення фіктивних осіб (в т.ч. страхових компанш-<<одноденок>>);

здійснення операцій зі страховиками (перестраховиками) нерезидентами, які не мають ліцензії та не є об'єктами страхового нагляду;

фальсифікації рейтингу фінансової стійкості (штучне завищення);

фальсифікації страхового випадку;

невиконання перестраховиками умов договорів перестрахування/страхування;

укладання договорів перестрахування за участю підставних брокерів-нерезидентів.

За українським законодавством такі брокери повинні мати постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податків і внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

Відповідно, поширені варіанти легалізації кримінальних доходів через страхову ком­панію:

Укладання фіктивного договору страхування.

Придбавши страховий поліс, наприклад, на страхування здоров'я на значну суму «бруд­них» коштів та інсценізувавши (лише на папері) незначну побутову травму, можна одержа­ти цілком легальний дохід. Звичайно, схема реалізується при змові зі страховиком.

Повернення страхових платежів.

Брудні кошти, внесені як страховий платіж, повертаються за вимогою страхувальника дост­роково. За дострокове розірвання договору зі страховою компанією сплачується невеликий штраф або неустойку, але отримані гроші можна буде використовувати в офіційній фінансовій системі. При цьому забезпечується «розрив ланцюга» в схемі відмивання.

Ще один варіант схеми — «помилкове» зарахування страхових платежів.

Перестрахування за кордон (рис. 10.2).

 

Подпись: Договір страхуванняСтраху­вальник-власник «брудних» коштів

Страховий платіж


^ платіж

Страхова ^    

компанія-^ резидент

\           .

Договір перестраху­вання


 


 

Страхова компанія -

резидент

 

 

 

Рис. 10.2. Схема відмивання коштів за допомогою перестрахування

 

Схема з застосуванням перестрахування може реалізовуватись і в межах країни. Але в такому випадку різко знижується її ефективність: реалізація значно ускладнюється — збільшуються витрати та ризик виявлення (з огляду на категорії та рівень ризиків, які може прийняти на себе внутрішній ринок перестрахування). Договір страхування пере­страховується за кордоном, кошти на цілком законних підставах направляються в іно­земну компанію (часто з офшорної юрисдикції).

Оплату за договором страхування (полісом) здійснює або клієнт, який бажає легалізува­ти кошти, або афілійована зі страховиком фірма. Також, для реалізації схеми страховик мо­же через афілійовані структури створити перестрахувальну компанію в офшорній зоні (це може коштувати лише кілька сотень доларів). Розкрити й довести протизаконність злочин­ного механізму вкрай складно.

Типові порушення страхових компаній у сфері фінансового моніторингу:

порушення статей 5 та 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»;

наказу Держфінмоніторингу від 24.04.2003 № 40 «Про затвердження Вимог до органі­зації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню у легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом»;

розпорядження Держфінпослуг від 05.08.2003, № 25 «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами».

 

Узагальнюючи практику страхування, можна встановити, що типологія способів відми­вання грошей у цій сфері може бути представлена в такому вигляді:

а)         дострокове припинення дії договору страхування. У цьому випадку злочинець купує
поліс страхування через посередника або безпосередньо у страховика. Одержавши поліс,
через деякий час злочинець відмовляється від нього для того, щоб одержати викупну суму,
незважаючи на те, що він зазнає фінансових втрат. Для їх зменшення необхідна злочинна
змова зі страховиком;

б)         повернення страхувальнику зайво переплачених коштів за договором страхування. За
цією схемою страхувальник вносить до страховика платежів більше, ніж передбачено дого-
вором страхування. Згодом він повертається до страховика з вимогою про повернення зай-
вих сплачених коштів. Страховик погоджується і, зазвичай, вимагає сплатити штраф та по-
вертає клієнту кошти, наприклад, чеком. Таким чином, злочинець ефективно приховує
зв'язок між цими коштами і тією незаконною дією, внаслідок якої вони отримані;

в)         укладання договору страхування без згоди страхувальника. Для цього страховий бро-
кер повинен мати згоду клієнта укласти договір страхування. Для здійснення цієї операції
брокер повинен одержати доручення від страхувальника. На підставі цього доручення бро-
кер укладає два договори страхування: один за кошти клієнта і на його умовах, а інший —
за «брудні» на невідомих клієнту умовах;

г)         кредитне страхування з фіктивним страховим випадком. Ця схема передбачає викори-
стання нагромаджень за договором страхування, створених за рахунок одноразового стра-
хового платежу, на отримання кредиту для купівлі нерухомості;

д)         використання послуг страховика, який перебуває в іншій юрисдикції, ніж страху-
вальник;

е)         псевдострахування. З метою приховування виплат особам, які контролюють діяль-
ність страхової компанії (формально — її клієнтам), страховик, нібито перестраховуючи
свої ризики, перераховує кошти іншій страховій компанії.

З огляду на те, що на ринку страхових послуг існує загроза використання його для від­мивання грошей, Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (ІАІБ) визначила роботу щодо боротьби з цим явищем своїм пріоритетним завданням. Зокрема в Рекомендаціях для органів страхового нагляду та страхових організацій (січень 2002 року) було розглянуто пи­тання використання страхування для відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, і підкреслено значення таких принципів:

1) знай свого клієнта. Законодавство різних країн, що стосується боротьби з відмиван­ням доходів, скасовує для організацій, що здійснюють ідентифікацію і надають компетент­ним органам відомості про підозрілі угоди, вимогу професійної таємності. Водночас, зако­нодавство ставить за обов'язок організаціям, що надають інформацію, зберігати таємницю щодо направлення інформації в компетентні органи. За розголошення подібних відомостей зазвичай передбачається дуже суворе покарання, оскільки злочинці можуть скористатися ними у власних цілях;

2) співпраця з правоохоронними органами. ІЛІБ вважає боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму важливою проблемою при здійсненні нагляду за діяльністю страхових компаній. Тому ця міжнародна організація звернулася до БАТЕ з проханням на­дати асоціації статус спостерігача, запропонувала свої коментарі до Консультаційної статті щодо перегляду рекомендацій БАТЕ і бере участь у засіданнях робочої групи БАТЕ з пере­гляду цих рекомендацій.