8. РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

 

Залежно від особливостей функціонування національної фінансової системи, обумовле­них специфікою законодавства, рівнем економічного розвитку та регулювання економіки виділяють три моделі наглядових систем:

1.         Секторну, яка грунтується на чіткому розподілі завдань і функцій наглядових органів
(регуляторів) за діяльністю окремих секторів — банківського, страхового та фондового
(Греція, Іспанія, Кіпр, Литва, Словенія, Болгарія, Румунія).

Модель за завданнями, відповідно до якої обов'язки наглядових органів розподілені на основі завдань і функцій нагляду: на пруденційний нагляд за діяльністю фінансових по­середників і на регулювання бізнесу у фінансовій сфері з метою забезпечення його прозоро­сті (Нідерланди, Франція, Португалія, Італія).

Модель єдиного нагляду, за умови використання якої відбувається концентрація всіх наглядових функцій в єдиному наглядовому органі.

В деяких країнах ці функції виконує центральний банк (Чехія, Словаччина), а в окремих країнах єдиний наглядовий орган відокремлений від центрального банку (Естонія, Латвія, Мальта, Угорщина). (Див. табл. 3.1.)




Розглядаючи моделі регулювання та нагляду за діяльністю фінансового сектору, слід врахо­вувати ряд умов, яким повинна задовольняти ефективна регулююча структура, зокрема:

чіткі цілі діяльності та функції;

незалежність і підзвітність регулятора;

достатність ресурсної бази для ефективного виконання регулюючих функцій;

відповідне (гармонійне) законодавче середовище і достатність повноважень для засто­сування санкцій;

можливість кількісної оцінки ефективності регулювання.

Зазначимо, що за умови виконання функцій регулювання фінансового сектору кількома регуляторами особливої актуальності набуває питання забезпеченості належного рівня об­міну інформацією та координації їх діяльності.

Однією з провідних тенденцій на світових фінансових ринках є об'єднання державних органів-регуляторів, що комплексно регулюють усі сегменти фінансового ринку та здійс­нюють консолідований нагляд за фінансовими установами — так званих мегарегуляторів.

Основними причинами вибору моделі, яка передбачає функціонування одного регулято­ра, що має особливий статус, є:

можливість врегульовувати проблему конфлікту інтересів в сфері державного управ­ління завдяки колегіальному принципу, який забезпечує необхідне представництво та ба­ланс інтересів різних державних органів, керівники яких представлені у мегарегуляторі, при формуванні стратегічних рішень;

складність об'єктів регулювання, яка вимагає концентрації та переосмислення суто спеціальної і досить різноманітної інформації, а також наявності досвіду і високої профе­сійної підготовки фахівців, яких легше залучити, маючи фінансову автономність;

унікальний організаційно-правовий статус мегарегулятора, який дозволяє якнайкра­ще виконувати функцію захисту прав і законних інтересів інвесторів та споживачів фінан­сових послуг, а також істотно підвищити рівень довіри до його дій.

До створення мегарегулятора «підштовхує» також універсалізація та диверсифікованість діяльності фінансових установ. Щезає дублювання функцій різних регуляторів, перетинання повноважень при прийнятті рішень, регулятивний арбітраж, не порушується єдність законо­давчої основи функціонування фінансового ринку, зменшується ризик втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю.

Багато науковців та практиків обґрунтовують створення в Україні окремої незалежної державної фінансової установи з повноваженнями проведення фінансового нагляду та регу­лювання на консолідованій основі — із назвою «Державна інспекція фінансового нагляду», яка б мала повну незалежність (інституційну, функціональну, особисту, фінансову тощо).

Додатковими аргументами на користь інтеграції нагляду на ринку фінансових послуг є:

розвиток та підвищення стабільності фінансових ринків завдяки скоординованим управлінським заходам;

зниження сукупних витрат управління за рахунок об'єднання інформаційних техноло­гій та систем, створення єдиних баз даних та реєстрів;

підвищення ефективності управління за рахунок консолідації висококваліфікованого персоналу та реалізації єдиної кадрової політики;

підвищення здатності своєчасно та адекватно реагувати на виникнення фінансових інно­вацій та фінансових конгломератів;

проведення найбільш комплексного та повного контролю конкретного набору фінан­сових послуг у кожному конкретному випадку і установі за допомогою єдиних методів (пе­ревірок, звітності).

За умови вигідності перспектив об'єднання повноважень нагляду цей процес є складним із процедурних поглядів. Передусім, проблемним є узгодження структури та складу «ново­го» органу з нормами чинних законів України «Про фінансові послуги..» та «Про цінні па­пери та фондовий ринок...».

Додаткової уваги потребує і наступна надзвичайна монополізація функцій нагляду в од­них руках (голови комісії). Уникнути цього можна шляхом ускладнення структури керівни­цтва комісії та процедур прийняття рішень (за прикладом НБУ — рада, правління, голова), однак, це, своєю чергою, істотно впливатиме на строки таких рішень та значно знизить не­обхідну оперативність комісії.

В Україні в процесі інтеграції державного управління фінансовими ринками наразі обмежи­лися лише небанківськими фінансовими установами, (щоправда, за необгрунтованим винятком інвестиційних фондів і компаній). Натомість зміни в розподілі контрольних повноважень, з огляду на дотримання одноманітності та обгрунтованості дій у контролі об'єктів та суб'єктів, є об'єктивно необхідними. Вони однозначно сприятимуть усуненню проблем перетину, дублю­вання повноважень або уникнення нагляду в окремих операціях, а також конфлікту інтересів та сфер впливу регулюючих органів на фінансовому ринку України.

Що стосується ефективності державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні, то для упередження кризових явищ в економіці органам державного регулювання важливо посилити контроль за станом загальної фінансової експансії і «мильними бульбаш­ками», що характеризується трьома складовими: швидким ростом цін на активи, підйомом економічної активності і постійним збільшенням грошової пропозиції і кредиту. На сього­дні, аналіз кризових явищ свідчить, що фінансова криза характеризує ситуацію, в якій фак­тична або потенційна паніка фінансових інститутів або «провали» фінансового ринку при­зводять до вимушеного призупинення фінансовими установами внутрішньої конвертова-ності своїх зобов'язань, або до втручання держави для упередження дестабілізації в фінан­совій системі. Зокрема експансійна грошово-кредитна і бюджетно-податкова політика дер­жави, зазвичай, призводить не тільки до кредитного, але і до фінансового буму загалом. Фі­нансовий бум провокує накопичення надлишкового боргу і неефективні інвестиції в реальні активи через їх переоцінку. В цьому випадку, якщо фінансовий сектор відчуває недостат­ність в пруденційному нагляді і регулюванні, фінансовий бум закінчується балансовими збитками через знецінення внутрішніх активів і подорожчання іноземних пасивів.

В короткостроковій перспективі з метою захисту учасників фінансового ринку України від негативних наслідків фінансової кризи необхідно сформувати умови для утворення компенса­ційних механізмів на ринках фінансових послуг шляхом створення фондів зі страхування депо­зитів, а також вдосконалення системи гарантування вкладів шляхом введення в коло гаранту­вання вкладів депозитів юридичних осіб. На нашу думку, державна підтримка та практична реалізація цих заходів дозволять суттєво знизити навантаження на Державний бюджет України.

На довгострокову перспективу в умовах загострення кризових процесів на світових фінан­сових ринках, а також враховуючи необхідність збереження ліквідності національної фінан­сової і банківської системи на рівні, здатному забезпечити конкурентоспроможність націона­льної економіки України, держава як регулятор і кредитор останньої інстанції має оптимізувати свою діяльність за такими пріоритетними напрямками модернізації сфери фі­нансових послуг, як: — впровадження механізмів «інтегрованого нагляду» та уніфікація ви­мог і стандартів фінансової діяльності з метою гармонізації системи управління інститутами сфери фінансових послуг з міжнародними стандартами; — консолідація відповідних держав­них функцій при переході від принципів галузево-функціонального регулювання ринку фі­нансових послуг до принципів державного регулювання ризиків, що виникають у фінансовій сфері (ризиків фінансової стійкості, недобросовісної конкуренції і порушення прав інвесторів та учасників ринку); — впровадження систем ризик-орієнтованого нагляду на засадах індиві­дуального підходу до оцінки ризиків окремих учасників ринку або їх активів; — розвиток і підвищення ефективності інфраструктури фінансового ринку; — вдосконалення систем фі­нансового моніторингу та розкриття інформації для громадян-інвесторів та професійних уча­сників ринків фінансових послуг; — створення широких можливостей для секюритизації фі­нансових активів та розширення спектру похідних фінансових інструментів; — створення сприятливого податкового клімату для учасників фінансового ринку і операцій з фінансовими інструментами; запобігання монополізації та створення врівноваженого конкурентного сере­довища для розвитку всіх сегментів ринку; — створення нового корпоративного законодавст­ва, що буде стимулювати домінування у сукупному обсязі частки портфельного інвестування, підвищення ролі інститутів спільного інвестування, довірчого управління майном (траст-фонди) та недержавного пенсійного забезпечення для акумуляції сукупних національних на­копичень і спрямування в реальний сектор економіки; — захист інтересів споживачів фінан­сових послуг та прав інвесторів на ринках злиття і поглинань; — введення жорстких і прозо­рих процедур банкрутства фінансових установ; — дотримання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства та впровадження загальноприйнятих норм поведінки учасників фінансового ринку, а також працівників регулюючих органів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

 

Рівень І

1.         Суб'єктами державного регулювання ринку фінансових послуг є:

Міністерство фінансів України, Національний банк України та Державна комісія з регулювання ри­нків фінансових послуг;

Національний банк України, Державна комісія з регулювання цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;

Національний банк України, Державна комісія з регулювання цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг;

Міністерство фінансів України, Національний банк України та спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

2.         Основною функцією Національного банку України є:

сприяння дотриманню стабільності банківської системи України;

забезпечення стабільності грошової одиниці України;

представництво інтересів України в міжнародних банках та інших міжнародних кредитних установах;

забезпечення цінової стабільності.

3.         Учасниками ринку фінансових послуг є:

юридичні особи, які мають право надавати фінансові послуги;

фізичні особи, які мають право надавати фінансові послуги;

споживачі фінансових послуг;

всі відповіді вірні.

4.         Здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фі-
нансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кри-
зовим явищам — це:

державний нагляд за фінансовими установами;

головна мета діяльності ДКЦПФР;

державне регулювання ринків фінансових послуг;

державний контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг.

5.         Неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх
членів та інших учасників ринків фінансових послуг, якому делегуються повноваження щодо
розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг, — це:

кредитна спілка;

саморегулівна організація;

Державна комісія з регулювання фінансових ринків;

асоціація учасників ринку фінансових послуг.

6.         Проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розви-
тку та функціонування ринків фінансових послуг; контроль за прозорістю та відкритіс-
тю ринків фінансових послуг — це:

мета державного регулювання ринків фінансових послуг;

мета діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

мета діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

завдання державного регулювання ринків фінансових послуг.

7.         Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансо­вих послуг;

нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

нагляду за діяльністю фінансових установ;

застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

всі відповіді вірні.

8.         Статутний капітал Національного банку України становить:

10 млн грн.;

100 млн грн.;

10 млрд грн.;

10 млн євро.

9.         Проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;
розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; захист прав споживачів фі-
нансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодав-
ства на ринках фінансових послуг та їх припинення; здійснення державного регулювання та нагля­ду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства в цій сфері — це:

мета державного регулювання ринків фінансових послуг;

мета діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

мета діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

завдання державного регулювання ринків фінансових послуг.

10.       Основними напрямками нагляду ДКРРФП є дотримання встановлених критеріїв та нор-
мативів щодо:

ліквідності, капіталу і платоспроможності, прибутковості та якості активів й ризиковості операцій комерційних банків;

ліквідності, капіталу і платоспроможності, прибутковості та якості активів й ризиковості операцій професійних учасників ринку цінних паперів;

ліквідності, капіталу і платоспроможності, прибутковості та якості активів і ризиковості операцій фінансових установ;

всі відповіді вірні.

11.       Першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів та забезпечення гарантій і
безпеки інвестиційної діяльності в економіку України є головним принципом:

державного регулювання ринків фінансових послуг;

державного регулювання ринку цінних паперів;

державного регулювання ринку банківських послуг;

державного регулювання економіки України.

12.       Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулю-
вання обсягу грошової маси через:

регулювання імпорту та експорту капіталу та процентну політику;

операції з цінними паперами на відкритому ринку;

управління золотовалютними резервами;

всі відповіді вірні.

13.       Не допускається використання золотовалютного резерву для:

продажу валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, у т. ч. політи­ку обмінного курсу;

фінансування витрат по операціях з іноземною валютою, монетарними металами;

надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України;

всі відповіді вірні.

14.       Золотовалютний резерв складається з таких активів:

монетарне золото та спеціальні права запозичення;

резервна позиція в МВФ;

іноземна валюта; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

всі відповіді вірні.

15.       Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та
вилучення з обігу належить:

комерційним банкам України;

Державному казначейству України;

уряду України;

НБУ.

16.       Національний банк України має право:

здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність;

бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ;

здійснювати операції з нерухомістю;

немає вірної відповіді.

17.       Мета діяльності Антимонопольного комітету України полягає у:

державному регулюванні ринків фінансових послуг;

проведенні ефективної політики стосовно забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних то­варів, робіт та послуг;

забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності;

сприянні просуванню національних товарів, робіт, послуг на міжнародні ринки.

18.       Основним завданням Антимонопольного комітету України є:

участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України;

державне регулювання ринків фінансових послуг;

проведення ефективної політики стосовно забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних то­варів, робіт та послуг;

сприяння просуванню національних товарів, робіт, послуг на міжнародні ринки.

19.       Кожен професійний учасник ринку цінних паперів має:

обов'язково бути членом всіх саморегулівних організацій, зареєстрованих ДКЦПФР;

обов'язково бути членом однієї саморегулівної організацій, зареєстрованої ДКЦПФР;

обов'язково бути членом однієї будь-якої з саморегулівних організацій професійних учасників ри­нку фінансових послуг;

добровільно приймати рішення про вступ до саморегулівної організації чи відмовитись від вступу до всіх саморегулівних оргаізацій взагалі.

20.       Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після:

державної реєстрації саморегулівної організації як юридичної особи;

вступу до асоціації професійних учасників ринків фінансових послуг понад 50 фінансових установ;

формування відповідного статутного капіталу;

внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

 

Мета регулювання ринку фінансових послуг.

Суб'єкти регулювання ринку фінансових послуг.

Уповноважений орган з регулювання ринку фінансових послуг та мета його діяльності.

Мета та завдання діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Мета та завдання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правове положення Національного банку України.

Назвіть функції Національного банку України.

Назвіть операції Національного банку України.

Нормативи обов'язкового резервування НБУ.

Операції на відкритому ринку Національного банку України.

Банківське регулювання та банківський нагляд НБУ.

Валютне регулювання НБУ.

Доходи та витрати НБУ, а також розподіл його прибутку.

Правове положення Антимонопольного комітету України.

Мета та завдання діяльності Антимонопольного комітету України.

Правове положення саморегулівних організацій.

Створення та набуття статусу саморегулівної організації.

Повноваження ДКЦПФР у сфері регулювання діяльності саморегулівних організацій.

Функції саморегулівних організацій.

Набуття об'єднанням професійних учасників ринку фінансових послуг статусу саморегулівної ор­ганізації.

Рівень ІІ

Повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Управління золотовалютними резервами Національного банку України.

Повноваження Національного банку України.

Повноваження Антимонопольного комітету України.

Актуальні напрями роботи Антимонопольного комітету України сьогодні.

Сучасна ситуації конкурентних умов на ринку фінансових послуг.

Саморегулівні організації на фондовому ринку України.

Мета заснування і діяльності саморегулівної організації.

Реєстрація саморегулівної організації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг та надання їй відповідного статусу.

Обов'язки саморегулівної організації, зареєстрованої Держаною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Роль саморегулівних організацій в регулюванні ринку фінансових послуг.

Делегування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг повноважень саморе-гулівній організації.

Правила саморегулівної організації.

Пріоритетні напрямки роботи Антимонопольного комітету України.

Завдання Антимонопольного комітету України.

Здійснення валютного регулювання Національним банком України.

Здійснення регулювання грошового обігу Національним банком України.

Важелі непрямого втручання держави у ринок фінансових послуг.

Перспективи удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг.

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

Варіант індивідуального контрольного завдання № 1

I р. II р.

1, 6, 11, 16, 21, 26, 31, 36 41, 46, 51, 56

Варіант індивідуального контрольного завдання № 2

I р. II р.

2, 7, 12, 17, 22, 27, 32, 37 42, 47, 52, 57

Варіант індивідуального контрольного завдання № 3

I р. II р.

3, 8, 13, 18, 23, 28, 33, 38 43, 48, 53, 58

Варіант індивідуального контрольного завдання № 4

I р. II р.

4, 9, 14, 19, 24, 29, 34, 39 44, 49, 54, 59

Варіант індивідуального контрольного завдання № 5

I р. II р.

5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40 45, 50, 55, 60

Варіант індивідуального контрольного завдання № 6

I р. II р.

1, 3, 12, 14, 27, 29, 31, 34 41, 43, 58, 56

Варіант індивідуального контрольного завдання № 7

I р. II р.

2, 6, 11, 15, 22, 25, 33, 39 42, 44, 51, 53

Варіант індивідуального контрольного завдання № 8

I р. II р.

4, 5, 13, 16, 21, 23, 32, 37 45, 47, 52, 55

Варіант індивідуального контрольного завдання № 9

I р. II р.

7, 9, 18, 20, 24, 26, 36, 38 46, 50, 57, 60

Варіант індивідуального контрольного завдання № 10

I р. II р.

8, 10, 17, 19, 28, 30, 35, 40 48, 49, 54, 59

Варіант індивідуального контрольного завдання № 11

I р. II р.

1, 4, 15, 20, 22, 26, 38, 39 41, 43, 56, 59

Варіант індивідуального контрольного завдання № 12

I р. II р.

2, 6, 14, 19, 21, 25, 34, 40 42, 44, 54, 58

Варіант індивідуального контрольного завдання № 13

I р. II р.

3, 7, 13, 18, 24, 29, 32, 36 45, 47, 53, 60

Варіант індивідуального контрольного завдання № 14

I р. II р.

5, 9, 12, 17, 27, 30, 33, 37 46, 50, 52, 57

Варіант індивідуального контрольного завдання № 15

I р. II р.

8, 10, 11, 15, 23, 28, 31, 35 48, 49, 51, 55

ЛІТЕРАТУРА: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 30, 31, 50, 53, 60, 62, 144, 145, 146, 158, 161, 172, 180, 112, 202, 122, 123, 125, 203, 138, 220, 222, 150, 151, 235, 236, 237, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245