1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

 

Податок (збір, обов'язковий платіж) до бюджетів та державних цільових фондів —

це обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди — це фонди, які створені відповідно до законів України і фо­рмуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових плате­жів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, та фізичних осіб.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

Матеріальний актив — основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрі­зняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Нематеріальний актив — об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавст­вом, об'єктом права власності платника податку.

Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Корпоративні права — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), в т. ч. права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодав­ства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товарис­тва, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в ін­ших організаційно-правових формах.

Резиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не ма­ють статусу юридичної особи (філії, представництва), які створені та здійснюють свою дія­льність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Нерезиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають ста­тусу юридичної особи (філії, представництва) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Лізингова (орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фі­зичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передавання орендарю майна,


що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передавання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орен­додавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володін­ня об'єктом лізингу.

Платники податків — юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підроз­діли, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладений обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Податкове зобов'язання — зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законо­давством.

Податковий борг (недоїмка) — податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних сан­кцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністра­тивному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахо­вана на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без ураху­вання пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням по­даткового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відпові­дними законами.

Податкове повідомлення — письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контро­люючим органом у випадках, передбачених законодавством.

Податкова вимога — письмова вимога податкового органу до платника податків пога­сити суму податкового боргу.

Податкова декларація, розрахунок — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюєть­ся нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).