ПЕРЕДМОВА

П

роцеси глобальної інтеграції фінансових ринків зумовлюють необхідність вирішення країнами з транзитивними економіками важливих завдань щодо створення та забезпечення сприятливих умов функціонування конкурентоспроможних ринків фінансових послуг як складової фінан­сового ринку. Загальновідомо, що успішне функціонування фінансових ринків — стрижневий фактор досягнення високих темпів економічного зростання; недостатній рівень розвитку фінансових ринків — одна з причин бідності багатьох країн світу. Події на фінансових ринках безпосередньо впливають на особистий добробут громадян, поведінку виробників і споживачів, рівень економічного розвитку. Виходячи з цього, розробка національної стратегії розвитку фінансового сектора України є необхідною передумовою подальшої успішної розбудови держави та її інтеграції до світового еконо­мічного простору та вступу до Європейського Союзу.

В умовах розвиненої ринкової економіки, де гроші протягом століть формувались і розвивались як товар, подібний до будь-якого іншого, фінансовий ринок має розвинену, розгалужену інфраструктуру сфери фінансових послуг. В умовах глобалізації економічних відносин інфраструктура фінансових ринків передбачає розвиток в країні ефективної банківської системи, фондових бірж та позабіржових систем, небанківських кредитно-фінансових інститутів, сфери допоміжних та супутніх послуг, зако­нодавчої бази, що забезпечує врегулювання економічних взаємовідносин між суб'єктами економіки, що діють на фінансовому ринку, державний бюджет та інші елементи (в т.ч. соціальний елемент).

Ринок фінансових послуг в Україні перебуває на початковому етапі становлення, так само як і ін­ші складові ринкової інфраструктури. Складний і суперечливий процес зміни характеру виробничих відносин однак має певні результати. В Україні створена дворівнева банківська система, працюють фондові біржі та позабіржові системи, поступово входять в обіг цінні папери та похідні цінні папери, розвиваються існуючі та з'являються нові страхові компанії, набуває розвитку система недержавного пенсійного страхування, формується сфера іпотечних послуг тощо. Однак темпи розвитку ринку фі­нансових послуг в Україні стримуються нескоординованими діями законодавчих та виконавчих влад­них структур, нестійким і недосконалим законодавством, податковою системою, незадовільним ста­ном приватизаційних процесів та іншими зовнішніми факторами.

Майбутнім менеджерам (управителям) у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання важли­во оволодіти теорією і практикою організації фінансової діяльності на ринках фінансових послуг та набути знань про систему фінансового моніторингу та оподаткування фінансових установ. Це допоможе їм ефек­тивніше застосовувати набуті знання з організації та управління фінансовою установою у конкурентному ринковому середовищі, а ті фахівці, які мають перспективи професійного зростання на державній службі зможуть застосувати свої знання під час перебування на базах практики та працюючи за фахом в департа­ментах та відділах по контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності органів Державної податкової служби України, Міністерстві фінансів України, територіальних відділеннях Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Державної комісії з цін­них паперів та фондового ринку України, Національному банку України та Державному комітеті фінансо­вого моніторингу, Державному казначействі України, Контрольно-ревізійному управлінні України та ін­ших державних та комерційних установах фінансового та реального сектору економіки.

Мета пропонованого навчального посібника — висвітлити сутність основних фінансових катего­рій і відносин, що виникають між суб'єктами ринку фінансових послуг, а також механізми і організа­ційні структури, які забезпечують функціонування сфери фінансових послуг. Автори комплексно пі­дійшли до вивчення ринку фінансових послуг, розглянувши та класифікувавши його за суб'єктною ознакою в розрізі мережі спеціальних фінансових інституцій, що становлять організаційну структуру сфери фінансових послуг і забезпечують функціонування грошей і фінансів.

Об'єктом вивчення у запропонованому навчальному посібнику є ринок фінансових послуг та йо­го структурні сегменти, які у навчальній та спеціальній літературі часто ототожнюють з фінансовим ринком та фінансовим сектором економіки. Предметом вивчення є фінансова діяльність суб'єктів го­сподарювання національної та світової економіки, що здійснюються з фінансовими та не фінансовими активами при наданні фінансової послуги з метою отримання прибутку або збереження реальної вар­тості фінансових активів.

Нижче спробуємо визначити місце і роль ринку фінансових послуг в структурі фінансового секто­ру економіки.

Фінансовий сектор є однією з найважливіших складових національної економіки.

Відсутність цілісного державного бачення ефективної моделі розбудови фінансового сектора на се-редньострокову та довгострокову перспективи призводить до проблем у його функціонуванні та недос­коналості розвитку, що, своєю чергою, позначається на вирішенні стратегічних економічних та соціа­льних проблем країни, забезпеченні її національних фінансових інтересів.

Проектом Стратегії розвитку фінансового сектора України на період до 2015 року, який розробле­ний робочою групою в складі представників Державної комісії з регулювання ринків фінансових по­слуг України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на виконання Указу Президента України, № 659/2007 від 20 липня 2007 року «Про рішення Ради наці­ональної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року «Про хід виконання рішень Ради націо­нальної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» визначено, що фінансовий сектор — це фінансовий ринок, який забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними держа­вою та Тірегуляторними органами. Складовими фінансового ринку є і грошово-кредитний, страховий, фондовий ринки, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг та інші ринки фінансових послуг.1

У проекті Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні2 за­значено, що фінансовий сектор є однією з найважливіших складових національної економіки, що сприяє підвищенню добробуту нації і забезпечує стабільний розвиток усіх галузей народного госпо­дарства. Інституційні реформи фінансового сектору призвели до формування в Україні економіки ри­нкового типу і створення трьохланкової системи її фінансування — бюджетне фінансування, банків­ське кредитування та інвестування через механізми фінансових ринків, зокрема ринків капіталу.

Світовий досвід свідчить, що фінансові ринки:

є засобом міжгалузевого переливу капіталу і збереження національного багатства;

забезпечують стабільність руху фінансових активів і надійність фіксації права власності на майно та майнові права незалежно від місця розташування чи юрисдикції об'єкта інвестиційної діяльності;

приваблюють інвесторів, які спрямовують фінансові ресурси на створення прибуткових під­приємств, що підвищує їх ринкову вартість та забезпечує процес виробництва, стимулюючи розвиток високих технологій та інновацій;

визначають справедливу ціну фінансових активів, оскільки для підприємства визначальним фактором є вартість залученого капіталу;

формують ціну капіталу та ціни на продукцію підприємств, вироблену на території певної країни (або економічної спільноти, до якої входить ця країна) на ринку певної країни (спільноти), а не за її межами;

позитивно впливають на процес накопичення багатства як в грошовій, так і в інтелектуальній формі, та на розвиток інших національних ринків (наприклад, ринку нерухомості чи оптових товарних ринків).

1          Стратегія розвитку фінансового сектора України. // Цінні папери України. — № 1 (543) 8 січня 2009 року. — Режим доступу: http://www.securities.org.ua/ securities_paper/.

2          Проект Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні. — Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang= ua&get= 118&ісі=891).

Фінансові ринки є індикатором інвестиційної активності і відображають привабливість національної економіки для інвестора — як вітчизняного, так і іноземного. Фінансові ринки формуються як ринки, по­кликані забезпечити надійні механізми створення, зберігання та обміну фінансових активів через певну ін­фраструктуру торгівлі цими активами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг», «фінансові активи — кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів». Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено більш наближене до світових норм фінансового права ви­значення поняття «фінансові інструменти — цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсот­кові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони)».

За загальноприйнятою у світі класифікацією фінансові ринки поділяються за строками життєвого циклу на ринки короткострокових боргових зобов'язань, який називають грошовим ринком (money markets), та ринки безстрокових і дострокових фінансових активів — ринки капіталу (capital markets). Граничною межею між довгостроковими і короткостроковими інструментами зазвичай вважають ча­совий інтервал в один рік. У разі життєвого циклу фінансового інструмента менше одного року такий інструмент належить до короткострокового, а строки погашення інструменту понад один рік класифі­кують його як довгостроковий.

Ринки капіталу включають ринки безстрокових та довгострокових фінансових інструментів, які мають форму цінних паперів, та ринки інших фінансових інструментів, які не мають форми цінного паперу (крім інструментів грошового ринку). Класифікація фінансових інструментів наведена у Директиві ЄС 39/2004 «Про ринки фінансових інструментів». Отже, ринки капіталу як сегмент фінансового ринку теж є складо­вою фінансового сектору України.

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ринки фінансових послуг — це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг (банківські послуги, страхові послуги, інвестиційні послуги, операції з цінними паперами та послуги на інших видах ринків, які забезпечують обіг фінансових активів). До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвести­ційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових ак­тивів.

В основі визначення як фінансового ринку, так і ринку фінансових послуг ключовим є поняття фі­нансової послуги та фінансового активу. Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та держа­вне регулювання ринку фінансових послуг», фінансова послуга — це операції з фінансовими актива­ми, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансова послуга, фі­нансовий актив — це специфічний (фінансовий) товар, який має ціну та відповідні характеристики. Мінова вартість проявляється через ціну, яка набуває форми страхового тарифу, відсотку за кредит, дивіденду по цінних паперах тощо. Згідно з дією законів ринку, ціна на товар формується під впливом попиту і пропозиції, порівняння показників конкуруючих виробників. За умов ринкової конкуренції ціна на фінансовому ринку утримується у певних межах.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок про те, що в основі сучасної струк­тури фінансових ринків є ринки фінансових послуг. На ринках фінансових послуг реалізується такий вид економічної діяльності, як фінансова діяльність суб'єктів господарювання.

Відповідно до Господарського Кодексу України (глава 35), фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також до­поміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Страхуванням у сфері госпо­дарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання. Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльнос­ті (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною ва­лютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).

Стратегія розвитку фінансового сектора України як специфічна ринкова концепція мислення і практичної дії вкрай складна для сприйняття, теоретичного засвоєння і ще складніша для практичної реалізації, що дає підстави стверджувати про актуальність та фахову необхідність освоєння студента­ми навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг». Послідовність викладу матеріалу у навчаль­ному посібнику «Ринок фінансових послуг: теорія і практика» підпорядкована логіці вивчення сфери фінансових послуг за суб'єктною ознакою в розрізі окремих фінансових інститутів фінансового ринку України.

У першому змістовому модулі розглядаються теоретико-методологічні основи організації та дер­жавного регулювання ринку фінансових послуг, розкрито сутність та структуру сфери фінансових по­слуг, особливості діяльності фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Особлива увага у навчальному посібнику приділена наданню студентам можливостей для глибокого вивчення теорети­чно-методологічних і практичних аспектів здійснення оцінки податкового потенціалу сфери фінансо­вих послуг та механізмів розробки та реалізації конкурентних фінансових, інвестиційних та податко­вих стратегій на ринку фінансових послуг.

Щодо питань оподаткування сектору фінансових послуг, то дотримання загальних принципів ефе­ктивного оподаткування у галузі фінансових послуг є завданням, важливість якого постійно зростає. Найретельнішої уваги при вивченні податкового законодавства потребує опанування студентами ос­


новних принципів оподаткування в сфері фінансових послуг. Специфіка полягає в тому, що, на відмі­ну від інших секторів економіки, основні види фінансових послуг історично розвивались відокремле­но один від одного — зазвичай, під наглядом різних регулюючих органів та з застосуванням відмін­них систем бухгалтерського обліку. Однак цей розділ між видами фінансових послуг стрімко зникає протягом останніх років, оскільки:

фінансові інструменти перетворюються на майже цілковиті взаємозамінники. Скажімо, поліси зі страхування життя сьогодні безпосередньо конкурують із довготерміновими банківськими депози­тами та, особливо, з пенсійними планами;

у більшості країн постійно слабшають обмеження на одночасне надання різних видів фінансо­вих послуг. Таким чином, одні і ті самі установи можуть пропонувати ринкові прямо конкуруючі види фінансових послуг;

різниця між кредитними ризиками та ризиками інших фінансових установ також зменшується, оскільки страхові компанії сьогодні можуть спеціалізуватися на досить вузько визначених ризиках (прикладами можуть бути страхування ризиків коливання валютних курсів або невдалого сільського­сподарського врожаю).

Зростаюча економічна рівноцінність і взаємозамінність окремих видів фінансових послуг означає, що податкова система також повинна тлумачити відповідні послуги рівномірно. Іншими словами, трансакції однакового економічного змісту повинні оподатковуватись на однакових умовах і в одна­ковому обсязі.

Інша специфіка оподаткування фінансового сектору пов'язана з його технічними особливостями, які не дозволяють застосовувати для фінансових посередників звичні підходи прямого оподаткування корпоративного прибутку. Технічні особливості полягають у відмінних системах обліку фінансового посередництва, які повинні відбиватися не лише у правилах бухгалтерського обліку, але і у розрахун­ку податкових зобов'язань. Наприклад, на відміну від звичайної підприємницької діяльності, для якої видатками можуть вважатись лише фактичні видаткові зобов'язання кожного звітного періоду, стра­ховим компаніям може дозволятись списувати з прибутку ті видатки, зобов'язання за якими ще не ви­никли фактично, але виникли умовно, враховуючи майбутні ризики за страховими угодами.

У другому змістовому модулі подається характеристика фінансових послуг на грошовому та ва­лютному ринку, а саме: ринок банківських послуг; ринок фінансових послуг кредитних спілок; ринок фінансових послуг ломбардів; фінансові послуги в системі гарантування вкладів; фінансові послуги на валютному ринку.

У третьому змістовому модулі авторами розглядається сфера послуг небанківських фінансових установ на ринку капіталу та показана специфіка схем реалізації та державного регулювання в кон­тексті світової практики та сучасних тенденцій у сфері послуг з перейняття ризику страховими ком­паніями, ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів, фінансових послуг з лізингу, фі­нансових послуг у сфері будівництва та операцій з нерухомістю, послуг у сфері інноваційної діяльності, а також фінансових послуг міжнародних фінансових організацій та установ.

Четвертий змістовий модуль присвячений послугам та механізмам організації та функціону­вання на фондовому ринку. Розглядається структура та склад професійних учасників фондового ринку, фінансові послуги у сфері депозитарної діяльності, фінансові послуги торгівців ці

нними паперами, послуги з організації торгівлі на фондовому ринку.

У п'ятому змістовому модулі авторами визначено місце сфери допоміжних та супутніх послуг в структурі ринків фінансових послуг з огляду на вітчизняну практику та європейський досвід забезпе­чення фінансової безпеки учасників ринку.

При підготовці навчального посібника «Ринок фінансових послуг: теорія і практика» авторам довелось вносити корективи до тексту через зміни, що відбулися у законодавстві на момент передавання посібника до видавця. Зміст даного навчального посібника у рамках невеликого обсягу не зможе дати досить повного уявлення про ринок фінансових послуг та особливості його розвитку в Україні. Проте він стане у нагоді студентам у вивченні окремих його аспектів.