7. НАЙБІЛЬШ ТИПОВІ СХЕМИ ВІДМИВАННЯ КОШТІВ, НАБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ВИЯВЛЕННЯ

 

Використання електронних грошових переказів з метою відмивання коштів. Аналіз електронних грошових переказів відіграє основну роль у більшості розслідувань фінансо­вих злочинів, починаючи від визначення джерела коштів і закінчуючи встановленням зв'язків між терористами або терористичними організаціями й іншими об'єднаннями, орга­нізаціями, або країнами.

Електронні грошові перекази є одним із засобів, які можуть бути використані для тіньо­вого переведення грошей в межах та поза межами державних кордонів. Для протидії цьому має бути встановлений дієвий контроль за такими категоріями: визначення відправників; визначення бенефіціарів; визначення фінансових установ; визначення альтернативних опе­рацій переказу коштів; з'ясування номерів рахунків; установлення зв'язків між особами та організаціями.

Відмивання коштів за допомогою сертифікатів на пред'явника. Фірма за злочинні кошти здійснює придбання ощадних сертифікатів на пред'явника в банку. Зазвичай, далі вони передаються підставній особі-посереднику, яка пред'являє їх до платежу в касу цього самого банку, що торгує сертифікатами, та отримує цілком легальні кошти.

Може використовуватися в комплексних схемах, на етапах розміщення та інтеграції (без­посередньо для надання брудним коштам легального вигляду шляхом розриву ланцюга лега­лізаційного процесу). Часто здійснюються за змовою зі співробітниками банку. Зазвичай в таких схемах використовуються підроблені документи (довіреності), втрачені (викрадені) паспорти.

Найлегше виявити таку схему банківським установам та Держфінмоніторингу в ході дослідження фінансових операцій. Крім того, висока вірогідність викриття схеми існує при проведенні своєї діяльності органом, який здійснює державне регулювання щодо ринку банківських послуг — Національним банком України (виїзні перевірки, аналіз звітності), а також правоохоронними органами (оперативні заходи).

Використання підроблених документів та викрадених (втрачених) паспортів виявляється при проведенні оперативних заходів та за запитом до відповідної бази даних. В деяких ви­падках сертифікати пред'являються до сплати достроково.

Операції з викраденими, втраченими кредитними картками. Викрадена, втрачена кредитна картка використовується особою для розрахункових операцій, наприклад, для ра­зової чи серійної купівлі товарів легкої промисловості, які надалі перепродаються. Купівля здійснюється безпосередньо або інкогніто (шляхом замовлення через Інтернет).

Характерною особливістю схеми є використання викрадених чи втрачених платіжних документів або інформації про них. Злочинні кошти відмиваються, набуваючи вигляду при­дбаного товару. Схема функціонує на етапах розміщення та інтеграції та зазвичай може ви­користовуватись як частина складнішої.

Можливим порушенням законодавства при реалізації такої схеми є привласнення коштів з кредитного рахунка. В операції задіяний викрадений, втрачений платіжний документ або несанкціоновано отримана інформація про нього чи доступ до чужого рахунка.

Зазвичай, схема може виявитися правоохоронними органами під час оперативних заходів, а також банком при аналізі розрахунків за карткою. У випадку викрадення кредитних карток вірогідність швидкого виявлення злочину дуже висока, оскільки спостерігається чітка тен­денція до негайної зміни характеру покупок, які тривають майже постійно, до повного ви­черпання коштів на рахунку. Якщо викрадена лише інформація про картку, характер зміни купівельної активності більш завуальований та може мати кілька циклів.

Операції з вивезенням фізичною особою-резидентом брудних коштів за кордон. Пе­реказ злочинних грошових коштів за кордон здійснюється резидентом України, який виїж­джає на постійне місце проживання. Певним чином ця особа отримує готівку від власника таких коштів, перераховує на свій рахунок та переказує її за кордон. Згодом ці кошти мо­жуть повернутися в Україну в легальній формі через підконтрольні фірми, карткові рахунки або у вигляді інвестицій.

Часто використовується як проміжний ланцюг в більш складних схемах (на етапі розша­рування). Брудні кошти переміщуються з метою маскування реальних джерел їх походжен­ня. При реалізації схеми можливі такі порушення законодавства, як підробка документації щодо джерел походження грошових коштів, які вивозяться за межі України.

Схема, зазвичай, виявляється банківською установою в ході валютного контролю операцій, а також — з високою вірогідністю — податковими органами та Держфінмоніторингом.

Операції з переведення фізичною особою-нерезидентом брудних коштів за кордон. Нере­зидент отримує брудні кошти та перераховує їх на свій розрахунковий рахунок, який знаходить­ся за межами України.

Зазвичай, схема виявляється при аналізі банківських рахунків, при перевірках відомос­тей про особу-нерезидента, що перебуває на території України, при проведенні валютного контролю та отриманні необхідних документів.

Фіктивний контракт з переведенням брудних коштів за кордон. Злочинні кошти по­трапляють на українське підприємство та завдяки оформленню фіктивного контракту з іно­земною фірмою на поставку товарів чи отримання послуг (наприклад, за маркетингові до­слідження) переводяться за кордон.

Така схема застосовується для приховування джерел походження брудних коштів. Осо­бливістю схеми є застосування фіктивного контракту на поставку товарів, надання послуг. Варіантом схеми є сплата штрафних санкцій за контрактом.

Найбільш вірогідно виявити таку схему банківськими установами (при дослідженні фі­нансових операцій, проведенні валютного контролю), а також Держфінмоніторингом безпо­середньо.

Кредитування під заставу брудних коштів, розміщених на депозиті. Особа розміщує кошти, здобуті протиправною діяльністю, на депозитному рахунку в банку. Далі отримуєть­ся кредит, забезпеченням якого є кошти на депозиті.

Така схема застосовується для приховування джерел походження «брудних» коштів (на етапах розшарування та інтеграції). Зазавичай це є частиною більш складних схем.

Особливістю схеми є те, що депозитні кошти виступають у формі застави під банківсь­кий кредит. Відсотки, що одержуються за депозитним внеском, частково компенсують ви­трати, пов'язані з користуванням кредитом.

У деяких випадках можлива участь у схемі працівників фінансової установи, що супро­воджується наданням недостовірної інформації для отримання кредиту.

Схема, зазвичай, виявляється банківськими установами під час аналізу стану та динамі­ки банківських рахунків, фінансового аналізу. Також існує досить висока вірогідність ви­явити схему при здійсненні виїзних перевірок Національним банком України, дослідженні фінансової операції Держфінмоніторингом, проведенні оперативних заходів правоохорон­ними органами.

Кредитування під забезпечення брудними коштами у формі поручительства. Особа отримує в банку кредит під поручительство іншої особи. Зобов'язання погашає брудними коштами поручитель, які, відповідно, легалізуються.

При реалізації схеми можливе надання недостовірної інформації банку для отримання кредиту.

Найчастіше схема виявляється банківською установою під час аналізу стану та динаміки банківських рахунків, а також досить істотна можливість її виявлення при проведенні виїз­них перевірок Національним банком України, дослідженні фінансових операцій Держфін­моніторингом.

Операції з використанням доміциляції векселя. Фірма укладає з банком договір з до-міциляції векселів та переказує кошти на вексельний рахунок. Банк-доміциліат протягом обумовленого договором строку здійснює оплату векселя.

Це одна з типових схем, які застосовуються задля «розриву ланцюгу» процесу від­мивання. Використання вексельних розрахунків сприяє маскуванню слідів злочинних коштів.

Одним із варіантів схеми може бути використання доміцильованого векселя як застави для одержання фізичною особою наявного кредиту в банку, в тому числі за участю нерези­дента (який пред'являє до оплати доміцильований банком вексель). Доміцильований век­сель зручний тим, що його використання підвищує безпеку операцій, однак додаткова взає­модія з банком збільшує строки їхнього виконання, тому для відмивання часто користуються також і недоміцильованими векселями. При реалізації схеми можлива фаль­сифікація звітності, платіжних документів.

Зазвичай, схема виявляється банківською установою під час аналізу стану та динаміки банківських рахунків, фінансовому аналізі. Реальну можливість виявити таку схему мають податкові органи (при проведенні виїзних перевірок, аналізі операцій), а також правоохо­ронні органи (при проведенні оперативних заходів) та Держфінмоніторинг (при досліджен­ні фінансових операцій).

Операції з використанням векселя. Власник брудних коштів виписує в оплату отри­мання якогось товару чи послуги від фірми А вексель з бланковим індосаментом. В ході пе­вних операцій цей вексель отримує фірма В, яка пред'являє його до сплати власнику та отримує легалізовані кошти.

Зазвичай, схема застосовується в комплексі з іншими та призначається для «розриву ла­нцюга» процесу відмивання. До можливих порушень законодавства при реалізації схеми належать: фальсифікація звітності та платіжних документів.

Схема виявляється банківською установою в ході аналізу стану та динаміки банківських рахунків, при фінансовому аналізі. Досить імовірно її виявити при проведенні виїзних пере­вірок, аналізі звітності (податковими органами, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку), а також за допомогою оперативних заходів правоохоронних органів.

Операції з використанням платіжних карток. За межами України брудні кошти пе­реводяться на пластикову картку. Картку фізично ввозять на українську територію та зні­мають готівку.


Схема використовується для «заплутування слідів», а саме — повернення в Україну валютних коштів, які незаконно акумулювались в закордонних банках, для подальшого використання їх в тіньовому бізнесі.

Можливі порушення законодавства при реалізації схеми:

використання платіжної картки особою, яка не є її законним власником;

порушення порядку переміщення валюти через кордон України.

Зазвичай схема виявляється при здійсненні оперативних заходів (перевірка джерел кош­тів, що ввозяться).

Фіктивні операції з цінними паперами з переказом коштів за кордон. Нерезидент укладає угоду на придбання цінних паперів, отримує цінні папери від підставного про­давця, але не розплачується за них (варіант: отримує цінні папери, після чого угода ска­совується, але цінні папери не повертаються). Далі ці папери продаються нерезидентом за брудні кошти. Кошти перераховуються за межі України на рахунок нерезидента під виглядом «повернення інвестицій».

Схема застосовується для приховування джерел походження брудних коштів з метою їх подальшої легалізації та є ланкою великої схеми відмивання.

До можливих порушень законодавства при реалізації схеми належать такі. У схемі можуть порушуватися вимоги постанови НБУ від 18.03.97 р., № 127 (щодо надання до­даткових документів). Зокрема, може мати місце шахрайство або підробка документів, в тому числі використання підроблених або викрадених/загублених документів для на­дання банку при купівлі іноземної валюти, а також відсутність документів, що підтвер­джували б попереднє інвестування особою грошових коштів в Україну, представлення «повернення інвестицій» в якості призначення платежів по операціях з переказу валюти за кордон.

Особливістю схеми також є те, що цінні папери придбаваються та продаються нерезиде­нтом майже за однаковою ціною (це робиться з метою уникнення появи оподатковуваного доходу у нерезидента). Враховуючи значний обсяг операцій, повний розрахунок з продав­цем за придбані цінні папери не здійснюється.

Схема виявляється при аналізі банківських рахунків, при здійсненні валютного кон­тролю.

Кредитування під заставу брудних коштів на депозиті з проведенням операцій за кордоном. Банк видає кредит під заставу злочинних коштів на депозитному рахунку. Кошти спрямовуються за межі України та певний час обертаються там, повертаючись в Україну. Отриманий легальний дохід акумулюється за кордоном.

Така схема застосовується для приховування джерел походження брудних коштів (етапи розшарування та інтеграції). Особливістю схеми є те, що депозитні кошти висту­пають у формі застави під банківський кредит. Часто умовою реалізації схеми є фальси­фікація звітності.

Зазвичай, схема виявляється банківською установою під час валютного контролю опе­рацій, а також при загальному аналізі банківських рахунків.

Кредит під заставу

Банківська установа надає резидентам України кредити для здійснення передплати від­повідно до зовнішньоекономічних контрактів. Кредитні кошти перераховуються на рахунки нерезидентів в офшорних банках. Через передбачені законодавством терміни вони повер­таються до українського банку через невиконанням фірмою-нерезидентом умов контракту.

Депозит (брудні кошти)

Однак протягом цього терміну кредитні кошти українського банку використовуються в ко­мерційній діяльності офшорних структур, і отриманий прибуток залишається за межами України.

Операції з відмивання коштів за допомогою депозитних сертифікатів на пред'явника, емітованих в іноземній валюті. В Україні в банку У мають рахунки фірми «експортер» та «імпортер». Банк У має кореспондентський рахунок у валюті (вільно конве­ртовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, та неконвертовані валю­ти) в банку А країни А. У тому самому банку має кореспондентський рахунок в тій самій валюті банк іншої країни В. Країна В, зазвичай, територіально віддалена, з неї важко отри­мати інформацію, що становить банківську таємницю. В банку В є рахунки «брудних» та «чистих» фірм.

 

 


Експортер за фіктивним експортним контрактом отримує валютну виручку від «бруд­ної» фірми. Того самого дня він купує в банку У (або у торгівця цінними паперами) депози­тні сертифікати на пред'явника у валюті. Надалі сертифікати передаються імпортеру. Імпо­ртер того самого дня пред'являє їх до сплати та перераховує валюту «чистій» фірмі за фальшивим імпортним контрактом.

Схема може використовуватись для надання брудним коштам легального вигляду шляхом розриву ланцюга легалізаційного процесу. Маскування коштів відбувається також завдяки залученню іноземних банків-оболонок, у тому числі використанню операцій з кореспонде­нтськими рахунками. За межами країни прослідкувати зв'язки між коштами, які проходили через Україну, майже неможливо.

Завдяки тому, що операції проводяться в один і той самий день, в банках У та А баланси закриваються. Всі операції проводяться в межах кореспондентських рахунків в банку А. Схема може працювати і без реальних коштів на вході, уможливлюючи підтвердження ле­гального походження необмеженої суми грошей. При цьому експортер в Україні ще може заявити про відшкодування ПДВ. Якщо експортер та імпортер є фіктивними фірмами, одра­зу після проведення операції вони безслідно зникають разом зі звітністю.

Зазвичай схема виявляється при аналізі операцій з ощадними сертифікатами, емітовани­ми в іноземній валюті, моніторингу зовнішньоекономічних операцій клієнтів та за умови співпраці з компетентними органами інших країн.