1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтере­сів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошо­вих фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщен­ня коштів цих фондів.

Страховики — юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про го­сподарські товариства» з урахуванням особливостей передбачених законом України «Про страхування», а також які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладений договір страху­вання (надати допомогу, виконати послугу), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаку імовірності та випадковості настання.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати Зо % його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статут­ного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %.


Страховий випадок — подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплати страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страхові резерви — утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страхове відшкодування — грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза — частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.