1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Фінансові посередники — це інвестиційно-кредитні фінансові інститути, які акумулю­ють кошти індивідуальних інвесторів і використовують їх для інвестування або креди­тування; це фінансові організації, що надають посередницькі послуги у процесі здійснення операцій з цінними паперами.

Посередник — юридична або фізична особа (агенти, брокери, дилери, маклери, коміво­яжери, брокерські фірми, агентства), яка на професійних засадах сприяє встановленню ді­лових партнерських контактів, зв'язків, укладанню і виконанню контрактів купівлі-продажу товарів, цінних паперів, реалізації послуг. Оплата праці посередника виконується на догові­рній основі у вигляді комісійної винагороди у відсотках.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінан­сових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансо­вих установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компа­нії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законо­давством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, для віднесення послуги до фінансової вона має здійснюватися з фінансо­вими активами, в інтересах третіх осіб, а також бути спрямована на отримання прибутку.

Фінансовий актив — це:

а)         грошові кошти та їх еквіваленти;

б)         контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від
іншого підприємства;

в)         контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємс-
твом на потенційно вигідних умовах;

г)         інструмент власного капіталу іншого підприємства. При цьому під інструментом вла-
сного капіталу розуміється контракт, який підтверджує право на частину в активах підпри-
ємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов'язаннями, а простіше
кажучи, контракт, що підтверджує право на власний капітал.

Фінансове зобов'язання — контрактне зобов'язання:

а)         передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б)         обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно неви-
гідних умовах.

Фінансовий інструмент — це контракт, який одночасно призводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або ін­струменту власного капіталу в іншого.


Похідний фінансовий інструмент — фінансовий інструмент, розрахунки за яким про­вадитимуться у майбутньому; вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або ін­ших змінних, що є базисними; який не потребує початкових інвестицій.