1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

 

Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юри­дичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Андеррайтинг — купівля на первинному ринку цінних паперів з подальших їх перепро­дажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати цінні папери, що не були продані.

Банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б од­ному іноземному інвестору, перевищує 10 %.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в по­рядку і на умовах, визначених у Законі України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківське регулювання — одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за пору­шення банківського законодавства.

Банківський нагляд — система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та фінансово-кредитними установами


у процесі їхньої діяльності законодавства і встановлених нормативів із метою забезпечення ста­більності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продо­вження терміну погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Банківський платіжний інструмент — засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та держателя цього банківсь­кого платіжного інструменту. За допомогою них формуються документи за операціями, здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких прово­диться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних ін­струментів.

Банківські рахунки — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зо­бов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснюва­ти переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті Украї­ни або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на до­говірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і під­лягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зо­бов'язань.

Капітал підписний — величина капіталу, на яку отримані письмові зобов'язання акціо­нерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

Капітал приписний — сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації.

Капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписаний капітал.

Капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та додаткового капі­талу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.

Ліквідаційна маса — усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації.

Мораторій — зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань що­до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Неплатоспроможність банку — неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капі­талу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивно­го капіталу банку.

Споріднена особа — юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Системоутворюючий банк — банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 % від зага­льних зобов'язань банківської системи.

Учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є відкритим акціонерним то­вариством, і пайовики кооперативного банку.