1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

 

Учасники ринків фінансових послуг — юридичні та фізичні особи — суб'єкти під­приємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи де­кілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановле­ному законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізи­нгові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виклю­чним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Державне регулювання ринків фінансових послуг — здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за раху­нок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Саморегулівна організація — неприбуткове об'єднання фінансових установ, ство­рене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових по­слуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регу­лювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження


правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фі­нансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулі-вним організаціям.

Професійна таємниця — матеріали, документи, інші відомості, якими користують­ся в процесі та у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків посадові особи дер­жавних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, та особи, які залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється розголошувати у будь-якій формі до моменту прийняття рішення відповідним уповноваженим державним органом.

Уповноважений орган — спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.