2. КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МІСЦЕ В Її СТРУКТУРІ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

 

Відповідно до чинного законодавства, фінансове посередництво як складова фінансової діяльності перебуває у структурі чіткої ієрархічної конструкції видів економічної діяльності.

Тому, хотілося б звернути увагу наших читачів на класифікацію видів економічної дія­льності як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інфо­рмації у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інфо­рмації. Адже саме правильна класифікація видів діяльності — запорука правильного розуміння елементів фінансового посередництва.

Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 затверджений Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» (далі — КВЕД), який набрав чинності з 01.04.2006 р.

КВЕД розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Розроблення КВЕД здійснено на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу — Nomenclature of Activities European Community (NACE, Rev.l, mod.7).

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є стати­стичною класифікацією.

Об'єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

У Господарському кодексі України та статистичних класифікаціях термін «галузь» ви­значається як діяльність сукупності виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах економічної діяльності.

У КВЕД найбільш узагальнені групування видів діяльності на рівні секцій (у сфері про­мисловості — на рівні підсекцій) дозволяють виділити основні галузі економіки.

Структура КВЕД на рівні розділ відповідає міжнародній класифікації ISIC (International Standard Industrial Classification of All Economie Activities, Rev.3.1), прийнятій Статистич­ною комісією Організації Об'єднаних Націй.

У контексті класифікації видів економічної діяльності наведемо деякі терміни та визна­чення. В інших контекстах ці терміни можуть мати інше значення.

Економічна діяльність — процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здій­снюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності — вид діяльності статистичної одиниці, на який при­падає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, зазвичай, не впливає на результат. Якщо на рівні підкласу понад 50 % валової доданої вартості виробляється певним видом діяль­ності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. У всіх інших випадках слід дотримуватись визначених правил класифікації за методом «зверху-вниз» (top down).

Другорядний вид економічної діяльності — будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності статистичної одиниці з виробництва товарів або надання послуг.

Допоміжні види економічної діяльності — види діяльності, які здійснюються перева­жно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання тільки цією одиницею (управління підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складуван­ня, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо).

Діяльність вважається допоміжною, якщо вона відповідає таким умовам:

а)         спрямована на обслуговування тільки тієї виробничої одиниці, до якої вона належить;

б)         її результати — послуги або вироблені проміжні товари — не входять до складу кін-
цевої продукції певної одиниці;

в)         пов'язана з поточними витратами самої одиниці (не призводить до утворення основ-
ного капіталу);

г)         існує в інших подібних за типом виробничих одиницях.

Статистичну одиницю, яка здійснює тільки допоміжну діяльність (наприклад, управлін­ня підприємством) класифікують як таку, що здійснює цю допоміжну діяльність або за ос­новною діяльністю материнської одиниці.

Не відносять до допоміжних такі види економічної діяльності:

а)         виробництво товарів або послуг, які сприяють накопиченню основного капіталу: на-
приклад, будівельні роботи, які виконуються за власний рахунок, слід відносити до секції F
«Будівництво» (якщо про них є дані);

б)         виробництво продукції, значна частина якої продається на комерційній основі, навіть
якщо частина її споживається у процесі основної діяльності одиниці;

в)         виробництво товарів, які у подальшому стають складовою частиною продукції, яка випу-
скається в результаті основного або другорядних видів економічної діяльності (наприклад, виго-
товлення одним із підрозділів підприємства ящиків для пакування своєї продукції);

г)         виробництво енергії, яке здійснюється електростанцією, що входить до складу під-
приємства, навіть якщо вся вироблена енергія споживається головною одиницею;

д)         закупівля товарів для їх перепродажу без переробки;

е)         дослідження та розробки, якщо ці види діяльності не є наданням послуг, що спожи-
ваються у виробничому процесі.

Правила визначення основного виду економічної діяльності методом «зверху— вниз» (top down).

Для визначення основного фактичного виду діяльності одиниці необхідно:

Скласти перелік видів економічної діяльності одиниці з кодами на рівні підкласу та даними щодо валової доданої вартості (або іншого показника) за останні 12 місяців.

Визначити секцію КВЕД, відносна частка якої за обраним показником є найбільшою.

В межах цієї секції визначити розділ КВЕД, відносна частка якого за обраним показ­ником є найбільшою.

В межах цього розділу визначити групу КВЕД, відносна частка якої за обраним пока­зником є найбільшою.

В межах цієї групи визначити клас, відносна частка якого за обраним показником є найбільшою. Цей клас і визначає основний вид економічної діяльності.


Розглянемо класифікаційний рівень КВЕД Секції J (табл. 2.1).



 


Продовження табл. 2.1

 


Таким чином, відповідно до КВЕД, фінансове посередництво є групою (65.2), яка входить до розділу «Грошове та фінансове посередництво (65)» секції І «Фінансова діяльність» та включає такі класи:

— Фінансовий лізинг;

— Надання кредитів;

— Інше фінансове посередництво.

Функцію перерозподілу вільних фінансових ресурсів від фізичних та юридичних осіб, котрі їх нагромаджують (вкладники, інвестори), до осіб (переважно юридичних), яким ці ресурси потрібні для економчного та соціального розвитку, в економіці виконує фінансово-кредитна система. Ця система є сукупністю фінансових, інвестиційних та кредитних інсти­тутів держави, тобто державних та приватних організацій, уповноважених здійснювати фі­нансові операції щодо кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових рахун­ків, купівлі та продажу валюти і цінних паперів тощо.

В цьому контексті фінансове посередництво поділяють на дві підсистеми: банківську, тобто сукупність різних банків та інших кредитних устнов, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму, та небанківську — сукупність небанківських фінансово-крединих установ (парабанків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові установи й поштово-ощадні установи (рис. 2.1).

Отже, посередники можуть класифікуватися на види за такими функціональними крите­ріями:

За юридичним статусом фінансові посередники поділяються на юридичних і фізичних осіб.

За територіальною ознакою бувають місцеві, регіональні, державні, міжнародні фінансо­ві посередники.

За організаційною формою — акціонерні товариства (закриті й відкриті), товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, спеціалізовані відділи або філії інших підприємств тощо.

За відповідністю чинному законодавству — легальні (фінансові посередники, що за­реєстровані і діють в межах існуючого законодавства), напівлегальні (підприємства, які за­реєстровані відповідно до чинного законодавства, але виконують певні операції, цим зако­нодавством не передбачені) і нелегальні (фірми і особи, що здійснюють посередницьку діяльність поза законом).

За типом винагороди — фінансові посередники, що одержують дохід у вигляді різниці відсотків на вхідні й вихідні фінансові потоки (або різниці курсів цінних паперів, валют), та фі­нансові посередники, які працюють за фіксовану винагороду (наприклад, у вигляді комісійних).

За типом спілкування з клієнтами — фінансові посередники, що взаємодіють особис­то з клієнтом (так би мовити, в режимі «оффлайн»), та фінансові посередники, які спілку­ються з клієнтурою за допомогою електронних засобів зв'язку (Інтернет, телебанкінг).


Банки


Небанківські фінансові інститути

 

 

 

Універсальні


Біржа і біржові           \  Брокери, дилери, маклери,

посередники      \     трейдери, агенти тощо

 

Кредитні


 

Кредитні


 

|           | Ломбарди, кредитні спілки,

каси взаємодопомоги тощо

 

Ощадні (депозитні)

 

Ощадні (депозитні)


 

Страхові компанії, пенсійні фонди

 

Розрахункові (клірингові)


 

(клірингові)

 

Розрахункові             \      Розрахункові палати,

клірингові організації

 

Експортно-імпорт­ні (депозитні)

 

Інвестиційні


 

Довірчі товариства (трасти), інвестиційні фонди

 

Іпотечні

 

У сфері ЗЕД Н


Валютні трейдери, маклери, брокери тощо

 

Інші

 

нерухомості

На ринку        \    Іпотечні фонди, житлові

кооперативи, ріелтори тощо

 

У сфері інформації


Консалтингові фірми, рейтингові агенції, оцінщики

 

 

 

Інші


Лізингові, факторингові компанії

 

Рис. 2.1. Класифікація фінансових посередників за функціональною ознакою

Таким, чином, забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання віль­ного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господа­рюючих суб'єктів, фінансові посередники сприяють прискоренню обігу використаного капіталу, кожен цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного дохо­ду загалом.