2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Метою державного регулювання фінансового ринку в Україні є:

проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

захист інтересів споживачів фінансових послуг;

створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових по­слуг;

створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасни­ками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захис­ту прав їх учасників;

дотримання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

•           сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: ґ ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання

фінансових послуг;

■ґ нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; ■ґ нагляду за діяльністю фінансових установ;

■ застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

■ґ проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Суб'єкти державного регулювання фінансового ринку:

щодо ринку банківських послуг — Національним банком України (далі НБУ);

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР);

щодо інших ринків небанківських фінансових послуг — спеціально уповноваженим орга­ном виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Згідно з Указом Президе­нта України № 292/2003 від 04.04.2003 р., функції уповноваженого органу виконує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі ДКРРФП);

Антимонопольний комітет України.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також відповідно до інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на окремих сегментах ринку фінансових послуг.

Діяльність учасників ринку фінансових послуг з питань оподаткування регулюється ор­ганами Державної податкової служби України, а з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — Державним комітетом фінансового моніторингу України.

Важелями непрямого втручання держави у ринок фінансових послуг є:

податкова політика, яка впливає на ділову активність, а відтак, на потребу у фінансо­вих ресурсах;

регулювання грошової маси й обсягів кредитів, що впливає на ставку позичкового від­сотка;

зовнішньоекономічна політика, а саме — регулювання операцій з іноземною валю­тою, експортно-імпортних операцій;

гарантії держави, які поширюються на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою і підприємствами-емітентами.

Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Державна комісія з регулювання ринків фінан­сових послуг України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасни­ків ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, ви­значених законом.

Державні органи, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг, за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одно­му про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків; мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ве­дуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа, беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорю­ються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України з метою співпраці та ко­ординації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які мі­стяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кож­ним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.