6. АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ЯК СУБ'ЄКТ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

І

Мета діяльності Антимонопольного комітету України полягає у забезпеченні держав­ного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, ме­тою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій ді­яльності. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України (Коміте­ту) обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Ці особливості полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Комітету, його заступників, державних уповно­важених, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Ан­тимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.

І

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України

Завдання Комітету:

здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економіч­ної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання;

контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає: взаємодію з органами держа­вної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб'єктам пропозицій що­до здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України);

методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуре­нції (складається з узагальнення та аналізу практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення офіційного тлумачення власних нормативно-правових актів та надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про за­хист економічної конкуренції).

У своїй діяльності Комітет підзвітний Верховній Раді України.

Комітет утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Державні уповноважені є членами Комітету як вищого колегіального органу. Відповідно до Консти­туції України, Голова Комітету призначається на посаду Верховною Радою України за по­данням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», під час виконання покладених на Комітет завдань органи та посадові особи Комітету, його територіаль­них відділень керуються законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. Втру­чання вказаних суб'єктів у діяльність Комітету та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має такі повноваження:

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висно­вки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та пере­віряти їх законність та обгрунтованість;

перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади та місцевого самовряду­вання, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

проводити дослідження ринку, визначати межі ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рі­шення (розпорядження);

визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх час­тинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зов­нішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законо­давства про захист економічної конкуренції;

дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;

узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про за­хист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямків конкурентної політики;

приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо контролю за узгодженими діями, концентрацією, підвідомчості та розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Антимонопольного комітету України;

надавати рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

брати участь у розробленні та реалізації міжнародних проектів і програм, а також здійснювати співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і не­урядовими організаціями інших держав з питань, що належать до компетенції Антимонопо­льного комітету України.

Актуальними напрямками роботи Комітету сьогодні:

^ захист конкуренції на ринках України від антиконкурентних дій суб'єктів господарю­вання, державних органів, недобросовісної конкуренції;

^ посилення впливу заходів Комітету на стан конкуренції, обмеження негативних про­явів монополізму на важливих загальнодержавних та регіональних ринках;

^ сприяння формуванню проконкурентної свідомості в українському суспільстві.

За даними організованих Антимонопольним комітетом наукових досліджень, за підсумками 2006—2007 років близько третини всіх товарів, робіт і послуг реалізовувалося в Україні на рин­ках з високим рівнем концентрації (наявні суб'єкті господарювання з ринковими частками по­над 35 % в одного), несприятливим для ефективної конкуренції між підприємцями, в тому числі на ринках, на яких діє один продавець — близько 7 %. Водночас, за умов, коли структура ринків не створювала істотних перешкод для конкуренції між їхніми учасниками, в Україні реалізову­валося понад 53 % всього обсягу товарів, робіт і послуг у ціновому виразі.

Виходячи з аналізу стану конкуренції та монополізму в Україні, проблем у галузі реалізації конкурентної політики, Антимонопольний комітет України вважає пріоритетними напрямками своєї роботи такі:

о Підготовка проекту загальнодержавної Програми сприяння розвитку конкуренції на 2009—2012 роки.

о Посилення роботи з виявлення та припинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання та зловживань монопольним (домінуючим) становищем.

о Вдосконалення розподілу повноважень та взаємодії з органами, що здійснюють регу­лювання природних монополій, насамперед, у галузях зв'язку, транспорту та житлово-комунального господарства.

о Підвищення ефективності контролю за недобросовісною конкуренцією.

о Активізація роботи щодо створення ефективних організаційних механізмів виявлення та доведення антиконкурентних узгоджених дій між учасниками торгів.

о Створення механізму контролю за наданням та використанням державної допомоги з метою мінімізації його впливу на конкуренцію.

о Сприяння формуванню проконкурентної свідомості в українському суспільстві.