2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. Суспільне призначення податків виявля­ється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та фо­рмуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпоря­дження держави.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функ­ція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів го­сподарювання.

Використання податків у цій функції є досить складним процесом і, на думку авторів підручника «Фінанси підприємств» за загальною редакцією А. М. Поддєрьогіна, залежить від правильного вирішення таких питань:

Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума ви­плаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, спла­та місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акциз­ного збору, податку на додану вартість).

Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіс­кальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і ди­ференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю опо­даткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресив­ними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збі­льшенням об'єкта оподаткування).

Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої фу­нкції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6.         Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства
суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання
або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації;
несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; прихову-
вання об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча
функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалі­зації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швид­кість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кож­на держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, ста­ну економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення економічних і соціаль­них завдань, власних національних особливостей.

Законом України «Про систему оподаткування» визначені принципи побудови сис­теми оподаткування:

^стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення вироб­ництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної

продукції;

^ стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — вве­дення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

^ обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового за­конодавства;

^ рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;

^ рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, у т. ч. нере­зидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

^ соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподатку­вання громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

^ стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

^ економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

^ рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бю­джету для фінансування витрат;

^ компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування ви­ключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сіль­ськими, селищними, міськими радами;

^ єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта опо­даткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

^ доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для плат­ників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Основи вітчизняної системи оподаткування закладені Законом України «Про систему оподаткування» та передбачають два види податків та зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України — загальнодержавні та місцеві податки та збори (обов'язкові платежі) (див. рис. 4.1.)

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціаль­не використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, ви­значені законами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, місь­кими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Ра­дою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, мі­ськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

подавати до державних податкових органів та інших державних органів, відповідно до законів, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчи­сленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені за­конами терміни;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподатку­вання, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

■ подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

 

■Ц                  _         

 

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)


Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

 

 

 


^ податок на додану вартість; ^ акцизний збір;

^ податок на прибуток підприємств; ^ податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито; ^ податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки);

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер­жавного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через держав­ний кордон України;

збір за використання радіочастотного ресурсу України;

збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікова­ними когенераційними установками;

збір за проведення гастрольних заходів;

судовий збір;

збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

 

__

 

Встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. По­рядок зарахування до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільо­вих фондів визначається згідно з законами України.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

збір за паркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Система податків та зборів (обов'язкових платежів) України

Механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до пере­ліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених зако­нами України. Зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами

 

 

одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними подат­ковими органами;

оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових орга­нів та дії їх посадових осіб.

Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у вста­новлений законом термін.

Фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депози­тних) рахунках платників податків — клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом.