5. ОПОДАТКУВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Чинним законодавством встановлені обмеження щодо видів діяльності, якими можуть займатися страхові компанії (страховики).

Згідно зі ст. 2 Закону про страхування, предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки:

страхування;

перестрахування;

фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Виходячи з норм Закону про страхування до фінансової діяльності, пов'язаної з форму­ванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, можна віднести такі види дія­льності:

кредитна (кредитування житлового будівництва при розміщенні резервів зі страху­вання життя);

інвестиційна (при розміщенні резервів страхування життя і медичного страхування);

інша фінансова діяльність (вкладення коштів у цінні папери, розміщення депозит­них внесків).

Для страховиків чинним законодавством України передбачені різні механізми оподатку­вання зазначених видів діяльності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції закону України від 22.05.97 р., № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток) для опе­рацій зі страхування і перестрахування передбачений особливий порядок оподаткуван­ня, що регламентується п. 7.2 цього Закону. Інші доходи, одержувані страховиками, об­кладаються податком на прибуток у загальному порядку.

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 Закону про прибуток, дохід від страхової діяльності юри­дичних осіб — резидентів (операцій зі страхування і перестрахування) оподатковується за такими ставками:

0 % — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового стра­хування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення;

3 % — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страху­вання.

Якщо страховик здійснює операції, які оподатковуються за різними ставками, він пови­нен вести окремий податковий облік таких операцій (пп. 7.2.2 Закону «Про податок на при­буток»).

Зазначимо, що до доходів від страхової діяльності, зокрема, належать:

страхові внески і страхові премії за договорами страхування та перестрахування;

комісійні винагороди за перестрахування;

частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів тощо.

Для цілей оподаткування під оподатковуваним доходом розуміється сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (валових внесків), одержаних (нарахова­них) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшена на суму стра­хових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за дого­ворами перестрахування з резидентом.

Доходом страховика є сума валових внесків, які фактично отримані ним на розрахунко­вий рахунок, а також нараховані на його користь за договорами страхування та перестраху­вання, що набули чинності (у тому числі сума комісійних винагород цедента, отриманих від перестраховика). Нагадаємо, що договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено таким договором (ст. 18 Закону № 85).

Якщо страховик одержує доходи з інших джерел (наприклад, від фінансової діяльності), такі доходи оподатковуються у загальному порядку за ставкою 25 %. При цьому до валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати страховика, пов'язані зі здійсненням операцій зі страхування (перестрахування) (пп. 7.2.3 Закону «Про податок на прибуток»). До таких витрат, зокрема, належать виплати страхових сум і страхо­вих відшкодувань, відрахування до централізованих страхових резервних фондів, витрати на проведення страхування, відрахування до технічних резервів та інші витрати, що вклю­чаються до собівартості страхових послуг.

При здійсненні інвестиційної діяльності оподатковуваною вважається лише та частина інвестиційного доходу, яка належить страховику та визначається як різниця між сумою до­ходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів зі страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, що не можуть перевищувати 15 % отриманого інвестиційного доходу. Якщо страховик здійснює відрахування в математичні резерви зі страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 % суми ін­вестиційного доходу, який належить страховику.

Існування різних підходів оподаткування реального сектору економіки та зазначених видів страхової діяльності стимулює переведення доходів із секторів з вищим податковим навантаженням до сектору страхування, де він є значно нижчим. Саме різний рівень опода­ткування є передумовою для запровадження фінансових схем за участю страхових органі­зацій з метою мінімізації податків.

Станом на 01.07.08 р. на податковому обліку перебуває 2 612 страхових компаній, з них 458 юридичних осіб, які зареєстровані в державному реєстрі фінансових установ. З них 69 займаються страхуванням життя (Life) та 389 іншими видами страхування (Non-Life).

За результатами І півріччя 2008 року відбулось зростання на 62 % суми валових внесків та податку на прибуток. Надходження від податку на прибуток зросли зі 116 до 188 млн грн.

Проте, незважаючи на зростання надходжень від страхових компаній, діючий режим оподаткування страхової діяльності у розмірі 3 % від страхових доходів спотворює розви­ток ринку страхування, зменшує його прозорість та інвестиційну привабливість.

Відбуваються значні структурні викривлення страхового ринку за видами та об'єктами страхування, особливо за ризиками, витрати на страхування яких відносяться до складу ва­лових витрат, залишається низьким відсоток страхових виплат щодо зібраних премій.

Неврегульованість інвестиційної діяльності страхових компаній дає змогу страховикам виводити з під оподаткування значні обсяги отриманих доходів.

Страхові компанії здійснюють придбання цінних паперів акцій та векселів вітчизняних емі­тентів на позабіржових ринках, що не мають визначеної ринкової вартості і ціна яких визнача­ється на договірних засадах. Такі ризикові цінні папери надалі використовуються для розрахун­ків за договорами перестрахування з метою зменшення сплати податку на прибуток.

Незважаючи на збільшення обсягів добровільної сплати податку на прибуток страхови­ми компаніями у 2007 році, порівняно з 2006 роком, є достатньо підстав стверджувати про наявність резервів збільшення надходження податку на прибуток за рахунок вдосконалення податкових норм.

Отже, впровадження загальної системи оподаткування страхової діяльності є немину­чим в умовах, що склалися в Україні.