2. ПОСЛУГИ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ

 

2.1. СУТНІСТЬ БАЗОВИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Аудитор — фахівець, який має сертифікат аудитора і здійснює свою діяльність у штаті аудиторської фірми або індивідуально.

Аудиторська діяльність — діяльність, що включає організаційне і методичне забезпе­чення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) і надання інших ауди­торських послуг.

Аудиторська фірма — організація, яка має свідоцтво про включення до реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, що дає їй право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг.

Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її досто­вірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудиторська палата України — установа, що здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготов­ки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Аудиторські послуги — послуги у формі аудиту та пов'язаних з ними експертиз, кон­сультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансо­во-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприєм­ницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторський висновок — офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудито­ра (аудиторської фірми), який складається відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших спеціальних вимог, визначених у законодавчому порядку, за наслідками проведення аудиту, супутніх аудиторських послуг і містить або результати перевірки, або думку перевіряю­чого про відповідність предмета перевірки чинному законодавству, внутрішнім правилам і встановленим стандартам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Діючий аудитор — юридична особа (аудиторська фірма) або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка отримала від Аудиторської палати України свідоцтво про внесення її до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні, термін дії якого не виче­рпаний, що не склала своїх повноважень і зобов'язань перед клієнтом у виконанні договору на надання аудиторських послуг.

Зовнішній аудит — це перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфіковани­ми фахівцями в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.

 

2.2. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ НАДАННЯ ПОСЛУГ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ


Метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан об'єкта, який перевіряється.

Основні тактичні завдання аудиторської перевірки

визначення реального фінансового стану підприємства;

встановлення відповідності чинному законодавству ведення бухгалтерського обліку та відображення в обліку господарських операцій підприємства;

оптимізація ведення бухгалтерського обліку та оподаткування підприємства;

визначення повноти та своєчасності перерахування податків та обов'язкових плате­жів;

надання розширених рекомендацій щодо покращення стану фінансово-господарської діяльності підприємства;

трансформація фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів і принципів бухгалтерського обліку;

юридичне оформлення господарської діяльності підприємства.

Основні вимоги (принципи), які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

 

Етичні професійні вимоги:

^ незалежність; ^ об'єктивність; ^ компетентність; ^ конфіденційність; ^ доброзичливість


Методологічні вимоги аудиту:

обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів;

доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення крите­ріїв суттєвості й достовірності;

аналіз інформації та формування висновків;

відповідальність за зроблений висновок;

дотримання порядку документального оформлення;

взаємодія аудиторів; повне інформування клієнта;

контроль якості роботи аудитора

 

Рис. 20.5. Принципи здійснення аудиторських послуг

Національні нормативи аудиту (ННА) регламентують методологію та правила практич­ної аудиторської діяльності з надання аудиторських послуг, які може здійснювати аудитор (аудиторська фірма) відповідно до вимог чинного законодавства. Національні нормативи аудиту умовно поділяють на три групи: загальні стандарти, робочі стандарти та стандарти аудиторської звітності.

І

Метод аудиту — сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів що підлягають аудиторському дослідженню.

До основних методів надання аудиторських послуг належать:


■/ перевірка — перевірка кількісного та якісного стану об'єктів шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів, а також перевірка документів і записів;

аналіз — комплексне вивчення фінансового стану суб'єкта господарювання та ефективності управління активами з метою оцінки досягнутих результатів, що прово­диться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерського обліку, фінансової, податкової і статистичної звітності, звітності про виконання фінансового плану тощо;

пояснення — полягає в одержанні письмової відповіді від посадових осіб суб'єкту го­сподарювання на поставлені державним аудитором запитання;

анкетування — отримання необхідної для проведення аудиту інформації від посадо­вих осіб суб'єкту користування, або осіб, які є користувачами товарів, робіт та послуг суб'єкту господарювання, шляхом застосування анкет;

звірка — полягає у письмовому підтвердженні третіми особами точності інформації (наприклад, підтвердження розміру дебіторської заборгованості), яка може бути проведена шляхом зустрічної звірки, або шляхом письмового запиту;

обстеження — дає можливість одержати загальну характеристику можливостей суб'єкта господарювання на підставі візуального огляду;

■ тестування — полягає у формулюванні переліку питань для оцінки об'єкта досліджен­ня за відповідями, на які встановлюються фактори ризику та надається оцінка відповідності (наприклад, тест на відповідність внутрішнього контролю встановленим нормам);

експертиза — здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (напри­клад, спеціаліст зі шляхового будівництва, технолог).

 

2.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПОСЛУГ

АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ

 

Метою аудиту фінансової звітності є висновок аудитора про те, чи відповідає фінансо­ва звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підгото­вки і представлення фінансових звітів.

Роботи і послуги, які включає в себе аудиторська діяльність (ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність»):

організаційне та методичне забезпечення аудиту;

практичне виконання аудиторських перевірок;

надання інших аудиторських послуг.

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних докумен­тів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Процес аудиту складається з чотирьох етапів:

підготовка до аудиту;

детальне вивчення об'єкта аудиту та складання програми аудиту;

перевірка факторів ризику;

формування висновків за результатами аудиту та підготовка аудиторського звіту. Види аудиту:

 

обов 'язковий аудит — підтвердження достовірності та повноти річного балансу, перевірка фінансового стану засновників, державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації та ін., порушення питання про визначення неплатоспроможним або банкрутом та у інших випадках, передбачених чинним законодавством);

добровільний аудит — за вимогою чи бажанням власників (учасників) та акціонерів підприємств будь-якої форми власності) та інших користувачів фінансової звітності, у тому числі оглядові перевірки;

тематичний аудит — для підтвердження достовірності обліку та відображення у зві­тності окремих аспектів діяльності підприємства, наприклад, обліку товарно-матеріальних цінностей або розрахунків з дебіторами та кредиторами, правильності розрахунку та сплати податків — податковий аудит;

при реорганізації, ліквідації, банкрутстві підприємств — для підтвердження дійсної чистої вартості активів та зобов'язань підприємства;

аудит платоспроможності і фінансового стану партнерів і клієнтів — для банків при видачі кредитів, для всіх підприємств, що бажають впевнитися в «надійності» свого по­тенційного партнера;

міжнародний аудит — для іноземних інвесторів, для виходу на зовнішні фінансові ринки.

Більшість споживачів фінансової звітності, що підтверджується аудитором, викори­стовує її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприємства, оскільки вона не має практичної можливості отримати потрібну додаткову докладнішу інформацію.

Під час остаточного формулювання аудиторського висновку аудитор отримує аудитор­ські докази, що дають йому змогу виробити остаточну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

Супутні послуг аудиту. Надаються сертифікованими аудиторами, а також бухгалтера­ми, які мають відповідну вищу освіту. До них належать:

оглядові (експрес) перевірки — завданням є встановити негативні факти, на підставі яких аудитор дійшов висновку, що інформація, отримана згідно вимог прийнятої облікової політики, неправдиво висвітлюється. Все негативне, що потрапляє в коло зору аудитора, розцінюється ним як таке, що фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах не складена від­повідно до встановлених правил її підготовки. Під час оглядової перевірки аудитор надає гарантію того, що перевірена інформація є вільною від суттєвих помилок;

операційні перевірки — перевірка з окремих питань з метою задоволення інтере­сів клієнта щодо дослідження інформації з окремих питань. Для процедур операційної перевірки гарантування відсутнє, користувачі звітності оцінюють самостійно процедури і речі, про які звітує аудитор, і роблять особисті висновки з результатів роботи ауди­торів.

Компіляція (трансформація) бухгалтерського обліку. Користувачі інформації очіку­ють отримати бухгалтерські послуги, за яких здійснюється трансформація обліку і звітності юридичних осіб України за іншими, ніж в Україні, правилами; аудиторська гарантія у звіті бухгалтерів відсутня. Під час здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліко­вими стандартами бухгалтер залучається до проведення бухгалтерських послуг, що на від­міну від аудиторських, пов'язане з такими речами, як збереження, класифікація і підсумок фінансової інформації. У цьому разі не вимагається отримання аудиторських доказів щодо цієї інформації.

Інші аудиторські послуги:

Консультації третіх осіб з питань: бухгалтерського та податкового обліку; складання фінансової (бухгалтерської) звітності; оподаткування; аналізу фінансово-господарської дія­льності; економіко-правового забезпечення господарської діяльності; економічної та право­вої безпеки.

Експертизи з питань підприємницької діяльності.

Представництво інтересів клієнта (замовника) перед третіми юридичними особами та в суді за його дорученням з питань економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника).

Видавництво та розповсюдження методичної (інформаційної) літератури з питань те­орії та практики обліку, оподаткування, аудиту, аналізу, фінансів, правового забезпечення господарської діяльності в Україні.

Проведення семінарів і курсів з питань обліку, аудиту, оподаткування, аналізу та економіко-правового забезпечення господарської діяльності.

Оцінка майна.

Розроблення, впровадження, супроводження бухгалтерських продуктів на ПЕОМ (в електронних системах обробки даних).

Ведення за третіх юридичних і фізичних осіб бухгалтерського та податкового обліку, складання фінансової (бухгалтерської) звітності та декларацій про доходи.

2.4. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ІСНУЮЧІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПОСЛУГ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ В УКРАЇНІ

Від початку 90-х років аудит в Україні посів важливе місце у сфері фінансового контро­лю за діяльністю суб'єктів господарювання. Це мало значення в умовах становлення зако­нодавчої і нормативної бази, реформування власності і системи оподаткування.

Задоволення попиту на аудиторські послуги в Україні ще далеке від свого насичення, оскі­льки, за оцінками фахівців, на кожного аудитора, який має сертифікат, припадає близько 70 суб'єктів господарювання. Сьогодні в Україні є близько 3000 сертифікованих аудиторів за по­треби близько 10 000. При цьому їх регіональний розподіл є непропорційним — на Київ та Ки­ївську область припадає понад 40 % всіх сертифікованих аудиторів, що створює додаткову про­блему для розвитку ринку аудиторських послуг. Звичайно, попит на ці послуги в столиці є досить високим, порівняно з іншими регіонами, проте не достатньою мірою. На деякі області припадає менше 1 % зареєстрованих аудиторів — це Волинська, Чернівецька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська та Кіровоградська області. Регіони залишаються зовсім не за­безпеченими відповідними кваліфікаційними кадрами в цій сфері та змушені залучати київських професіоналів, що значно підвищує вартість аудиторських послуг.

Лише в Києві та Київській області спостерігається боротьба за клієнта, адже пропозиція є значно вищою. На думку фахівців, до 90 % замовлень на проведення аудиторських послуг грунтуються на особистих зв'язках аудиторів з клієнтами. При цьому найбільше шансів отримати клієнтуру є в колишніх головних бухгалтерів відомств, працівників податкових служб і КРУ, Мінфіну, а також інших чиновників, що отримали аудиторський сертифікат. Тому вкрай актуалізуються проблеми регулювання ринку аудиту, створення для всіх його учасників рівних правил гри, дотримання принципу незалежності аудиторів.

Серйозною проблемою є формування і вдосконалення нормативної бази аудиту. Національ­на нормативна база аудиту в Україні формується на основі міжнародних стандартів аудиту, роз­роблених Міжнародною федерацією бухгалтерів (ІРАС), Національних нормативів аудиту, роз­роблених Аудиторською палатою України (АПУ), Закону «Про аудиторську діяльність» та Кодексу професійної етики аудиторів України, що регулюють порядок проведення аудиту.

Розроблені Національні нормативи аудиту в Україні є досить прогресивними, і за умови їх дотримання аудиторська практика в державі могла б наблизитись до міжнародного рівня. Проте Національні нормативи аудиту більшість аудиторів-початківців просто не розуміє і не може використовувати, а тому їх застосування потребує роз'яснювальної роботи серед самих аудиторів, особливо тих, які не бачать суттєвої різниці між аудитом та ревізією або вважають, що кожен кваліфікований бухгалтер може одразу стати аудитором.

Закордонна практика свідчить, що аудиторський ризик обов'язково страхується. В Україні дуже високий процент ризику в аудиті. Тому актуальним питанням є розроблення дійового механізму страхового забезпечення аудиторських послуг. На думку деяких фахів­ців, тут доцільно залучити безприбуткові організації, насамперед Спілку аудиторів України.

Проблемним питанням розвитку вітчизняного аудиту є також забезпечення належного рівня поінформованості аудиторської громадськості. Традиційна закритість і клановість ні­коли не давали змоги розвиватися чомусь новому. Кожен аудитор сьогодні повинен мати оперативну інформацію про ціни, що склалися на аудит у регіонах та загалом в країні, бути поінформованим про плани роботи САУ, АПУ тощо. Для цього потрібно розробити меха­нізм оперативного інформування аудиторів, у т. ч. видання регулярних збірників, екс-прес-інформацій, використання засобів електронного зв'язку та ін.